Постанова № 62560314, 02.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа № 809/31/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Микитин Н.М.

Суддів: Боршовського Т.І.,

Кафарського В.В.,

при секретарі судового засідання Мулі Х.О.

за участю: позивача ОСОБА_2

представника відповідача Леськів І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови від 25.12.2015 року у ВП № 49732647,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (надалі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 25.12.2015 року у ВП № 49732647.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно ст. 267 КАС України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби, а тому обставин передбачених законодавством, які виключають здійснення виконавчого провадження органом ДВС не існує. Також зауважує, що виконавчий лист №2а-4069/10/0970 від 16.12.2014 року виданий Івано-Франківським окружним адміністративним судом відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", згідно ухвали від 17.08.2015 року. Таким чином, позивач просить скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.12.2015 року ВП № 49732647.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з мотивів викладених у письмових запереченнях (а.с.58-61). Зазначила, що дії відповідача з приводу оскаржуваних дій є правомірними, а постанова не підлягає скасуванню. Суду пояснила, що відповідачем не допущено порушення жодних норм Закону, у виконавчому листі, поданому позивачем до примусового виконання боржником вказано керівника департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, при цьому не зазначено коду такого боржника, тобто виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". Вказана невідповідність унеможливлює точну ідентифікацію боржника та відкриття виконавчого провадження. Крім того, зазначила у виконавчому документі не вказано будь-яких заходів примусового характеру. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів встановила наступне.

24.11.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу в адміністративній справі №4069/10/0979 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів, якою накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180,00 грн.

16.12.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист №2а-4069/10/0970 (а.с. 67-68).

16.12.2015 року позивач звернувся до Міністра юстиції України із заявою про визначення підвідомчості та прийняття до примусового виконання виконавчого листа виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в розмірі 12180,00 грн.

25.12.2015 року за наслідками розгляду вказаної заяви та виконавчого листа поданих ОСОБА_2 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №4973647 (а.с.6-7).

Підставою для прийняття вказаної постанови слугував висновок про те, що у пред'явленому до виконання документі судом визнано юридичний факт, при цьому не вказано будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення. Зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження. Вказаний виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ньому у графі "боржник" не зазначено код боржника(а.с. 79-80).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

В частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 7 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (25.12.2015).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа, пунктом 3 частини 1 якої визначено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Виконавчим листом №2а-4069/10/0970 виданим 16.12.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-4069/10/0970 боржником визначено керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, зазначено адресу вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ.

Частиною 1 статті 7 Закону встановлено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником згідно частини 2 вказаної статті Закону є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з пунктом 2.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №74/5 від 15.12.1999 року з подальшими змінами, боржником у виконавчому провадженні є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

Одночасно з цим, частина перша та третя статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначають належність адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності не тільки фізичним і юридичним особам, але й органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особами.

Судом встановлено, що виконавчий лист позивачу видано в адміністративній справі №2а-4069/10/0970 за його позовом до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.

Крім того, ухвала, на підставі якої було видано виконавчий лист №2а-4069/10/0970 від 16.12.2014, була винесена Львівським апеляційним адміністративним судом 24.11.2014 відповідно до вимог ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, відповідно до положень ч.2 ст. 267 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_2 видано виконавчий лист, в яких не визначено інших ідентифікуючих ознак посадової особи - боржника ніж ті, що зазначені у судовому рішенні.

Також, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 року відмовлено Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року в адміністративній справі № 2а-4069/10/0970 в частині зазначення конкретної особи до якої було застосовано штраф у розмірі 12180 грн. за невиконання постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.01.2006 року у справі №2а-4069/10/0970 із вказанням прізвища, імені та по-батькові такої особи(а.с.82-84).

Одночасно в мотивувальній частині вищенаведеної ухвали зазначено наступне: «Матеріалами справи встановлено, що відповідачами по справі виступають лише юридичні особи, а не конкретний керівник юридичної особи.....Приймаючи ухвалу від 24.11.2014 року, Львівський апеляційний адміністративний суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки будь-якої конкретної особи як керівника чи фізичної особи, а лише встановив керівника, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року.»

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ухвалу Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року № 2а-4069/10/0970, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про внесення змін до виконавчого листа № 2а-4069/10/0970 від 16.12.2014 року в частині зазначення імені та коду боржника - відмовлено та встановлено, що виконавчий лист повністю оформлено відповідно до резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року, на виконання якої він був виданий(а.с.76-77).

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Наведена правова позиція викладена у постанові від 25.06.2014 № 6-62цс14 Верховного Суду України.

Враховуючи вказані положення, суд встановив наявні у відповідача процесуальні можливості встановлювати потрібні дані щодо боржників, у тому числі що стосуються коду.

Висунення державним виконавцем вимог до виконавчих листів, виданих у відповідності до змісту рішення суду, складу учасників адміністративного процесу, шляхом покладення додаткових обов'язків на осіб, порушене право яких захищене в судовому порядку та зобов'язання їх надати виконавчі документи з відомостями про особу боржника, які відсутні в судовому рішенні, на думку суду, є створенням перешкод у доступі до суду та порушення права позивача на справедливе судочинство. Оскільки, гарантії справедливого судочинства, що встановленні статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачають існування умов доступу до суду. При цьому, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яким в справі "Хорнсбі проти Греції" визначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинне, таким чином, розглядатися як невід'ємна частина "суду" у розумінні статті 6 Конвенції.

Посилання відповідача в своїх письмових запереченнях, а також представника відповідача в судовому засіданні на неможливість виконання судового рішення, внаслідок відсутності у виконавчому документі, виданому на виконання такого судового рішення, коду боржника в даному випадку, не обґрунтовують заперечень проти позову та не свідчать про неможливість здійснення заходів з примусового виконання судового рішення, оскільки боржник за даним виконавчим провадженням є посадова особа органу державної влади, найменування якої вказано у виконавчому листі.

Крім того, державний виконавець у випадку встановлення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення чи встановлення факту вибуття боржника наділений процесуальними повноваженнями на звернення до суду з відповідними поданнями в порядку статтей 263, 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, відповідно до пояснень представника відповідача та як вбачається із оскаржуваної постанови державний виконавець, як інші обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, визначає відсутність у вказаному виконавчому листі заходів примусового характеру.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням державного виконавця враховуючи наступне.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 26 даного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ухвалою 24.11.2014 року Львівського апеляційного адміністративного суду накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн.

Зі змісту вищенаведеної ухвали та виконавчого листа випливає, що накладення штрафу в даному випадку є рішенням про стягнення грошових коштів. Одночасно, обов'язок відповідача щодо виконання ухвали суду, на підставі якої видано виконавчий лист, чітко визначено ч. 7 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже, висновки сторони відповідача про відсутність заходів примусового характеру в рішенні та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині рішення чітко зазначено спосіб примусового виконання - штраф та визначено його розмір.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

При цьому, суд враховує, що в судовому засіданні представником відповідача не доведено наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, вичерпний перелік яких встановлений ст.26 Закону України "Про виконавче провадження",.

За таких обставин постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№ 49732647 від 25.12.2015 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого в Івано-Франківським окружним адміністративним судом 16.12.2014 року в адміністративній справі № 2а-4069/10/0970 стягувачу ОСОБА_2 є протиправною та такою, що підлягає до скасування, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року, то підстави до стягнення судового збору з відповідача - відсутні.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.12.2015 ВП № 49732647 про відмову у відкритті виконавчого проваджння.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Судді: /підпис/ Боршовський Т.І.

/підпис/ Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2016.