Рішення № 62559825, 07.11.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 р. Справа № 918/921/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

про стягнення в сумі 12 119 грн. 67 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18 жовтня 2014 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30 березня 2016 року).

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення в сумі 12 119 грн. 67 коп., з яких: 8 202,07 грн. інфляційних втрат та 3 917,60 грн. 3 % річних, позовні вимоги аргументувавши неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року судом порушено провадження у справі № 918/921/16, розгляд якої призначено до слухання в судовому засіданні на 05 вересня 2016 року.

В судовому засіданні 05 вересня 2016 року оголошувалась перерва до 22 вересня 2016 року.

21 вересня 2016 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 03 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2016 року.

17 жовтня 2016 року позивачем подано заперечення на позовну заяву.

17 жовтня 2016 року відповідачем подано пояснення по справі.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні від 17 жовтня 2016 року оголошено перерву до 07 листопада 2016 року.

03 листопада 2016 року відповідачем подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

23 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтиогаз України" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №15-790-Б, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як визначено пунктом 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу - газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюються НКРЕКП.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 6 600, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - податок на додану вартість за ставкою 20 %.

До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 6 600,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 320,00 грн., усього з ПДВ - 7 920,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

На виконання умов договору позивач поставив протягом липня-жовтня 2015 року газ на загальну суму 4 466 198,88 грн., в свою чергу відповідач станом на 30 грудня 2015 року повністю оплатив за поставлений газ.

Про належне виконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період виконав з простроченням оплати заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений за жовтень 2015 року газ до 20 листопада 2015 року, проте допустив прострочення сплативши 30 грудня 2015 року.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач в період з 20 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року нарахував відповідачу 8 202,07 грн. інфляційних втрат та за період з 20 серпня 2015 року по 29 грудня 2015 року 3 917,60 грн. 3% річних. Вказані обставини зазначені позивачем в розрахунку нарахованих інфляційних втрат та 3% річних та долучених до позовної заяви.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №15-790-Б від 23 червня 2015 року.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено приписами статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач в період з 20 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року нарахував відповідачу 8 202,07 грн. інфляційних втрат Вказані обставини зазначені позивачем в розрахунку нарахованих інфляційних втрат які долучені позивачем до позовної заяви. Зокрема позивачем зазначено (а.с. 10) за період з 20.11.2015 року по 30.11.2015 року сума інфляційних нарахована 8 202,07 грн., за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року не нараховано.

Відповідно до пункту 3.2.Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом перевірено нарахований позивачем за період з 20.11.2015 року по 30.11.2015 року суму інфляційних втрат.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі20.11.2015 - 30.11.20151171724.611.0000.001171724.61За заявлений позивачем період інфляційного збільшення суми заборгованості не відбулося, відтак, позовні вимоги про стягнення 8 202, 07 грн. інфляційних втрат нарахованих позивачем 20.11.2015 року по 30.11.2015 року є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних за період з 20 серпня 2015 року по 29 грудня 2015 року в сумі 3 917,60 грн. суд зазначає, що нараховуючи 3% річних за зобов'язаннями серпня 2015 року позивачем не враховано що 20 вересня 2015 року (строк оплати згідно п. 6.1.) припадає на вихідний день.

Відповідно до пункту 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Здійснивши перерахунок нарахованих сум 3% річних, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення 3 916,81 грн. 3% річних, в задоволенні вимоги про стягнення 0,79 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема 445,34 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача а 932,66 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33027, м.Рівне, вул. Білякова 4, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 81 коп. 3% річних та 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 34 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 8 202,07 грн. інфляційних втрат та 0,79 грн. 3 % річних - відмовити.

4. Судові витрати в частині 932,66 грн. судового збору залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 09 листопада 2016 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6);

3 - відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Білякова, 4).