Ухвала суду № 62566866, 09.11.2016, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, смт Семенівка, Полтавська обл., 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс 9-17-39, 9-15-37, E-mail inbox@sm.pl.court.gov.ua

Справа № 547/1018/16-ц

Провадження № 2-з/547/3/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Т.В.Зінченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Семенівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди.

Позивачами до суду подано заяву про забезпечення позову "в день подання даної заяви винести ухвалу про забезпечення позову" шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача № 260009795 у АТ "Райффайзен банк Аваль" або на будь-яких інших рахунках відповідача "в межах визначеної в рішенні суду заборгованості".

Вимоги заяви обґрунтовано зверненням позивачів до відповідача із пропозицією про добровільне (позасудове) відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання обовязку щодо повернення належних позивачам земельних ділянок. Відповідач відмовився відшкодувати завдані збитки, вказав, що вимоги позивачів є надуманими, безпідставними та необґрунтованими.

З цих підстав позивачі вважали, що така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо заяви про забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 рокуN 9(далі Постанова № 9) звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 6 Постанови № 9 передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову повинна містити вказівку на вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності.

Позивачі, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, жодних доказів на підтвердження обставин, вказаних у ч. 3 ст. 151 ЦПК України (невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду) не надали.

Так, у позові вказано, що 08.09.2016 набрали законної сили рішення Семенівського районного суду Полтавської області у справі № 547/362/16-ц від 30.08.2016, у справі №547/363/16-ц від 30.08.2016, яким, зокрема, припинено договори оренди землі та витребувано у відповідача на користь позивачів по одній земельній ділянці.

Позиція позивачів є помилковою, оскільки у доданих до позовної заяви копіях вказаних рішень вказано, що судове рішення не набрало законної сили. Докази набрання вказаними рішенням законної сили як у позові і доданих до нього документах, так і в заяві про забезпечення позову, відсутні.

У заяві про забезпечення позову та до позову не додано доказів засівання відповідачем на спірних земельних ділянках саме кукурудзи, хоча вартість відшкодування доходів від безпідставно набутого майна вирахувана саме з цих підстав.

У заяві про забезпечення позову вказано на накладення арешту в межах визначеної в рішенні суду суми заборгованості. Наразі рішення суду щодо суми заборгованості не існує.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 151-153, 208-210, 223, 293, 296 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволеннізаявиОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Семенівський районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.Ф.Харченко