Постанова № 62560333, 02.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1620/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представників позивача - Лебедєва С.О., Мороз С.С.,

представників відповідача - Дудник В.І., Галаган Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі-стар" до Полтавської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакі - стар" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 31.10.2016 року про :

- визнання протиправними дій посадових осіб митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/000023/1 від 02 серпня 2016 року;

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/000023/1 від 02 серпня 2016 року;

- зобов'язання Полтавську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість і подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства в Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Лакі-стар" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товарів до збільшення. Стверджував про те, що ним правомірно розраховано митну вартість товару (плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін) на підставі основного методу - за ціною договору.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача посилався на те, що митний орган за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару дійшов висновку про те, що подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Стверджував, що Митницею правомірно, із застосуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості такого самого товару, оформленого на підставі митної декларації від 23.06.2016 року №806020002/2016/005434 .

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (надалі - Покупець) та "Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd, China" (надалі - продавець) укладений контракт №04 від 03.09.2015 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар на умовах FOB Qingdao, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти товар. Кількість і асортимент товару визначається в Інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту /а.с. 36-38/.

На виконання цього контракту в Україну надійшла партія товару - "Ароматизований наповнювач для кошачих туалетів на основі силікагелю (сухий), у вигляді гранул" за інвойсом від 27.04.2016 року №2016РТ01А у кількості 20665,6 кг вартістю 12981,60 доларів США, умови поставки FOB Qingdao (Китайська Народна Республіка) /а.с. 48/.

Для проведення декларування товару покупець 24.02.2016 року уклав договір №24/02/16 з підприємством, що надає митно-брокерські послуги - ТОВ "КФ «Лаврік» (надалі - Митний брокер), яке в подальшому діяло в інтересах Позивача через агентів з митного оформлення Реву Оксану Вікторівну та Криницьку Ірину Леонідівну /а.с. 42-43/.

23.06.2016 року позивач задекларував товар за тимчасовою декларацією, тим самим ініціював проведення Полтавською митницею ДФС відбору проб товару та їх лабораторних досліджень.

Дане право передбачено статтею 260 Митного кодексу України, було використано в зв'язку з необхідністю уточнення відомостей про характеристики товару, які є визначальними для його класифікації за УКТ ЗЕД.

Вказаній декларації типу ІМ40ТН Відповідач присвоїв номер №806020002/2016/005434 та після відбору проб (зразків) випустив товар у вільний обіг /а.с. 44/.

Оформлення Відповідачем тимчасової митної декларації передбачає необхідність виконання вимог МК України, встановлених для поміщення товарів в обраний митний режим, у тому числі сплати митних платежів (ч. 1 ст. 260 МК України).

Для цього Позивач разом з митною декларацією надав Відповідачу декларацію митної вартості та комерційні, фінансові, транспортні (товарно супровідні) документи, укладені сторонами договору, які супроводжували товар та підтверджують окремі складові митної вартості товару.

Митна вартість імпортованого товару, заявлена у тимчасовій митній декларації №806020002/2016/005434, визначена Позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідач під час проведення митного контролю і митного оформлення тимчасової декларації №806020002/2016/005434 за вищенаведеними документами здійснив контроль правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України (вартість операції) і за результатами здійснення такого контролю визнав заявлену митну вартість.

Визнана відповідачем митна вартість товару була використана позивачем для розрахунку та сплати митних платежів та випуску товару у вільний обіг.

Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень ДФС України підтвердила заявлені позивачем у тимчасовій митній декларації відомості про характеристики товару, які є визначальними для його класифікації за УКТ ЗЕД та необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку (Висновок Харківського відділу з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії ДФС №142008800-0607 від 19.07.2016) /а.с. 71-74/.

В подальшому Позивач виконав обов'язки, встановлені частиною 1 статті 261 МК України, та 28.07.2016 року подав Відповідачу додаткову декларацію №806020002/2016/006375, яка містила точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією (фактично, ця митна декларація підтверджувала раніше заявлені за тимчасовою декларацією відомості) разом з наступними документами:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.09.2015 року № 04 /а.с. 36-40/;

2) додаткові угоди №1 від 01.12.2015 року; №2 від 04.05.2016 року до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.09.2015 року № 04;

3) інвойс від 27.04.2016 року №2016РТ01А /а.с. 50/;

4) банківський платіжний документ від 03.06.2016 року № б/н про проведення передоплати за товар /а.с. 52/;

5) договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.06.2016 року №16/06/2016 /а.с. 53-58/;

6) рахунок-фактуру від 17.06.2016 року № LS-3952164 /а.с. 66/;

7) довідку про вартість транспортування (перевезення) товарів від 17.06.2016 року №153860 /а.с. 67/;

8) експортну декларацію країни відправлення від 27.04.2016 року №420420160000078330 /а.с. 68/.

При цьому митна вартість імпортованого товару "Ароматизований наповнювач для кошачих туалетів на основі силікагелю (сухий), у вигляді гранул", поставленого за вищевказаним контрактом від 03.09.2015 року №04, заявлена у додатковій митній декларації №806020002/2016/006375 /а.с. 75/, визначена позивачем згідно статті 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як і у тимчасовій декларації на цей товар.

На підтвердження заявленої у додатковій митній декларації №806020002/2016/006375 митної вартості товару, позивачем разом з митною декларацією надано відповідачу декларацію митної вартості та ті ж самі комерційні, фінансові, транспортні (товарно супровідні) документи, які укладені сторонами договору, підтверджували і супроводжували товар, і які надавались на підтвердження митної вартості, заявленої у тимчасовій митній декларації.

За результатами розгляду документів, поданих Позивачем разом з додатковою митною декларацією №806020002/2016/006375, відповідач не погодився з методом визначення митної вартості, обраним уповноваженою особою, та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/000023/1 від 02.08.2016 року, яким митну вартість товару визначив на підставі застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість не може бути визначна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України/.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Суд встановив, що вартість товару, що була фактично сплачена, визначалась на підставі інвойсу від 27.04.2016 №2016РТ01А /а.с. 48-49/ і склала 12981,60 доларів США (за офіційним курсом долара, встановленим НБУ на дату проведення митного оформлення 24,8980778, склала 323 216,89 грн).

Витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України склали 27057,75 грн, вартість експедиторської винагороди склала 830,15 грн, що підтверджено довідкою про вартість транспортування (перевезення) товарів від 17.06.2016 року № 153860 /а.с. 66-67/.

Митна вартість товарів, розрахована позивачем згідно статті 58 Митного кодексу України (ціна, що підлягає сплаті за товари + витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України), склала 351 104,79 грн (фактурна вартість товару (курс долара США 24,8980778) + вартість перевезення оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України + вартість експедиторської винагороди = 351104,79 грн).

Розмір вартості транспортних витрат та експедиторської винагороди підтверджено: рахунком-фактурою № LS-3952164 від 17.06.2016 року; довідкою про транспортні витрати №153860 від 17.06.2016 року; актом прийому-передачі № LS-0005667 від 24.06.2016 року; платіжним документом про оплату транспортних та експедиторських послуг (платіжне доручення) від 17.06.2016 року № 74 /а.с. 66-67, 89-90/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, окрім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості контролюючий орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що підставою для його прийняття слугували:

1) зазначення неповних відомостей про митну вартість товарів у документах, що підтверджують митну вартість;

2) виявлення розбіжностей у поданих до митного оформлення документах;

3) наявність у митного органу інформації про рівень митної вартості раніше імпортованих товарів зі схожими характеристиками;

4) не надання позивачем усіх витребуваних митницею додаткових документів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Суд звертає увагу, що у рішенні не зазначено які саме документи, що підтверджують заявлену митну вартість і на підставі яких позивачем проводився розрахунок митної вартості, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У рішенні не зазначено яких саме числових значень складових митної вартості товарів, на підставі яких позивачем проводився розрахунок, не містять ці документи.

Відомості щодо митної вартості товарів зазначені позивачем у наданих до контролюючого органу документах: прибутковій накладній № 23 від 23.06.2016 року, рахунку - фактурі № LS-3952164 від 17.06.2016 року, довідці про транспортні витрати № 153860 від 17.06.2016 року, акті прийому-передачі № LS-0005667 від 24.06.2016 року, платіжному документі про оплату транспортних та експедиторських послуг від 17.06.2016 року № 74 /а.с. 79, 66-67, 89-90/.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, щодо виявлення розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 27.04.2016 №420420160000078330 /а.с. 57/ зазначено не контракт 2016РТ01А, а рахунок 2016РТ01А від 27.04.2016 року, за яким здійснено поставку товару. Окрім того, у розрахунках митної вартості позивач не використовував відомості з декларації країни відправлення від 27.04.2016 №420420160000078330 і це підтверджується відсутністю реквізитів митної декларації країни відправлення від 27.04.2016 №420420160000078330 у графі 4 (реквізити документів, що підтверджують заявлену митну вартість) декларації митної вартості, тому ці відомості жодним чином не вплинули на здійснений позивачем розрахунок митної вартості товару.

Наявність розбіжностей у російськомовній та англомовній редакції контракту щодо зазначення поняття інвойс, проформа інвойс жодним чином не вплинула на здійснений позивачем розрахунку митної вартості товару та на ціну товару. Більш того, у п 1.1. Контракту /а.с. 144/ йде мова про кількість і асортимент товару, а не про його ціну. У якому саме документі зазначається ціна товару визначено у п. 2.1. контракту № 04 від 03.09.2015 року, відповідно до якого: - "Цены товара указываются в инвойсе и устанавливаются в долларах США". Ціна товару (12981,60 доларів США) зазначена саме у Invoice (у перекладі - рахунок) 2016РТ01А від 27.04.2016 року та сплачена покупцем (підтверджено документом про оплату товару від 03.06.2016 року).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

У випадку, що досліджується, поставлений по контракту № 04 від 03.09.2015 року товар є об'єктом купівлі-продажу, тому при поставці митну вартість цього товару підтверджує саме рахунок-фактура (інвойс), а не рахунок-проформа (яка підтверджувала б вартість товару, якщо б останній не був об'єктом купівлі-продажу).

У довідці про транспортні витрати №153860 від 17.06.2016 /а.с. 149/ перевізник зазначив лише вартість морського перевезення з морського порту Qingdao до Одеського морського торгівельного порту у розмірі 27057,75 грн. і цей розмір відповідає розміру вартості морського перевезення вантажу за межами державного кордону України, наведеному у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-3952164 від 17.06.2016 року. У цьому рахунку перевізник окрім вартості морського перевезення вантажу за межами державного кордону України вказав і вартість експедиторської винагороди (830,15 грн.) /а.с. 148/.

При розрахунку митної вартості товару позивач включив до митної вартості і вартість перевезення товарів до Одеського морського торгівельного порту (27 057,75 грн) /а.с. 148/, і вартість експедиторської винагороди (830,15 грн), що підтверджується відомостями п.20 (витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України) графи Б (складові митної вартості) декларації митної вартості. А тому твердження відповідача у рішенні про те, що сума експедиторської винагороди (830,15 грн) не зазначена в довідці про транспортні витрати є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на розбіжності щодо умов поставки товару, а саме в рахунку-фактурі відсутні умови поставки згідно Інкотермс, суд зазначає наступне.

Умови поставки товару визначені у п. 1.1. контракту № 04 від 03.09.2015 року /а.с. 144/, згідно з яким "Продавец обязуется поставить, а Покупатель обязуется оплатить и принять на условиях FOB Qingdao...", a у п. 2.1. цього контракту визначено: - "Цены товара указываются в инвойсе и устанавливаются в долларах США".

Відповідно до умов контракту у рахунку (у Invoice) 2016РТ01А від 27.04.2016 р. зазначена ціна товару (12981,60 доларів США) і саме таку ціну сплачено покупцем згідно з документом про оплату товару від 03.06.2016 року /а.с. 52/. Ціну товару додатково підтверджено прибутковою накладною № 23 від 23.06.2016 pоку /а.с. 79/, наданою Позивачем у якості додаткового документу на вимогу Відповідача.

Той факт, що товар поставлено на умовах FOB Qingdao підтверджено і транспортними документами, відповідно до яких товар переміщувався з морського порту Qingdao до Одеського морського торгівельного порту.

Крім того, відповідачем не зазначено, яку саме норму законодавства порушено позивачем щодо не зазначення в рахунку-фактурі умов поставки згідно Інкотермс.

Суд враховує, що позивачем до митного оформлення не подано копії договору про здійснення транспортно - експедиційних послуг № БС-78 від 01.04.2013 (а саме - відсутність аркуша з пунктами 3, 4, 5, 6 цього договору; неподання заявки на перевезення товару; неподання акту виконаних робіт; неподання банківських платіжних документів, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Суд звертає увагу, що транспортними (перевізними) в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України є документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Заявка на перевезення товару є документом щодо замовлення транспортно- експедиційних послуг і не містить відомостей про вартість перевезення оцінюваного товару. Позивачем подано митниці довідку про транспортні витрати №153860 від 17.06.2016 року /а.с. 149/, яка містять відомості про вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та рахунок-фактуру № LS-3952164 від 17.06.2016 року /а.с. 148/, який підтверджує відомості про вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та містить відомості про вартість експедиторських послуг.

Неподання копії договору про здійснення транспортно - експедиційних послуг № БС-78 від 01.04.2013 року, неподання заявки на перевезення товару, неподання акту виконаних робіт, неподання банківських платіжних документів, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг, за наявності довідки про транспортні витрати та рахунку-фактури не може бути причиною для відмови у митному оформленні за контрактною ціною товару.

При цьому відповідач жодним чином не мотивував такий висновок, адже рішення про коригування митної вартості товарів не містить посилань на конкретні обставини, що підтверджували б відповідні доводи контролюючого органу, що нібито унеможливлює здійснення перевірки умов транспортування товару та оплати транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, суд не бере до уваги як підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів те, що на момент подачі митної декларації до митного оформлення оплата транспортно-експедиційних послуг повинна бути здійснена, однак у ТОВ "Лакі-Стар" відсутні будь-які банківські платіжні документи, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Так, позивачем надано відповідачу банківський платіжний документ - платіжне доручення від 17.06.2016 № 74, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури /а.с. 90/.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, на наявність інформації щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої - четвертої 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У свою чергу, варто зазначити, що згідно положень статей 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання митним органом при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких істотних розбіжностей.

Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, на не подання позивачем усіх, витребуваних контролюючим органом документів, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Із системного аналізу норм законодавства випливає, що додаткові документи витребовуються митницею з метою усунення її сумнівів щодо митної вартості товару.

У ході контролю митної вартості товару 29.07.2016 року контролюючим органом позивачу направлено повідомлення про необхідність протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за власним бажанням.

При цьому, ще 28.07.2016 року разом з митною декларацією №806020002/2016/006375 позивачем подано лист від 28.07.2016 року за вих. № 28/07 /а.с. 69/, яким відповідача проінформовано, що покупець не укладав ліцензійних чи авторських договорів, які б стосувались оцінюваних товарів - таких договорів не існує. Натомість під час прийняття спірного рішення з 29.07.2016 по 02.08.2016 року відповідач вимагав від ТОВ "Лакі-Стар" подати ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. Разом з цим, відповідач не обґрунтовує на підставі яких обставин він дійшов висновку про існування у позивача такого ліцензійного чи авторського договору.

У тому ж листі позивач проінформував відповідача, що у розпорядженні Полтавської митниці ДФС є експертний висновок Харківського відділу з питань експертизи та досліджень СЛЕД ДФС України від 19.07.2016 року № 142008800-0607. Незважаючи на це, відповідач під час прийняття спірного рішення з 29.07.2016 по 02.08.2016 року вимагав від позивача надати йому висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому не навів жодного обґрунтування, чому висновок Харківського відділу з питань експертизи та досліджень СЛЕД ДФС України від 19.07.2016р. №142008800-0607 не може бути прийнятий ним до уваги та не повідомив і який саме висновок (якої експертної організації) необхідно подати.

Документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зазначені у гр. 4 декларації митної вартості і серед цих документів відсутня копія митної декларації країни відправлення від 27.04.2016 №420420160000078330. Це підтверджує, що розрахунок митної вартості товару Позивачем на підставі митної декларації країни відправлення не проводився, тому твердження відповідача "документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі", яке слугувало підставою для витребування додаткових документів, є необґрунтованим.

Як свідчать відомості гр. 4 декларації митної вартості, розрахунок митної вартості товару уповноваженою особою не проводився на підставі копії митної декларації країни відправлення від 27.04.2016 №420420160000078330, а проводився на підставі інших документів:

- банківського платіжного документу, що стосується товару від 03.06.2016 року №б/н;

- рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 17.06.2016 року №LS-3952164;

- документу, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2016 року №153860;

- рахунку-фактури (інвойса) від 27.04.2016 року №2016РТ01А;

- зовнішньоекономічного договору від 03.09.2015 року №04.

Вказані документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, відповідачем порушено послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів, що встановлена статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1, 2, 3, 4 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено судом, позивачем визначено митну вартість товару на підставі ціни договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У спірному рішенні відповідачем не зазначено, який саме метод визначення митної вартості ним було застосовано та причини, через які не був застосований попередній метод, що передує методу, обраному митним органом.

Крім того, під час коригування митної вартості відповідачем, уповноважена особа позивача двічі письмово зверталась митниці за проведенням консультації відповідно до ч. 4 статті 57 МК України та на підставі ч. 6 статті 55 МК України просила провести її у письмовому вигляді (копії листів додаються).

У цих листах позивач перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товарів, що оцінюються, відповідно до ч. 4 статті 57 МК України та з метою визначення основи вартості згідно, з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, просив митницю надати всю наявну у неї інформацію щодо основи вартості аналогічних або подібних товарів митне оформлення яких проведено в Україні та у свою чергу інформував митницю, що у нього наявна інформація про митне оформлення в Полтавській митниці ДФС за МД №806020002/2016/001936 ідентичного (подібного) товару рівнем митної вартості 0,62 дол. США за кг та про митне оформлення в Одеській митниці ДФС за МД № 500060702/2016/007432 аналогічного (ідентичного) товару з рівнем митної вартості 0,65 дол. США за кг. Копії МД № 500060702/2016/007432 та МД № 806020002/2016/001936 позивачем надано до митниці.

Відповідач консультації відповідно до ч. 4 статті 57 МК України з Позивачем не провів, наявну у нього інформацію щодо основи вартості аналогічних або подібних товарів митне оформлення яких проведено в Україні позивачу не надав, наявну у позивача інформацію щодо основи вартості подібних товарів митне оформлення яких проведено в Полтавській та Одеській митницях ДФС при прийнятті спірного рішення не врахував та скоригував митну вартість до рівня 0,987 дол. США за кг.

У спірному рішенні зазначено: "Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі".

Фактично, відповідач при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товару консультацію, яка відповідно до ч. 4 статті 57 МК України є обов'язковою умовою застосуванню другорядних методів, не провів, чим порушив вимоги статті 57 МК України.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно визначив митну вартість завезеного позивачем товару на підставі МД від 12.07.2016 № 125140001/2016/608003.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправними дій Полтавської митниці Головного управління ДФС України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2016 року № 806020002/2016/000023/1.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що рішення відповідача від 02.08.2016 року № 806020002/2016/000023/1 підлягає скасуванню, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, керуючись статтями 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати рішення від 02.08.2016 року № 806020002/2016/000023/1 протиправним.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Полтавську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість і подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства в Полтавській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником, головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу митних платежів для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.13 №882/1188 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.14 за №146/24923. Згідно Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий.

Докази звернення позивача до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених грошових коштів відсутні.

А тому митницею і не приймалось рішення з цього питання і не порушувалися інтереси та права позивача в цій частині позовних вимог, оскільки позивачем не дотриманий порядок повернення спірних коштів. Вищевказані вимоги позивача є передчасними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14).

Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Полтавської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/000023/1 від 02 серпня 2016 року,

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/000023/1 від 02 серпня 2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Головного управління Державної фіскальної служби України судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакі - стар" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2756 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко