Ухвала суду № 62560933, 03.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 листопада 2016 року м. Київ К/800/17726/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності, вчинених Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА) - відповідачем на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року, якою зобов'язано ДСА нарахувати йому суму недоотриманої заробітної плати за червень-грудень 2005 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків, розраховану відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - постанова КМУ № 159) та ухвалити постанову про стягнення з ДСА на користь заявника недоотриману заробітну плату (грошове забезпечення) за червень-грудень 2005 року у розмірі 87570,28 гривень та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, яка станом на червень 2015 року складає 233657,40 гривень.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви 20 жовтня 2015 року прийнято постанову про її часткове задоволення. Визнано протиправними дії (бездіяльність) ДСА щодо виконанням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року в частині зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 суму недоотриманої заробітної плати за червень-грудень 2005 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків, розраховану відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159. В решті вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням заявник подав апеляційну скаргу, яку постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні заяви та прийняти в цій частині нову постанову. Зобов'язано ДСА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої заробітної плати за червень-грудень 2005 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків, розраховану відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого КМУ № 159, з врахуванням довідок місцевого військового суду Житомирського гарнізону № 418 та № 419 від 18 квітня 2008 року та аудиторського висновку №17 від 3 березня 2015 року ПП Аудиторська фірма "Паритет". В решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області залишено без змін.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з заявою у якій просив роз'яснити постанову цього ж суду від 3 березня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що резолютивна частина вказаного судового рішення є незрозумілою, а тому просив про задоволення заяви.

Оскаржуваною ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та задовольнити заяву.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 25 липня 2016 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде йому повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 22 липня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Так, за правилами частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Тобто, виходячи із змісту наведеної процесуальної норми, підставами для роз'яснення судового рішення можуть бути обставини, коли таке за своєю суттю є незрозумілим, його зміст не відповідає вимогам процесуального законодавства, допускає його неоднозначне сприйняття, довільне тлумачення, що значно ускладнює або унеможливлює якісне та у повному обсязі виконання такого судового рішення.

При цьому, у відповідності до частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що судове рішення, про роз'яснення якого просив позивач, є за своїм змістом чітким та зрозумілим, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння та виконання.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами процесуального законодавства, відповідають дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд порушив норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк