Ухвала суду № 62560569, 04.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 листопада 2016 р. справа № 808/5229/14

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Іванов С.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Військової частини А1978 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 808/5229/14 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання дій неправомірними та стягнення надбавки,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання дій неправомірними та стягнення надбавки задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, Військова частина А1978 подала апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року (суддя Чабаненко С.В.) апеляційну скаргу Військової частини А 1978 було залишено без руху у зв'язку з не сплатою судового збору у розмірі 36, 54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року (суддя Чабаненко С.В.) апеляційну скаргу Військової частини А 1978 було повернуто заявнику.

25 жовтня 2016 року Військова частина А1978 повторно звернулась з апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України визначені вимоги до апеляційної скарги.

Так, ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", становить 1218 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції станом на момент звернення з апеляційною скаргою, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням того, що ставка, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, з огляду на розмір немайнові вимоги позивача, дорівнює 73,08 грн., ставка за подання апеляційної скарги на постанову суду становить 36,54 грн. (73,08 грн.*110%=36,54 грн.).

Отже, відповідач під час звернення до суду апеляційної інстанції повинен був сплатити судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Вказані обставини були встановлені і ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, яка апелянтом у встановленому законом порядку оскаржена не була.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на сплату останнього, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, для усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших (ніж незадовільний майновий стан особи) підстав для звільнення від сплати судових витрат, законодавством не визначено.

Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Інших доказів щодо наявності підстав для звільнення від судового збору або інших поважних причин, які б позбавляли можливості скаржника сплатити судовий збір заявником апеляційної скарги надано не було.

Виходячи з наведеного, клопотання відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Оскаржувана постанова винесена Запорізьким окружним адміністративним судом 22 вересня 2014 року.

Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, уповноваженою особою Військової частини А1978 було отримано копію оскаржуваної постанови 16 жовтня 2014 року. Таким чином, десятиденний строк на подання апеляційної скарги сплив 27 жовтня 2014 року.

В той же час, до суду першої інстанції апеляційна скарга Військовою частиною А1978 була направлена лише 22 жовтня 2016 року відповідно до штемпелю на конверті.

Заявником апеляційної скарги було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначали про відсутність на відповідних рахунках коштів для сплати судових витрат.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступні обставини.

Судом береться до уваги те, що перша апеляційна скарга була подана Військовою частиною А1978 у межах строку, встановленого ст. 186 КАС України.

В той же час, копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року про повернення їх апеляційної скарги була направлена на адресу апелянта ще 19 січня 2015 року.

Крім того, на адресу апелянта 10 червня 2015 року направлялась і постанова про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, повторно апеляційна скарга була направлена до суду першої інстанції лише 22 жовтня 2016 року.

При цьому вважаю за необхідне зауважити, що оскаржувана Військовою частиною А1978 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили та відповідне виконавче провадження є закінченим, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Таким чином, Військовій частині А1978 необхідно навести інші поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження та подати документ про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

На підставі викладеного, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та надати особі, яка звернулась з апеляційною скаргою строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 108, 187, 189 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Військової частини А1978 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року у справі № 808/5229/14, наведені в клопотанні Військової частини А1978.

Апеляційну скаргу Військової частини А1978 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 808/5229/14 - залишити без руху.

Надати тридцятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду:

- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є;

- документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

Судовий збір сплатити за такими реквізитами:

- Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

- Рахунок отримувача: 31217206781004;

- КБКД 22030101;

- Код з ЄРДПОУ: 37989274;

- Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська;

- Код банку отримувача (МФО): 805012.

Ухвала набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Суддя С.М. Іванов