Ухвала суду № 62562363, 03.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1811/15-к Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 11-кп/780/1028/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 03.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Полосенка В.С.

суддів: Димарецького В.М., Семенцова Ю.В.

при секретарі: Ковтуненко О.В.

з участю прокурора: Сагей Л.І.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 06 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 Кобу Торнікейовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, грузина, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. 206 ї дивізії,12, кв. 109, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 кошти в сумі 1000 (одна тисяча) грн., в якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.

ОСОБА_2 Кобу Торнікейовича визнано не винним та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину предбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за наступних обставин.

08.08.15 близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_2, за допомогою громадського транспорту, виїхав з автостанції м. Канів Черкаської області в напрямку Київської області.

Цього ж дня, близько 13 години ОСОБА_2, прибувши громадським транспортом на автостанцію в м. Кагарлик Київської області, помітив через дорогу міський ринок та багато автомобілів.

В цей час, ОСОБА_2 вийшов з маршрутного таксі та пішов в напрямку вулиці Червоноармійської, що в м. Кагарлик Київської області з метою вчинення крадіжки грошей з одного з припаркованих там автомобілів.

Близько 13 години 50 хвилин, ОСОБА_2, проходячи вулицею Червоноармійська, біля заїзду до Кагарлицького міського ринку, помітив припаркований автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter- 315CDI», реєстраційний номер «СА9178ВЕ», білого кольору, який належить ОСОБА_4 та в цей час ОСОБА_2 вирішив здійснити крадіжку з вищевказаного автомобіля.

Впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 1012 гривень. Після чого, ОСОБА_2 залишив місце події, але неподалік від вищевказаного автомобіля одразу ж був виявлений ОСОБА_6, який викликав працівників міліції.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1012 гривень.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у викраденні грошових коштів у потерпілого ОСОБА_5 25 вересня 2014 року та ТОВ «Зодіак» та 18 листопада 2014 року, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

По вказаним епізодам судом ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2 у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону скасувати в частині виправдання ОСОБА_2 В решті вирок залишити без змін.

Ухвалити новий обвинувальний вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 роки із покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що даний вирок в частині виправдання обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду від 25.09.2014, де потерпілим є ОСОБА_5, та по епізоду від 18.11.2014, де потерпілим є ТОВ «Зодіак», є на думку прокурора, незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також вказує, що суд при ухваленні вироку порушив вимоги кримінального процесуального законодавства, що призвело до ухвалення необґрунтованого виправдувального вироку.

Апелянт вказує, що стосовно епізоду, який мав місце 25.09.2014 приблизно о 14 год. 30 хв. по вул. Незалежності, 15, м. Кагарлик, а саме крадіжка грошових коштів в сумі 18700 грн., у потерпілого ОСОБА_5, то ця подія кримінального правопорушення та вина обвинуваченого ОСОБА_2, по даному епізоду, повністю підтверджується наступними доказами поданими прокурором до суду, а саме: карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.09.2014 року, витягом з кримінального провадження № 12014110190000684; показами ОСОБА_7, протоколом предявлення особи для впізнання від 10.08.2015; показами понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9; протоколом огляду місця події від 25.09.2014.

Тому, на думку апелянта, суд не вправі відкидати, визнавати недопустимими та неналежними, наведені вище докази, оскільки ці докази підтверджують існування події, яка сталася 25.09.2014 та вони отримані без порушення прав та свобод людини і в рамках процедури, визначеної КПК України, а також вони підтверджуються, згідно ч. 1 ст. 91 КПК України, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Також ці докази є достатніми, оскільки містять правдиву інформацію про дійсність, що належить до предмету доказування.

Крім того, прокурор, вказує, що суд, проігнорував показання свідка ОСОБА_10, та невірно оцінив показання свідків ОСОБА_11, та ОСОБА_12 та наявні в справі докази, які підтверджують подію злочину та вину ОСОБА_2 по епізоду, який мав місце 18.11.2014 приблизно о 13 год. 10 хв. щодо крадіжки грошових коштів належних ТОВ «Зодіак» у с. Липовець., а саме: картку первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18.11.2014, витяг з кримінального провадження № 12014110190000684, протоколом огляду місця події від 18.11.2014, протоколом предявлення особи для впізнання від 12.08.2015, протокол предявлення речей для впізнання від 11.09.2015, та акт документальної перевірки від 19.11.2014.

Таким чином, на думку апелянта, судом в порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, не наведено належних мотивів прийняття саме такого рішення.

За наведених обставин, суд не дослідив належним чином докази, не давши їм оцінки в сукупності з іншими доказами у справі та дійшов передчасного висновку про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що призвело до порушення вимог ст. 94 КПК України та ухвалення необґрунтованого вироку.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів від 25.09.2014 року та від 18.11.2014 року, оскільки доказів вчинення вказаних злочинів не добуто ні досудовим розслідуванням, ні судовим слідством.

Крім того, сторона захисту просить, відповідно до ст. 408 КПК України, помякшити призначене покарання ОСОБА_2 та визначити йому міру покарання за ч. 1 ст. 185 КК України два роки позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначивши йому випробування з іспитовим строком на три роки.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які вважають рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України по епізоду крадіжки грошових коштів у громадянина ОСОБА_4 є правильною і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку судом у повному обсязі досліджені зібрані докази, які у відповідності до ст.94 КПК України оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку.

Посилання прокурора на свідчення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_13, які начебто впізнали у особі, яка скоїла злочин ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки надані досудовим слідством докази є неналежними і недопустимими, зокрема це стосується постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 26.09.2014 року (т.2 а.с. 155), висновку експерта № 223 від 18.10.2014 року та таблицею до нього (т.2 а.с.158-160), протоколу предявлення для впізнання за фотознімками від 10.08.2015 року (т.3 а.с.161-163) ОСОБА_2 свідком ОСОБА_7, який заявив у суді, що понятих при впізнанні не було.

Так, свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_8, які є працівниками райвідділу поліції і підписали протокол впізнання свідком ОСОБА_7 обвинуваченого ОСОБА_2, не можуть бути доказом обвинувачення, оскільки зазначені свідки не були присутні при проведенні впізнання.

Що стосується епізоду, який мав місце 18.11.2014 року, щодо крадіжки грошових коштів ТОВ «Зодіак», то ні органами досудового розслідування, ні прокурором в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_2 заявив, що ніколи не був в с. Липовець Кагарлицького району, де, начебто, вчинена крадіжка з автомобіля ТОВ «Зодіак».

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не змогли достовірно стверджувати, що крадіжку з автомобіля ТОВ «Зодіак» скоїв ОСОБА_2, оскільки його там ніхто не бачив, впізнання обвинуваченого проводилось слідчим в порушення процесуального закону, оскільки він сам показував свідку ОСОБА_12 фотокартки людей на моніторі компютера у відсутності понятих, що свідчить про недопустимість даного доказу.

Виправдовуючи ОСОБА_2 по вказаним вище епізодам за ч.2 ст. 185 КК України суд правильно керувався вимогами ст. ст. 86, 94 КПК України щодо допустимості доказів, а також недотримання вимог КПК України при збирані доказів, у звязку з чим правильно визнав їх недопустимими.

Також при винесенні вироку судом першої інстанції правильно було враховано положення ст. 62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які отриманні незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, доводи прокурора про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження є безпідставними.

Порушень вимог кримінального процесуального кодексу, які можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 06 червня 2016 року відповідає вимогам закону, у звязку з чим залишає даний вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 06 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Головуючий:

Судді: