Рішення № 62559629, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016 Справа № 905/2149/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство»

до

Державного підприємства «Артемвугілля»

про

представники

сторін:

стягнення 133480,44 грн.

не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення основного боргу у розмірі 46818,94грн., інфляційних втрат у розмірі 36665,32грн., 3% річних у розмірі 3177,24грн., пені у розмірі 46818,94грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав умови договору №39/620-12 про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення від 01.06.2012 в частині своєчасної та повної оплати послуг з централізованого водопостачання, наданих споживачу. Також позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що протягом червня – жовтня 2014 року він надавав відповідачу послуги з водовідведення та водопостачання керуючись умовами договору №39/620-12 не зважаючи на те, що строк дії договору закінчився, проте на усне прохання відповідача позивач продовжив надавати послуги та надіслав на адресу відповідача два примірники додаткової угоди про продовження строку дії договору, проте підписані примірники на адресу позивача не повернуті відповідачем. За таких обставин, позивач керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 202,204,205 Цивільного кодексу України вважає, що незважаючи на відсутність письмового договору, між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини на підставі правочину.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №№39/620-12 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 01.06.2012; актів рахунків №№ 39-8 від 22.08.2013 на суму 25834,86грн., 39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 39/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн., актів прийому - передачі виконаних робіт №№39/В-8 від 22.08.2013 на суму 25834,86грн., 39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 9/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн., актів - рахунків за 2013 рік, розрахунки по дебіторській заборгованості, журналу реєстрації додаткових угод, виписки по особовому банківському рахунку, актів від 23.08.2013 та від 26.06.2014, розпорядження №25 від 21.05.2012, розрахунку суми боргу.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу №905/2149/16 передано на розгляд судді Гринько С.Ю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/952 від 12.09.2016 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області у зв’язку зі звільненням судді ГринькоС.Ю. (постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №4697 – 5 від 08.09.2016) призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2149/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 12.09.2016, справу №905/2149/16 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2016 справу №905/2149/16 прийнято до провадження суддею Огороднік Д.М.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 25.10.2016 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 25.10.2016 не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (позивач, підприємство) та Державним підприємством «Артемвугілля» (відповідач, абонент) підписаний договір про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення №39/620-12 (далі - договір), відповідно до умов якого підприємство зобов’язується відпускати абоненту питну воду до точки підключення трубопроводу абонента.

Об’єктом водопостачання та водовідведення є: ДУОО «Огонек».

Відповідно до п. 1.1 договору підприємство подає по своїм водогінним мережах питну воду абоненту, а абонент приймає воду, використовує її та здійснює оплату послуг відповідно з діючими тарифами, умовами діючого договору, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селах України.

Згідно з п.1.2 договору підприємство приймає господарсько-побутові та близькі до них по складу стічні води абонента, що надходять на очисні споруди, а абонент спускає стічні води та своєчасно оплачує послуги підприємства по водовідведенню відповідно до діючих тарифів, умов діючого договору.

Відповідно до п.2.1. договору підприємство подає питну воду абоненту протягом дії договору. Кількість води, спожитої абонентом, визначається показанням перевірених водомірних лічильників, прийнятих підприємством (п.2.4. договору).

Пунктом 2.7. договору встановлено, що кількість спожитої абонентом води оформлюється двостороннім актом, завіреним печаткою та штампом, раз на місяць не пізніше 25 числа розрахункового місяця. Для отримання рахунку абонент направляє свого представника на підприємство не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п.3.7 договору кількість стічних вод, що надходять в комунальну каналізацію від абонента, визначається по кількості води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел відповідно до показників водомірних лічильників, опломбованих підприємством, або за допомогою приладів обліку стічних вод, встановлених відповідно до вимог п.3.6 договору. Порядок визначення кількості стічних вод визначається підприємством.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що кількість прийнятих підприємством стічних вод оформлюється двостороннім актом, завіреним печаткою та штампом, раз на місяць не пізніше 25 числа розрахункового місяця. Для отримання рахунку абонент направляє свого представника на підприємство не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.21. договору абонент зобов'язується щомісячно надавати підприємству данні про об'єм води, отриманих зі всіх джерел, про кількість стічних вод за минулий місяць та їх якісних показниках.

Згідно з п.4.1. договору надані підприємством послуги по подачі води та прийманні стоків абонент оплачує відповідно до діючого законодавства по факту надання послуг.

Відповідно до п.4.2. договору тариф на холодне водопостачання складає 9,43 грн. за 1м.куб. в т.ч. ПДВ. Тариф на приймання стічних вод складає 11,70грн. за 1м.куб. в т.ч. ПДВ (п.4.3. договору).

Згідно з п.4.4. договору у випадку зміни тарифів, абонент оплачує послуги по діючому договору з дня їх прийняття без додаткових узгоджень. Абонент перераховує оплату за наданні послуги протягом 10 днів з дня отримання відповідного рахунку на розрахунковий номер.

Договір вступає в силу з моменту досягнення узгодження по всім істотним умовам договору та діє з 01.06.2012 по 31.05.2014 (п.8.1. договору). Припинення договору в частині надання послуг не звільняє абонента від зобов'язання повної оплати за отримані послуги (п.8.4. договору).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", «Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом.

На виконання умов договору №39/620-12 від 01.06.2012, позивачем надані відповідачу послуги, які підтверджені актом приймання - передачі виконаних робіт №39/В-8 від 22.08.2013. За надані послуги позивачем відповідачу виставлений акт - рахунок №39-8 від 22.08.2013 на суму 25834,86грн. Судом враховується те, що в акті від 22.08.2013 відсутній підпис представника відповідача про прийняття виконаних робіт (спожитих послуг), проте враховуючи акт від 23.08.2013 складений представниками позивача та відповідача про відключення води від об’єкту відповідача щодо якого укладений договір №39/690-12, суд приходить до висновку про підтвердження надання позивачем та споживання відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення по акту від 22.08.2013. Вказаний акт отриманий представником відповідача 30.08.2013, про що свідчить його особистий підпис.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.4.5. договору строк оплати послуг відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт №39/В-8 від 22.08.2013 настав 09.09.2013. В порушення умов договору отримані послуги на суму 25834,86грн. відповідач не оплатив, наявність заборгованості належними доказами не спростував, а матеріали справи останніх не містять.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з питного водопостачання питної води та водовідведення складає 25834,86грн. за договором №39/620 - 12 від 01.06.2012.

У зв'язку з тим, що відповідачем вказаний акт - рахунок своєчасно не оплачений, то відповідач нараховує пеню на підставі приписів Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" на суму 25834,86грн. за період з 09.09.2013 по 01.06.2016 у розмірі 257316,60грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання не залежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом перевірений розрахунок пені позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем не вірно визначений початок строку прострочення зобов'язання та не враховані обмеження максимального розміру пені, передбаченого Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а саме не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За розрахунком суду, розмір пені, який підлягає стягненню в судовому порядку за порушення грошового зобов’язання з оплати послуг отриманих у серпні 2013 року становить 25834,86 грн. (100% суми боргу).

Окрім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати, які нараховує на суму 25834,86грн. за період з 09.09.2013 по 01.06.2016 у розмірі 23326,29грн. та 3% річних, які нараховує на суму 25834,86грн. за період з 09.09.2013 по 01.06.2016 у розмірі 2114,92грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов”язання, за вимогою кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 2114,92грн. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 23326,29грн. та визнано їх арифметично не вірними, оскільки позивачем не вірно визначений початок строку прострочення зобов'язання та не враховано при розрахунку 3% річних, що 2016 рік складається з 366 днів.

За розрахунком суду 3% річних нараховується на суму 25834,86грн. за період з 10.09.2013 по 31.12.2015 у розмірі 1790,04грн., за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 у розмірі 323,99грн. Отже, загальна сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача складають 2114,03грн.

За розрахунком суду інфляційні втрати нараховуються на суму 25834,86грн. за період з 10.09.2013 по 01.06.2016 та складають 23319,51грн. Отже, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складають 23319,51грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по акту – рахунку №39-8 від 22.08.2013 основного боргу у розмірі 25834,86 грн., пені у розмірі 25834,86 грн., 3% річних у розмірі 2114,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23319,51 грн., підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача основний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до актів прийому - передачі виконаних робіт №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 9/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн. та виставлених відповідачу актів – рахунків №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 39/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн. Загальна сума заборгованості складає за вказаними актами складає 20984,08грн.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що на усне прохання відповідача, на підставі розпорядження Святогірського міського голови №25 від 21.05.2014 про прийом біженців, позивачем відновлено водопостачання до об’єкту відповідача, - ДУОО «Огонек», що підтверджується актом від 26.06.2014. Позивач зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства навіть за відсутності письмового договору, відповідач зобов’язаний здійснити оплату послуг з водопостачання та водовідведення.

На підтвердження своїх вимог в цій частині, позивач надає, копію акту від 26.06.2014 та копії вищевказаних актів –рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2014 року- жовтень 2014 року.

Дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

23.08.2013 між представниками позивача та відповідача складений акт про те, що подачу води на ДУОО «Огонек» припинено.

26.06.2014 представники позивача та ДУОО «Огонек» склали акт про те, що водомір ВСКМ 10/32 зав. №1210, показання 08445 м3 вийшов з ладу, його демонтовано, встановлено водомір ВСКМ – зав. №3688 показання 00959 м3. Прилад водоміра опломбований. Відповідальність за збереження пломб несе абонент.

Зі змісту акту від 26.06.2014 жодним чином не вбачається, що його склали на підтвердження відновлення водопостачання та водовідведення до об’єкту,-ДУОО «Огонек».

Окрім того зі змісту розпорядження Святогірського міського голови №25 від 21.05.2014 вбачається, що у зв’язку з загрозливими умовами для життя населення, які склалися в м.Донецьку та Донецькій області утворено міський штаб по розміщенню біженців м.Донецька та Донецької області у кількісному складі 6 осіб та затверджено його персональний склад. Рекомендовано керівникам баз відпочинку, дитячих оздоровчих закладів пансіонатів, санаторію, незалежно від форм власності, при прибутті біженців невідкладно організувати їх розселення безкоштовно. .

Дослідивши акти приймання – передачі №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 9/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн., судом встановлено, що жодний з актів не містить підпису уповноваженої особи відповідача та його печатки, які б засвідчували факт прийняття від позивача послуг з водопостачання та водовідведення з червня по жовтень 2014 року до об’єкту,- ДУОО «Огонек». На вказаних актах міститься підпис особи та напис про отримання актів, який розцінюється судом тільки як факт на підтвердження отримання представником відповідача актів прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Позивачем до матеріалів справи надані акти- рахунки №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 39/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн., в яких також міститься тільки підпис про отримання їх представником відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом враховано, що відповідачем не надано жодних заперечень на позовні вимоги. Разом з тим, судом не приймаються надані позивачем докази в якості належних на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, а саме акт від 26.06.2014 та акти прийому - передачі виконаних робіт №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 9/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн. та акти – рахунки №№39/В-7 від 22.07.2014 на суму 311,26грн., 39/В-8 від 20.08.2014 на суму 3650,18грн., 39/В-9 від 24.09.2014 на суму 4385,88грн., 39/В-10 від 21.10.2014 на суму 1018,66грн., 39/С-7 від 22.07.2014 на суму 386,10грн., 39/С-8 від 20.08.2014 на суму 4527,90грн., 39/С-9 від 24.09.2014 на суму 5440,50грн., 39/С-10 від 21.10.2014 на суму 1263,60грн. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що згідно акту від 23.08.2013 постачання води до об’єкту, - ДУОО «Огонек» припинено з 23.08.2013, акту на поновлення постачання води до вказаного об’єкту не надано. Жодний з наданих позивачем актів приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень – жовтень 2014 не підписаний представником відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту надання відповідачу та прийняття ним послуг з водопостачання та водовідведення до об’єкту, - ДУОО «Огонек» за період червень - жовтень 2014.

Доводи позивача про продовження дії договору №39/620-12 від 01.06.2012, судом відхиляються, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи підписану додаткову угоду про продовження строку дії договору, як це передбачено п. 8.3 договору. Посилання позивача на п. 8.2 договору №39/620-12 судом не приймається, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування між сторонами розбіжностей щодо умов продовження строку дії договору. Отже, строк дії договору закінчився 31.05.2013 і тому договір №39/620-12 від 01.06.2012 є припиненим з 01.06.2013.

Враховуючи викладене, обґрунтування позивача щодо того, що фактичні дії сторін свідчать про договірні відносини судом сприймаються критично, оскільки позивачем не доведено наявність фактичних дій як позивача так і відповідача направлених на надання та прийняття послуг з водопостачання та водовідведення до об’єкту, - ДУОО «Огонек» за період червень - жовтень 2014.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що споживачі питної води зобов’язані своєчасно вносити плату за використану воду відповідно до встановлених тарифів, проте позивач не довів того, що відповідач був споживачем питної води в періоди з червня по жовтень 2014 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 20984,08 грн. за період червень –жовтень 2014 року, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, а ні те, що послуги були надані на виконання договору №39/620-12 від 01.06.2012, а ні те, що послуги фактично надавались позивачем та споживались відповідачем.

На суму заборгованості 20984,08 грн. позивач також нараховує пеню у розмірі 128647,30грн., інфляційні втрати у розмірі 13339,03 грн. та 3% річних у розмірі 1062,32 грн. за період з 03.08.2013-01.06.2016 по кожному акту окремо.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов”язання, за вимогою кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки судом не встановлено порушення грошового зобов’язання, то відповідно й не настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Артемвугілля" (84130, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Куйбишева (Кільцева), 66; код ЄДРПОУ 32270533 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство" (юридична адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров.Земляний, буд.2; поштова адреса: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ємєльянова,69, код ЄДРПОУ 03337119, адреса структурного підрозділу: 84130, Донецька область, м.Святогірськ, вул.Островського, 9, код ЄДРПОУ 36011148) основний борг у розмірі 25834 (двадцять п’ять тисяч вісімсот тридцять чотири)грн. 86коп., пеню у розмірі 25834 (двадцять п’ять тисяч вісімсот тридцять чотири)грн. 86коп., 3% річних у розмірі 2114 (дві тисячі сто вісімнадцять) 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 23319 (двадцять три тисячі триста дев’ятнадцять)грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 1156 (одна тисяча сто п’ятдесят шість)грн.55коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 28.10.2016

Суддя Д.М. Огороднік