Ухвала суду № 62560606, 08.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року справа №805/1687/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.,

суддів Блохін А.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача Лєпорської О.В.,

представника відповідача Бусели В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі № 805/1687/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРГАЗ" (надалі- позивач, ТОВ "МАРГАЗ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2016 № 0000032203 про сплату суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 973 848,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 486 924,00 грн. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Статус-Агро» (т.1, а.с. 4-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року № 0000032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1460772 грн., з якої за основним платежем 973848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 486924 грн. (т.2, а.с. 77-79).

Відповідач, вважаючи вищезазначене судове рішення таким, що винесено без надання вірної правової оцінки обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході відпрацювання запиту на встановлення місцезнаходження ТОВ «Статус-Агро» від 14.05.2015 № 538/21-03-15-01 встановлено відсутність вказаного платника податків за податковою адресою, про що складено довідку від 18.05.2015 року № 1374/21-03-07-06-10. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про те, що податкова адреса ТОВ «Статус-Агро» використовується лише для імітації присутності підприємства з метою введення в оману контролюючі органи для отримання облікового стану «0» - платник за основним місцем обліку, що ставить під сумнів здійснення господарських операції з вказаним підприємством. Крім того, апелянт зазначає, що відносно одного з керівників ТОВ "Статус Агро" - ОСОБА_4 є вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24.09.2015 року у справі № 668/11024/15-к, яким ОСОБА_5 визнано винним за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, а саме: умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів у значних розмірах, що, на його думку, свідчить про те, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «Статус-Агро», яке фактично не мало реального товарного характеру, а наявні у позивача документи, які були надані останнім в ході проведення перевірки не є безумовним підтвердженням реальності поставки товару (т.2, а.с. 82-86).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач, ТОВ "МАРГАЗ" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 34440221, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Миколаївська, б.16, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача, що не заперечується останнім та не є спірним у даній справі.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.01.2016 року по 03.02.2016 року, на підставі направлень від 20.01.2016 року № 29 № 30, виданих Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України, а також відповідно до наказу Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 20.01.2016 року № 111 податківцями проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "МАРГАЗ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОСТАТ ЛТД» (до 27.05.2015 року підприємство мало назву «Статус-Агро») за березень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.02.2016 року № 159/05-81-22-03/34440221, яким встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого показнику суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 973 848 грн. за березень 2015 року (т.1, а.с. 12-34).

На підставі пп. 54.3.2, 54.3.3 п. 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, акту перевірки № 159/05-81-22-03/34440221, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року № 0000032203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 1 460 772 грн., у тому числі за основним платежем - 973848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 486924 грн. (т.1, а.с. 11).

Позивачем до Головного управління ДФС у Донецькій області подана скарга за № 107 про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № 0000032203, яка Рішенням від 28.04.2016 року за вих. №2246/10/05-99-10-01-12-1 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 24.02.2015 року № 0000032203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін (т.1, а.с. 35-44).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 року за № 12058/6/99-99-11-01-01-23, скаргу ТОВ «МАРГАЗ» про скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 24.02.2015 року № 0000032203 та рішення про розгляд первинної скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 24.02.2015 року № 0000032203 залишено без змін (т.1, а.с. 45-49).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № 0000032203, оскільки матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарської операції ТОВ «МАРГАЗ» по взаємовідносинам з ТОВ «Статус-Агро», а висновки контролюючого органу, в даному випадку, ґрунтуються на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Агро" (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 3009/2014.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар - олія соняшникова, нерафінована не виморожена (пресова).

Пунктом 3.2 цього договору визначено, що кількість товару, термін поставки товару, який поставляється відповідно до умов цього договору визначається сторонами у специфікаціях, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та з моменту їх підписання сторонами складатимуть невід*ємну частину цього договору (т. 1, а.с. 51-56).

На виконання пункту 3.2 договору поставки № 3009/2014 складена специфікація № 3 від 16.03.2015 року.

У пункті 1 специфікації № 3 сторони погодили, що кількість поставленої олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (пресової) 1 сорту складає 305 т., загальна сума постачає мого товару складає 5 969 322 грн. 75 коп.

Пунктом 4 специфікації № 3 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - ст. Черноморська, Одеська з.д., Термінал ООО «Дельта Вілмар СНГ» м. Южне, Україна згідно Інкотермс» в редакції 2010 р. Станція відправлення товару - станція ОСОБА_6, Донецька залізниця (т.1, а.с. 60).

На виконання вищезазначеного договору складено видаткову накладну № 13, а також податкову накладну № 2 від 26.03.2015 року, на суму 5 843 086 грн. 25 коп., (у т.ч. ПДВ - 973 847 грн. 71 коп.) (т.1, а.с. 61,62).

Рахунком № 14 від 26.03.2015 року підтверджується те, що позивачем придбано 298,55 тон олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку (пресової) на загальну суму 5 843 086 грн. 25 коп., (у т.ч. ПДВ - 973 847 грн. 71 коп.) (т. 1, а.с.63).

Оплата за товар проводилась на умовах передплати у безготівковій формі, а саме: 23.07.2015 року у сумі 3 107 000 грн., 30.07.2015 року у сумі 1 200 000 грн., 31.07.2015 року у сумі 99 000 грн., 04.08.2015 року у сумі 783 000 грн., 10.08.2015 року у сумі 654 086,25 грн., про що свідчать виписки з ПАТ «ПУМБ» за 23.07.2015 року, 30.07.2015 року, 31.07.2015 року, 04.08.2015 року та 10.08.2016 року відповідно (т.1, а.с. 64-79).

Перевезення товару підтверджується залізничною накладною від 20 березня 2015 року № 50268671 (т. 1 с. 137).

Факт отримання зазначеного товару підтверджується актом приймання-передавання олії соняшникової від 26 березня 2015 року № 451 (т.1, а.с. 80).

20 квітня 2015 року позивачем, засобами електронного зв'язку на адресу відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року (т.1, а.с. 143-144).

З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а саме, з рядку 56 розділу ІІ «Податковий кредит» вбачається, що позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі - 973 847,71 грн. по контрагенту Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Агро" (індивідуальний номер - 373649320372) (т.1, а.с. 150).

Приймаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що реальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Агро" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: специфікацією № 3 від 16.03.2015 року, податковою накладною № 13 та видатковою накладною № 2 від 26.03.2015 року рахунком на оплату № 14 від 26.03.2015 року, актом приймання-передавання № 451 на загальну суму 5843086,25 грн., (у т.ч. ПДВ - 973 847,71 грн.).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що відносно одного з керівників ТОВ "Статус Агро" - ОСОБА_4 є вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24.09.2015 року у справі № 668/11024/15-к, з якого вбачається, що ОСОБА_4, який з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Статус Агро" № 01/08 від 01.08.2014 року та наказу № 01/09-ОК від 01.08.2014 року обіймав посаду виконуючого обов'язки директора ТОВ "Статус Агро", визнано винуватим у пред'явленому йому за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України обвинуваченні, а саме умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів у значних розмірах. Вирок набрав законної сили 26.10.2015 року (том 2 а.с. 70-73).

Однак зазначений довід апелянта колегія суддів не приймає до уваги, як належний доказ, оскільки вищезазначеним вироком лише підтверджено той факт, що ОСОБА_4 вчинено злочин, передбачений статтею 212 Кримінального кодексу України, тобто, умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку. Зазначений вирок не може бути підставою для висновків про безтоварність господарської операції по постачанню олії соняшникової на виконання специфікації № 3 до Договору поставки № 3009/2014, оскільки зазначена операція відбулась у березні 2015 року без участі особи, зазначеної у вироку суду та не стосується предмета доказування по вказаній справі.

Крім того, слід зазначити, що після придбання ТОВ «Маргаз» олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку (пресової) у ТОВ «Статус-Агро», позивач реалізував зазначений товар Компанії LAUFFER, що підтверджується міжнародним контрактом № MG 19/03/15 від 19.03.2015 року (т. 1, а.с 81-90).

Факт отримання Компанією LAUFFER від ТОВ «Маргаз» олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку (пресової) підтверджується Актом приймання-передачі від 26.03.2016 року (т.1, а.с. 91), а також вантажно-митною декларацією № 500010003/2015/004184 про отримання товару у кількості 298,550 тон (т. 1, а.с. 92).

Що стосується посилання апелянта про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Статус-Агро» у зв'язку з відсутністю зазначеного підприємства за місцезнаходженням, колегія суддів зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у березні 2015 року ТОВ «Статус -Агро» було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблено правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року № 0000032203

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 09 листопада 2016 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі № 805/1687/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць