Ухвала суду № 62560629, 08.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року справа №805/2369/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 805/2369/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 квітня 2016 року № 189 на суму 22471 грн.16 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" (надалі - позивач, ТОВ "Агрофірма "Агротіс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування рішення № 189 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.04.2016 року щодо застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 19 054,23 грн. та пені 0,1% в сумі - 3 416,93 грн. (а.с. 4-7).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 квітня 2016 року № 189 про застосування штрафу у розмірі 19054 грн. 23 коп. за період з 21 листопада 2014 року по 8 грудня 2014 року та нарахування пені у розмірі 3416 грн. 93 коп., а всього 22471 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят одна гривня) 16 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 101-103).

Відповідач, вважаючи, що судом першої інстанції при розгляді даної справи порушені норми матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні рішення не надано необхідної правової оцінки припису Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ в частині того, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а також той факт, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, а позивачем, в порушення вимог цієї статті не надано ані до ОДПІ, ані до суду Сертифікату ТПП відносно саме Павлівської філії. На думку апелянта, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону 2464-VІ, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року № К/800/19383/15 (а.с. 119-121).

Апелянт у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 30228170, місцезнаходження юридичної особи: 85672, Донецька область, Мар'їнський район, село Павлівка, вулиця Центральна, будинок 84, перебуває на податковому обліку у відповідача, як, зокрема, платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-14).

Філія «Павлівська», зокрема, є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс».

Відповідач, Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску.

11 квітня 2016 року відповідачем, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 189 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.11.2014 року по 08.12.2014 року, а саме, штраф у розмірі 19054,23 грн. (10 % своєчасно не сплачених сум єдиного внеску) та пеню у розмірі 3416,93 грн. (0,1% від суми недоїмки), разом - 22471 грн.16 коп. (а.с. 10-11).

03 червня 2016 року позивач звернувся до голови Державної фіскальної служби України зі скаргою №170 на рішення № 189 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.04.2016 року, яким просив вищезазначене рішення Мар'їнської ОДПІ скасувати, оскільки воно є неправомірним та таким, що прийнято всупереч вимог діючого законодавства (а.с.16-17).

За результатами розгляду вищезазначеної скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 14073/6/99-99-11-02-02-25 від 29.06.2016 року, яким скаргу філії «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 03.06.2016 року залишено без задоволення, а рішення Мар'їнської ОДПІ № 189 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.04.2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення від 11.04.2016 року № 189, а позивачем, в свою чергу, дотримано всі умови для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, позивач знаходиться та здійснює господарську діяльність на території населеного пункту, який включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція (с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області), на виконання вимог пункту 9-3 Закону № 2464-VІ (чинного на час спірних правовідносин) звертався до податкового органу з заявою з проханням не застосовувати штрафні санкції та пеню за прострочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та має сертифікат Торгово-промислової палати, яким позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Так, у відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, ч. 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацем 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ визначено, що її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За змістом вказаних норм вбачається, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, а у разі прострочення платежу контролюючим органом нараховується пеня в розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення такого платежу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

На виконання Закону № 1669-VII, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р.

З викладеного вбачається, що позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме, с. Павлівка Мар'їнського району Донецької області, яке, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є основним місцем реєстрації позивача.

Частиною 4 статті 11 Закону №1669 передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції, чинній у спірний період) доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2016 року філією «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» подано до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області заяву з проханням не застосовувати штрафні санкції та пеню за прострочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 98-99), тобто, вищезазначена заява подана позивачем не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, як визначено Законом № 2464 для сплати зобов'язань по єдиному внеску.

Платіжними дорученнями від 28.11.2014 року № 1971, №1973, та від 08.12.2014 року № 1988, 1984 підтверджується те, що позивачем погашена недоїмка по єдиному внеску (1209,32 грн. + 72,85 грн. + 1145,11 грн. + 196834,59 грн.) (а.с. 23-26).

Крім того, слід зазначити, що ст. 10 Закону №1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України № 991 про настання обставин непереборної сили ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 14 жовтня 2014 року, зареєстрований за вих. № 3765/05-4/4 засвідчено настання обставин непереборної сили ТОВ «Агрофірма «Агротіс» з 01 серпня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VІ, та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває, а також ту обставину, що позивач здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, ним до контролюючого органу подано заяву про звільнення від обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а також надано сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено настання обставин непереборної сили, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ в період з 21.11.2014 року по 08.12.2014 року.

Посилання апелянта на те, що в порушення вимог статті 10 Закону № 1669 позивачем не надано Сертифікату ТПП відносно саме Павлівської філії, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки філія «Павлівська» є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» та не є юридичною особою, а тому, дія цього Сертифікату розповсюджується на всі його структурні підрозділи.

Щодо посилання апелянта на судову практику ВАСУ у справі № К/800/19383/15 від 28.07.2015 року колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, лише висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 квітня 2016 року № 189 про застосування штрафу у розмірі 19054 грн. 23 коп. за період з 21 листопада 2014 року по 8 грудня 2014 року та нарахування пені у розмірі 3416 грн. 93 коп., а всього 22471 грн. 16 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 805/2369/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць