Ухвала суду № 62560573, 02.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2016 рокусправа № 804/1388/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 804/1388/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2015 року, номер запису про право власності 11429853, про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1, загальна площа (кв.м.): 65,6, житлова площа (кв.м.): 40,8.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24961480 від 01.10.2015 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Заслухавши представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ "ТАС-Комерцбанк" (банк) 14.09.2007р. укладено кредитний договір № 0301/0907/71-360, згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 72000,00 доларів США, на строк з 14.09.2007 р. по 13.09.2032 р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Зобов'язання за кредитними договорами забезпечені іпотечним договором №0301/0907/71-360-Z-1 від 14.09.2007 р., предметом якого була квартира АДРЕСА_1.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комербанк" (банк) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" (фактор) укладено договір факторингу №15, згідно умов якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комербанк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно умов якого сторони домовилися, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюються на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 р. №15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначенні цим договором.

Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Я.В. 15.07.2015р. заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" передано гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) Заява містила відомості про те, що станом на 15.07.2015р. заборгованість за кредитним договором складала за кредитом - 1464788,30 грн., за відсотками за користування кредитом - 764705,20 грн., пеня - 47313,16 грн. Наявність зазначеної заборгованості підтверджувала порушення боржником умов кредитного договору та невиконання основного зобов'язання за цим договором, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких умов ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" вимагало дострокового виконання основного зобов'язання за кредитним договором та повідомляло про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий у іпотеку згідно з Іпотечним договором. Заява була передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням через - Державне підприємство "Укрпошта" та повернута за закінченням терміну зберігання.

Згідно інформаційної довідки №54274394 від 01.03.2016р. право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24961480 від 01.10.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною. Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки №450 від 14.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Віхровим С.В.

Разом з тим, у вказаній інформаційній довідці в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" наявні записи про обтяження № 11429891 від 20.09.2011 р. та № 11429882 від 14.09.2007 р. щодо арешту нерухомого майна (ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2011 р. у справі № 2-523/11) та щодо заборони на нерухоме майно (договір іпотеки № 0301/0907/71-360-Z-l від 14.09.2007 р., видавник АКБ "ТАС- Комерцбанк") відповідно.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 01.03.2016 р. ОСОБА_1 повідомляє ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" про те, що їй стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", реєстрація права власності на яку відбулася на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Також повідомляється про те, що у строк до 01.04.2016 р. позивач зобов'язується повідомити ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" про можливість укладення договору купівлі- продажу, договору купівлі-продажу з відкладальною умовою, попереднього договору купівлі- продажу квартири, розташованої по вищезазначеній адресі, на умовах, які будуть погодженні позивачем з товариством.

Згідно обставин справи, між сторонами виник спір щодо законності державної реєстрації прав та їх обтяжень, оформленої рішенням відповідача індексний номер 24961480 від 01.10.2015 р.

Незгода позивача з діями відповідача щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, оформленої рішенням індексний номер 24961480 від 01.10.2015 р. і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира підпадала під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку з чим у державного реєстратора, яким виступав відповідач, не було підстав для вчинення відповідних реєстраційних дій.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки останнє було прийняте без врахування наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року по справа № 21-41а16.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, п.4 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 203, ст. 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"- задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 804/1388/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання дій протиправними - скасувати.

Провадження у справі № 804/1388/16 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: Т.І. Ясенова