Рішення № 62562249, 01.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5307/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.Провадження № 22-ц/780/3356/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 18 01.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів Журби С.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2. був укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23550 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% терміном до 04.09.2011 року включно. Вказану заборгованість відповідач у добровільному порядку не сплачував. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Hyundai» модель «HD» (державний номер НОМЕР_1). Також, за кредитні зобов'язання ОСОБА_2. поручилася відповідати ОСОБА_3, у зв'язку із чим укладено договір поруки між нею та банком. Посилаючись на те, що ОСОБА_2. свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 9262,61 євро та 1522888 грн. 55 коп., яку він в добровільному порядку не сплачує, на підставі ст.526, 611,625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України в позовній заяві ПАТ «Родовід Банк» просив солідарно стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість щодо повернення кредиту в сумі 8001,78 євро, що еквівалентно 85397 грн. 03 коп., заборгованість за процентами в розмірі 1260,83 євро, що еквівалентно 13455 грн. 90 коп., пеню в розмірі 54241,84 євро, що еквівалентно 586036 грн. 37 коп., три відсотки річних в сумі 278,17 євро, що еквівалентно 3005 грн. 43 коп., а також судовий збір в розмірі 1459 грн. 57 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №77.1/АA-01603.08.2, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23550 грн., а відповідач зобов'язався до 04.09.2011 року в порядку та на умовах визначених договором повертати кредит, виплачувати банку проценти у розмірі 16 % на рік та сплачувати інші передбачені договором платежі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 04.09.2008 року був укладений договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль марки «Hyundai» модель «HD» (державний номер НОМЕР_1), рік випуску: 2008, тип ТЗ: фургон - С, №кузова/шасі: №НОМЕР_2 НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу.

Також з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором 02.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого вона поручилась перед позивачем за виконання позичальником кредитного договору.

Встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором. Водночас, відповідач свої обов'язки щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором, а саме: 8001,78 євро сума заборгованості за кредитним договором; 1260,83 євро сума заборгованості за процентами; 1515113 грн. 56 коп. сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом. Сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту згідно розрахунку заборгованості станом на 22.05.2013 року склала 278,17 євро, що еквівалентно 3005 грн. 43 коп.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позов пред'явлено після спливу двох років з моменту настання строку виконання основного зобов'язання.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись неможливо, оскільки вони є необгрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом вищевказаної статті на позичальника покладається обов'язок повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. У разі відмови або ухилення позичальника від добровільного повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, згідно ч.2 ст.16 ЦК України кредитодавець має право звернутися до суду з вимогою примусового їх стягнення.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) євро 00 євроцентів та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку. За п.3.6. кредитного договору позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі 1.6 процента від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач ухилявся від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вірно вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості щодо повернення кредиту в сумі 8001,78 євро, що еквівалентно 85397 грн. 03 коп., заборгованості за процентами в розмірі 1260,83 євро, що еквівалентно 13455 грн. 90 коп., та три відсотки річних в сумі 278,17 євро, що еквівалентно 3005 грн. 43 грн. правомірними, обґрунтованими, а отже такими що підлягали до задоволення.

Щодо вимоги банку про стягнення з відповідача пені, то колегія суддів приходить до висновку, що пеня не підлягає до стягнення, оскільки нарахована позивачем в євро.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

В абзаці 2, 3 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» судам роз'яснено, що в разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Стягуючи кредитну заборгованість з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовідбанк» суд помилково визначив пеню за прострочення виконання зобов'язань у євро.

Проте, за ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартітю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземнам валюа може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1. 3 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях, Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, пеня може обчислюватися і стягуватися лише в національній валюті України - гривні.

Наведені висновки підтверджуються правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі №3-29 гс15.

Крім того, відповідно до договору застави транспортного засобу ОСОБА_2 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Заставодержателем ПАТ «Родовід Банк» було передано останньому автомобіль марки «Hyundai» модель «HD» (державний номер НОМЕР_1), рік випуску: 2008, тип ТЗ: фургон - С, №кузова/шасі: №НОМЕР_2 НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (т.2, а.с.73) 22 жовтня 2009 року згідно з актом прийому-передачі було передано автомобіль марки «Hyundai» модель «HD» (державний номер НОМЕР_1), рік випуску: 2008, тип ТЗ: фургон - С, №кузова/шасі: №НОМЕР_2 АТ «Родовід Банку» в особі заступника начальника відділу правового забезпечення роботи з проблемними активами управління по роботі з проблемними активами роздрібного бізнесу ОСОБА_4.

Відповідно до листа ОСОБА_2 позивач повідомляв його (т.2, а.с.74) про те, що з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 4 вересня 2008 року було прийнято рішення щодо реалізації заставного майна, а саме - автомобіля марки «Hyundai», модель HD72, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого Бориспільським УДАІ ГУ МВС в Київській області 28 серпня 2008 року, що належить ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію трасппортного засобу серії НОМЕР_4

В цьому ж повідомленні відносно реалізації майна ОСОБА_2 зазначалось, що враховуючи вартість автотранспортних засобів на відповідному ринку та стан їх реалізації, а також запобігаючи залишенню незабезпеченого залишку кредиту повідомлялося ОСОБА_2 про те, що станом на 22 жовтня 2009 року АТ «РОДОВІДБАНК» не надасть згоди на реалізацію вказаного автомобіля, належного ОСОБА_2, за суму не нижче 16400 доларів США.

В судовому засіданні не доказано, що автомобіль був проданим, а є лише факт передачі автомобіля ОСОБА_2 ПАТ «Родовід Банк» і відсутній факт його реалізації та за яку суму.

З розрахунку заборгованості не вбачається, що автомобіль був зарахованим в суму заборгованості.

Обидві сторони не доказали факт продажу автомобіля, ні встановлення ціни, ні зарахування коштів в рахунок заборгованості, тобто, направлення їх від реалізації за автомобіль на погашення заборгованості.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пені і в цій частині ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог.

В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пені скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: