Ухвала суду № 62560657, 09.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року справа №805/4781/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представників позивача Дубовик І.М., Хохлачової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 р. у справі № 805/4781/15-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглепромтранс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» (на далі - позивач, підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (на далі - відповідач, апелянт) про скасування податкового повідомлення - рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено наступне, що жодним нормативним документом чи законодавчим актом не встановлені обов'язок, можливість та порядок перевірки суб'єктом господарювання своїх контрагентів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Вуглепромтранс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення, задоволено повністю, а саме:

- скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року.

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглепромтранс" (код ЄДРПОУ 00179192) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента. Отже, обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом. Недотримання наведених положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту.

Крім того апелянт зазначив, що ТОВ «Вуглепромтранс» в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, бо вищевказаними постачальниками не надані податкові декларації та, відповідно, не задекларовані податкові зобов'язання. Також відповідач, посилаючись на приписи п. 200.1 ст. 200 ПК України, робить висновок, згідно якого, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що висновки акту перевірки № 50/28-03-42/00179192 від 19.02.2015 р. про виявлені порушення податкового законодавства необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Головного управління Міндоходів № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року про збільшення суми податкового кредиту за грудень 2014 року в сумі 40 331,34 грн. та нарахуванню штрафної фінансової санкції в сумі 10 082, 83 грн. є незаконними та підлягають скасуванню. Вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Господарськи операції підтверджуються первинними документами. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений рочас та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явились.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» (код ЄДРПОУ 00179192), зареєстрований платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 85323, м. Димитров, вул.Ватутіна, буд. 51.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМИТРОВВАНТАЖТРАНС» за грудень 2014 р. з питань правомірності завищення суми податкового кредиту в сумі 40 331, 34 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт за № 50/28-03-42/00179192 від 19.02.2015 р. про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року щодо правомірності завищення суми податкового кредиту в сумі 40 331, 34 грн.

На підставі акта перевірки № 50/28-03-42/00179192 від 19.02.2015 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року, яке було отримано підприємством 11 серпня 2015 року, відповідно до якого було встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року в сумі 40 331, 34 грн. та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 10 082, 83 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» 20 серпня 2015 року звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення - рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року, скарга, рішенням № 20819/6199-98-10-01-04-25 від 01.10.2015 року залишена без задоволення.

Підставами прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року є встановлені відповідачем в ході камеральної перевірки наступні обставини, а саме: до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року позивачем включені до складу податкового кредиту наступні суми з ПДВ:

- у розмірі 50 000,00 грн. - за податковою накладною № 153/011 від 04.12.2014 року отриманою від ДП "Донецька залізниця" за організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП "Донецька залізниця" за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року ДП "Донецька залізниця" (код за ЄДРПОУ 01074950596) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ ДФС не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

- у розмірі 50 000,00 грн. - за податковою накладною № 7188/011 від 18.12.2014 року отриманою від ДП "Донецька залізниця" за організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП "Донецька залізниця" за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року ДП "Донецька залізниця" (код за ЄДРПОУ 01074950596) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ ДФС не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

- у розмірі 90 000,00 грн. - за податковою накладною № 1018/011 від 25.12.2014 року отриманою від ДП "Донецька залізниця" за організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП "Донецька залізниця" за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року ДП "Донецька залізниця" (код за ЄДРПОУ 01074950596) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ ДФС не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

- у розмірі 50 000,00 грн. - за податковою накладною № 408/011 від 11.12.2014 року отриманою від ДП "Донецька залізниця" за організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП "Донецька залізниця" за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року ДП "Донецька залізниця" (код за ЄДРПОУ 01074950596) до СДПІ З ОВП у м. Донецьку ГУ ДФС не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання;

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМИТРОВВАНТАЖТРАНС» та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладено договір № 131/2521 від 03 грудня 2012 року відповідно до якого позивачу залізницею надавались послуги з перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Факт надання послуг за договором № 131/2521 від 03 грудня 2012 року підтверджується наданими ДП «Донецька залізниця» позивачу витягом з особового рахунку, рахунками - переліками та податковими накладними.

Колегія суддів звертає увагу, що спірним питанням у даній справі є те,що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виданим постачальником, який не надав до податкового органу декларації з ПДВ за грудень 2014 р. та, відповідно, не задекларував свої податкові зобов'язання (ДП «Донецька залізниця»).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної на час виникнення спору був врегульований ст. 201 ПК України у відповідній редакції, тобто до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII. Згідно з пунктом 201.1. вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

Пункт 201.6 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що застосовуючи наведені норми, податковим органом не надано жодних доказів того, що позивач був повідомлений про наявність розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, стосовно його контрагентів.

Натомість, спірні податкові накладні, видані позивачу його контрагентам ДП «Донецька залізниця», які зазначені в акті перевірки, були надані у паперовому вигляді та оформлені відповідно до вимог ПК України у діючий на той час редакції. Отже, встановлених законом підстав для виключення із складу податкового кредиту зазначених в них сум ПДВ немає. Колегія суддів звертає увагу податкового органу на те, що інших обмежень щодо права платника податків покупця на включення сум податку до складу податкового кредиту законодавством не встановлено, а позивач як добросовісний платник податку не несе відповідальності у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків. Зокрема, розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента не можуть свідчить про відсутність факту придбання ТОВ " ДИМИТРОВВАНТАЖТРАНС " товарів у вказаного підприємства, і як наслідок, завишення податкового кредиту з ПДВ. Навпаки, наявність належно оформлених первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, накладних, платіжних доручень підтверджує факт здійснення господарських операцій. При цьому, порушень щодо ведення податкового обліку та оформлення первинних документів з боку ТОВ "Вуглепромтранс" при здійсненні операцій з його постачальником відповідачем не встановлено.

Крім того, апелянтом не доведено ані наявності недостатньої обережності, ані бездіяльності позивача, яку суд розуміє виключно як невиконання суб'єктом господарювання певних обов'язків, прямо встановлених законом. За відсутності таких додаткових обов'язків, позивач не може відповідати за діяльність своїх контрагентів. Це у повній мірі відповідає положенням ст. 61 Конституції України згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, позивач не мав встановлених законом можливостей контролювати своїх контрагентів стосовно виконання ними зобов'язань перед бюджетом, оскільки до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України не було передбачено виключно електронне адміністрування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що всі вищезазначені обставини повністю спростовують доводи апелянта щодо порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, бо вищевказаними постачальниками не надані податкові декларації та, відповідно, не задекларовані податкові зобов'язання. Також відповідач, посилаючись на приписи п. 200.1 ст. 200 ПК України, робить висновок, згідно якого, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту відповідно до законодавства, яке діяло у період виникнення спірних відносин.

Також колегія суддів має зазначити, що вказана позиція відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, та практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в справі "Булвес" АД проти Болгарії", рішення від 22 січня 2009 року по заяві N 3991/03, § 71 Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення № 00000384200/1164/10/28-03-42 від 30 липня 2015 року про завищення суми податкового кредиту за грудень 2014 року в сумі 40 331,34 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 10 082, 83 грн.,є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 09 листопада 2016року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 р. у справі № 805/4781/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 р. у справі № 805/4781/15-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів після його складення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов