Рішення № 62559381, 03.11.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1795/16-ц

провадження №2/619/1075/16

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

«про захист прав користувача земельної ділянки, про захист права сервітуту і проходу дорогою та доріжкою через не належні позивачу земельні ділянки, про захист честі, гідності, недоторканості особи та свободи її пересування, про відшкодування завданої шкоди, про зобовязання привести у відповідність документи з землеустрою, про визнання недійсними розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними державних актів на землю, про обовязок до приведення земельних ділянок у відповідність до законодавства, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про зобовязання вчинити певні дії, про притягнення до кримінальної відповідальності »,

де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садового товариства «Оазис», суд -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав користувача земельної ділянки, про захист права сервітуту і проходу дорогою та доріжкою через не належні позивачу земельні ділянки, про захист честі, гідності, недоторканості особи та свободи її пересування, про відшкодування завданої шкоди, про зобовязання привести у відповідність документи з землеустрою, про визнання недійсними Розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними ОСОБА_7 актів на землю, про обовязок до приведення земельних ділянок у відповідність до законодавства, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про зобовязання вчинити певні дії, про притягнення до кримінальної відповідальності, де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садового товариства «Оазис»

Із матеріалів позову та даних уточнених позовних заяв від .06.2016 року., 23.07.2016 року., 02.08.2016 року., 13.09.2016 року., 19.09.2016 року., 1.10.2016 року., 27.10.2016 року ,31.10.16 року,02.11.2016 року вбачається , що позивач просить :

визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністраціі Харківської області від 08.09.2009 року №1013 про видачу Державного акта на право власності на земельні ділянки №51 та .№58 ОСОБА_8 ,

визнати недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 13.02.2009 року №149 про видачу Державного акта на право власності на земельну ділянку №52 ОСОБА_4, яке прийняте на підставі недійсної документації із землеустрою ,

визнати недійсним ОСОБА_7 акт на право власності , виданий ОСОБА_8 на земельні ділянки №51 та №58 , розташовані на території Токарівської сільської ради у садівницькому товаристві «Оазис», який було видано на підставі недійсного розпорядження ,

визнати недійсним ОСОБА_7 акт на право власності , виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку №52, розташовану на території Токарівської сільської ради у садівницькому товаристві «Оазис», який було видано на підставі недійсного розпорядження ,

за самовільне спорудження суцільної огорожі навколо самовільно зайнятої земельної ділянки (площею 68,15м2) покарати ОСОБА_8: обмеженням волі на строк до трьох років; або (як мінімум) арештом на шість місяців ,

за самовільне спорудження суцільної огорожі навколо самовільно зайнятої земельної ділянки (площею 47,07м2) покарати ОСОБА_4: арештом на шість місяців; або (як мінімум) штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або (як мінімум) арештом на шість місяців ,

зобов'язати ОСОБА_8 земельні ділянки №51 та №58 привести у відповідність «документації із землеустрою, яка стала підставою для їх формування», а саме: «Ген. плану...»,повернути земельній ділянці первісний вигляд ,

зобов'язати ОСОБА_4 земельну ділянку №52 привести у відповідність «документації із землеустрою, яка стала підставою для її формування», а саме: «Гєн. Плану...»,повернути земельній ділянці первісний вигляд ,

зобов'язати ОСОБА_8 відшкодувати користувачу ЗД №49 виконання земляних робіт, а саме: вибирання грунту 12,5мЗ га укладання грунту 12,5мЗ , які користувач ЗД №49 ОСОБА_2 А, В. почав виконувати до 04.05.2014 року для вирівнювання дороги, яка проходить поміж ЗД №51 та ЗД №58. Для визначення вартості вказаних робіт ОСОБА_9 зобов'язаний замовити виконання оцінки цих робіт незалежному оцінювачу, у якого, на момент виконання оціночних робіт, кваліфікаційний сертифікат є діючим ; обов'язково ознайомити користувача ЗД №49 із «Звітом» цього оцінювача стосовно оцінки робіт, виконаних користувачем ЗД №49 ,

зобов'язати ОСОБА_10 сплатити користувачу ЗД №49 вартість «доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)», але ОСОБА_2 не отримав за період з 26.10.1982 року по 04.05. 2014 року, із розрахунку виплати по 18тис. 506 грн. 78 коп. за кожен рік. Враховуючи проміжок часу, на який розповсюджується норма ч.З ст.257 ЦК України (а саме: з 23.05.2013 року по 06.07. 2015 року,) сума виплати за цей проміжок становить 39326 грн 09коп.

Керуючись ч.2 ст.364-1 Кримінального кодексу України, покарати ОСОБА_6, голову правління С/Т «Оазис», штрафом у розмірі двадцяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати госаду голови правління на строк до трьох років.

Керуючись ч.І ст. 197-1 Кримінального кодексу України, за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю і власнику ОСОБА_2 - покарати ОСОБА_10 арештом на строк до шести місяців .

Керуючись ч.2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене...групою осіб... - покарати обмеженням волі: -ОСОБА_6 на чотири роки; -ОСОБА_11 на три роки; -ОСОБА_8 на три роки: -ОСОБА_4 на два роки.

Крім того , позивач ОСОБА_2 просить захистити саме його право користування спірною ЗД № 49 у С/Т «Оазис «, а також захистити його честь , гідність , недоторканість його особи і свободи пересування , тому що відповідачі усім зібранням садівничого товариства розповідали йому про неможливість надати йому право проходу через земельні ділянки,які знаходиться у їх користування чи на праві власності . Але позивач вважає для себе можливим і необхідним проходити на ЗД № 49 саме через земельні ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_3, у ОСОБА_12 відбирати родючий шар землі ,який повинен знаходитися у користуванні позивача . Являються порушенням його конституційних прав ті обставини , що відповідачі у купі із ОСОБА_6 загородили свої земельні ділянки заборами та мотузками, через які перечіпається позивач, проникаючи на належну йому земельну ділянку навпростець через ЗД відповідачів ,а відповідачі лаються з ним , викликають на збори товариства, роз*ясніють про порушення їх прав , намагаються показати ОСОБА_2 об*їздний шлях,але марно позивач вважає необхідним рухатися відомими йому дорогами та доріжками по межах відомих саме йому земельних ділянок .

Всі вищевказані обставини перешкоджають ОСОБА_2 у повній мірі користуватися належною йому - як він вважає - земельною ділянкою .Тому він просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою,що частково захопила ОСОБА_13,а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не дають проходити повз і через їх земельні ділянки по дорогам та доріжкам,які виверчені на «Генеральному плані земельних ділянок шести садових товариств» .

Щоб довести реальність та об*єктивність таких вимог слідуючою позовною вимогою ОСОБА_2 просить зобов*язати голову правління С/Т «Оазис» ОСОБА_6 розписатися на вказаному документі особисто, попередньо відібрати у голови правління письмові відповіді на спеціальні питання позивача .

Голова правління С/Т «Оазис» ОСОБА_6 при цьому потурає неправомірним діям відповідачів,фактично приймаючи участь у порушенні прав позивача на землю , з відповідача ОСОБА_6 необхідно стягнути вартість витрат позивача ОСОБА_2 на приборку гори сміття за його туалетом на належній йому земельній ділянці - суму повинен встановити та стягнути сам суд ,а затим притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності . Крім того ,голову правління садового товариства ОСОБА_6 необхідно зобов*язати у письмовому вигляді надати відповідь на деякі питання позивача ОСОБА_2 ,які відповідач ОСОБА_6 повинен написати на «Генеральному плані шести садівничих товариств « та ще обов*язково підписати своїм повним прізвищем і підписом ,а затим позивач знає - що з цим зробити ,але судові позивач даних причин і обставин не вказав .

Також ,хоча у справі є довіреність на представництво інтересів ОСОБА_14,як члена С/Т «Оазис»,і членська книжка і вказаному С/Т належить ОСОБА_14, яка знаходиться у спискаї С/Т, відповідно чого приймалося рішення профспілки «УФ НІІТ» від 26.10.82 року - саме ОСОБА_2 В є дійсно позивачем по справі на підставі того , що є орендарем спірної земельної ділянки № 49 в С/Т «Оазис» згідно договору оренди від 01.01.08 року,який укладено із його дружиною ОСОБА_14, у якої він і орендував земельну ділянку ,хоча договір оренди не зареєстрований у С/Т чи Токарівській сільраді Дергачівського району Харківської області . Крім того , ОСОБА_2 має право користування на вказану земельну ділянку як чоловік своєї дружини, що має право власності на 1\2 частину подружнього майна . Всі ці обставини надають йому право звернутися до суду із даним позовом в його особистих інтересах .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги ,настоював на тому, що він є належним позивачем по справі з урахуванням договору оренди земельної ділянки № 49 в С/Т «Оазис «,який уклав з подружжям ОСОБА_14 01.01.2008 року ,а також з урахуванням своїх прав на подружнє майно в 1\2 частині на підставі ст.. 60-70 Сімейного Кодексу України .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 відмовився від позову у частині щодо встановлення його права сервітуту відносно земельних ділянок відповідачів при його необхідному і обов*язковому праву проходу до ЗД № 49 в С/Т «Оазис « через земельні ділянки відповідачів № 50,58 , 51 ,52

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_15 та його представник ОСОБА_16 прохали у задоволенні позову відмовити .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 прохав у задоволенні позову відмовити .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 прохав у задоволенні позову відмовити .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_12 прохала у задоволенні позову відмовити .

Представник третьої особи Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області у судове засідання не з*явився, сповіщений про час та дату розгляду справи,надав лист про розгляд справи у його відсутності , суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи .

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області у судове засідання не з*явився, сповіщений про час та дату розгляду справи,надав лист про розгляд справи у його відсутності , суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи .

Представник третьої особи НВП «Навігаційно-геодезичного центру у судовому засіданні прохав у задоволенні позову відмовити .

Представник третьої особи «Садового товариства «Оазис» у судовому засіданні прохав у задоволенні позову відмовити .

Суд, вислухавши сторони , вивчивши матеріали справи, вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрацію Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр , «Садове товариство «Оазис» про захист прав користувача земельної ділянки, про захист честі, гідності, недоторканості особи та свободи її пересування, про відшкодування завданої шкоди, про зобовязання привести у відповідність документи з землеустрою на самовільно зайняті земельні ділянки , про визнання недійсними Розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними ОСОБА_7 актів на землю, про обовязок до приведення земельних ділянок у відповідність до законодавства, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про зобовязання вчинити певні дії, про притягнення до кримінальної відповідальності -

Щодо позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністраціі Харківської області від 08.09.2009 року №1013 про видачу Державного акта на право власності на земельні ділянки № 51,58 ОСОБА_3 , визнання недійсним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 13.02.2009 року №149 про видачу Державного акта на право власності на земельну ділянку № 52 ОСОБА_4 та визнання недійсним Державного акту на право власності , виданий ОСОБА_8 на земельні ділянки № 51 і № 58 ,а також ОСОБА_4 на земельну ділянку № 52 , та приведення земельних ділянок в попередній стан, про зобов*язання привести документи на самовільно зайняті земельні ділянки у відповідність із законодавством , які є похідними:

Згідно ч.І ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону .

Згідно ст. 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконвчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту ття 16 ЦК).

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена судом в постанові від 4 червня 2014 року (справа № 6 - 46 цс 14), відповідно до статті 126 , статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод . У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином , фактично Позивач вважає, що його права порушені тим, що спірні відрізки земельних ділянок без попереднього погодження з позивачем було неправомірно надано у власність відповідача ОСОБА_3 (власник ЗД №51, №58), та відповідача ОСОБА_4 (ЗД №52), тому є підстави для визнання приватизації земельних ділянок вказаних відповідачів незаконною і скасування відповідних рішень, тому що приватизація - на думку Позивача - відбулася з порушенням ст. 118 ЗК України. Так, враховуючи ту обставину що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Тим більше,що при приватизації земельних ділянок відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність відповідачів передані дороги та доріжки,які за «Генеральним планом шести садових товариств …» підтверджували можливість позивача беззаборонно і навпростець проходити по межах ЗД № 51,58 ,52 до ЗД № 49 ,яка належить йому .

Згідно ч. 1,2 статті 116 ЗК України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання х у користування.

Згідно ч.1 статті 126 ЗК України.Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки з земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної ііміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної лянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

П. 5 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову тактику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачає, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

У даному разі підставою видачі відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державних актів на право власності на земельні ділянки стали розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 08.09.2009 року №1013 та від 13.02.2009 року №149 зі встановленням цільового призначення для веденя садівництва - як членам Садівничого Товарства «Оазис» .

Після отримання розпорядження за погодженим проектом землеустрою з додатком до нього, відповідачі замовили за власні кошти виготовлення Технічної документації зі складанням державного акту на право власності за земельну ділянку відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677. До складу вказаної документації входила , заява відповідачів про приватизацію земельної ділянки, розпорядження Дергачівської РДА з додатком до нього, у якому зазначені Відповідачі, як члени С/Т Оазис, довідка С/Т Оазис про те, що Відповідачі дійсно є членами даного садівничого товариства , та за ними закріплено відповідні земельні ділянки, акт узгодження меж земельних ділянок для ведення садівництва, затверджений кадастровий план земельних ділянок.

Так Науково-виробничим підприємством "Навігаційно-геодезичний центр" в рамках дії договору №110/07 від 27.12.2007 р. з представником С/Т "Оазис" ОСОБА_17 в 2007-2008 р.р. було виконано землевпорядні роботи стосовно земельних ділянок №51/58 та №52 гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_8 в С/Т "Оазис", яке знаходиться за межами Токарівської сільської Рди Дергачівського району Харківської області.

У відповідності до діючого на той час законодавства було здійснено геодезичну зйомку земельних ділянок в фактичних межах , зазначених гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_8І, згідно до генерального плану садового товариства, погоджено суміжними землекористувачами та землевласниками та складено а дповідну технічну документацію.

Ця документація була погоджена Дергачівським районним відділом з питань земельних ресурсів та районним відділом містобудування та архітектури Дергачівської райдержадміністрації.

Результати робіт в електронному вигляді (обмінний файл формату іп-4) і регіональною філією "Центр державного земельного кадастру" у Харківській області було внесено до бази даних Державного земельного кадастру.

За вказаною технічною документацією відповідно до Інструкції про сладання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди було виготовлено та видано відповідачам ОСОБА_7 акт на право власності на земельну ділянку.

За результатами проведених робіт гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 отримали ОСОБА_7 акти на право власності на земельні ділянки, правильно за межовими знаками встановити бетонні стовпи огорожі і розмітили територію по межах земельних ділянок ,не порушуючи межових знаків .

Оскільки всі ці дії не могли б бути здійснені у випадку наявності помилок в в зробленій документації, то роботи було виконано у відповідності до діючого на 2007-2008 р.р. законодавства у сфері землеустрою.

Що стосується права користування земельною ділянкою № 50 з боку ОСОБА_12 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працювала на підприємстві УФНИИИТ інженером , то вона була прийнята членом С/Т «Оазис « 16.07.80 року згідно протоколу № 1, що підтверджується затвердженими списками членів товариства, її членською книжкою із сплатою членських внесків. Їй була виділена земельна ділянка № 50, тобто через рів ( який доречі поглибив позивач,вибравши звідти грунт) навпроти земельної ділянки № 49 , що усі сторони в судовому засіданні не оспорювали , тобто ОСОБА_12 не займала самовільно земельну ділянку № 50 ,яка знаходиться у її користуванні.

Але чи займала вона самовільно інші земельні ділянки,у тому числі чи захопила частину земельної ділянки № 49,яка знаходилася у користуванні ОСОБА_14, чи переносила там межові знаки як це стверджує позивач , чи знімала з ЗД № 49 шар родючого грунту з умисним насадженням кущів та дерев між земельними ділянками, щоб заважати вільному проходу позивача ОСОБА_2 до ЗД № 49 ? У судовому засіданні встановлено, що напроти ОСОБА_2 (по-сусідськи у будні дні,поки відповідачка ОСОБА_13 відсутня на виділеній саме їй земельній ділянці № 50) самовільно встановив вигідні йому нові межові знаки , самовільно збільшивши площу земельної ділянки № 49 ,захопивши частину земельної ділянки ОСОБА_13 по ширині на 1 м. уздовж периметру земельної ділянки № 50. Затим захопив грунт об*ємом 20 м.кв., який переніс на земельну ділянку ОСОБА_14 для будівництва терас,знищив садові посадки ОСОБА_13 , що підтверджено протоколом загальних зборів С/Т «Оазис» від 30.10.2015 року

В відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 ЦПК України

Наведені в позовній заяві дані щодо обставин порушення прав позивача стосуються лише ОСОБА_2 , який заявляє , що є членом С/Т Оазис, проте це твердженням нічим не підкріплене.

Так до матеріалів справи додана копія Членської книжки садовода №261 ,згідно якої членом садівничого товариства є ОСОБА_14 з 26.10.1982 року, а не її чоловік ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_14 на підставі довіреності НАІ №176737 від 22.04.2016 року, виданої приватним І нотаріусом ХМНО ОСОБА_18

Отже землекористувачем , а тобто й особою , чиї права ніби-то порушені і потребують судового захисту згідно п.5 ч. 1 ст.. 3 ЦК України - є не ОСОБА_2 а ОСОБА_14, доказом чого також є додана і Позивачем і Відповідачами копія акту від 30.10.2015 року, складеного за підписом голови правління та голови ревізійної комісії С/Т Оазис,а також узгоджений список членів садового товариства .

ОСОБА_2 ніких прав землекористувача - як член С/Т Оазис - не має , право власності також відсутнє у ОСОБА_2 і ОСОБА_14 на ЗД № 49 у С/Т «Оазис «

Наданий ОСОБА_19 договір оренди ЗД № 49 садового товариства «Оазис»,укладений 01.01.08 року між ним та дружиною ОСОБА_14, є нікчемним,як не зареєстрований органами державної влади і садового товариства ( ст.. 17 ЗУ «Про оренду землі» ) .

ОСОБА_2 є лише членом сім*ї та відповідно до п.(в) п.3.2 Статуту С/Т Оазис , зареєстрованого рішенням №26/1 від 14.05.2002 Токарівської СР Дергачівського зайону Харківської області, та має право брати участь своєю працею в роботах виконуваних колективно за рішенням загальних зборів членів товариства або за ріішеням правління товариства, має право на звільнення від сплати вступного внеску - як спадкоємець члену товариства (абз.4 п.пЗ.З.З Статуту), брати участь у агальних зборах Товраиства як повнолітній член сім*ї садівника з правом дорадчого голосу (абз. 2 пп.5.2 Статуту), має право культурно проводити на земельній ділянці свій вільний час та зміцнювати своє здоровя, приймати участь своєю працею у вирощуванні овочів ,ягід, фруктів іншої с/х продукції для особистого споживання (п.1.3, 1.4 Статуту).

Посилання позивача ОСОБА_2 на його право звернення до суду у порядку ст.. 60-70 СК України є неспроможними, бо право власності на земельну ділянку № 49 в С/Т «Оазис» з боку ОСОБА_14, ОСОБА_2 відсутнє, право ОСОБА_2 на членство у С/Т «Оазис» та користувачем спірної земельної ділянки № 49 в 1\2 частині теж не встановлене.

Посилання Позивача на відсутність кваліфікаційного сертифікату для складання документації з землеустрою з вказівкою ч.8 ст.68 ЗУ Про землеустрій є неспроможними ,оскільки чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція :т.68 зазначеного закону взагалі не містить ч.8. Також редакція ст.66 зазначеного закону взагалі не містить посилань на кваліфікаційні сертифікати (Професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту відповідного рівня і професійного спрямування.Підготовка спеціалістів у сфері землеустрою здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у спеціальних вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитаці. Післядипломна освіта у сфері землеустрою здобувається на факультетах емлевпорядного профілю спеціальних вищих навчальних закладів відповідного рівня а.кредитації, курсах підвищення кваліфікації вищих навчальних закладів, спеціалізованих курсах, у навчальних центрах. )

Посилання Позивача на ..Типовий статут.. затверджений постановою ОСОБА_20 Міністрів УРСР та Української республіканської ради профспілок від 20.12.1986 року №416 є неспроможними , оскільки на час виникнення спірних правовідносин означена постанова втратила силу на підставі ОСОБА_20 Міністрів УРСР від 7.07.1989 рку №180.

Суду не надано жодного доказу про те, що наявні факти порушення прав спричинені саме ОСОБА_2 - як землекористувачу - діями відповідачів . Також не надано доказів, що відповідачами були порушені вимоги діючого земельного законодавства на час затвердження технічної документації та видачі ОСОБА_7 актів на право власності на земельні ділянки, що порушило права позивача . Позивачем не обгрунтовано , які саме права позивача порушено шляхом прийняттям органом влади вищевказаних рішень та внаслідок отримання відповідачами у власність оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки. Ніяких доказів неправомірності (незаконності) прийнятих Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області рішень в позові не наведено, тому в цій частині у позові необхідно відмовити за недоведеністю.

Щодо позовних вимог про відшкодування збитків та неодржаних прибутків

Статтями 152, 156, 157 ЗК установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 , відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ЦК України , якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її віддшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Порядок відшкодування збитків визначений ст. 611,1166 ЦКУ. ст. 157 ЗКУ, ПКМ «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.1993 № 284, ПКМ «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» від 27.10.1997 № 171. ч. 2. ПКМ від 19.04.1993 № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», виданою на виконання коментованої норми, зокрема, передбачено визначення розміру збитків спеціальними комісіями. Розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою КМУ «Про затвердженні Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу» від 25.07.2007 №963.

Таким чином для задоволення позову в частині зобов'язаня ОСОБА_8відшкодувати Позивачу виконання земляних робіт, а саме: вибирання грунту 12,5мЗ та укладання грунту 12,5мЗ, які Позивач почав виконувати до 04.05.2014 року для вирівнювання дороги, яка проходить поміж ЗД №51 та ЗД №58 необхідно втановити склад цивільного спричинення шкоди , іншими словами потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідачів у вигляді покладення на них обов'язку з відшкодування збитків.

З заявленого позову не наведено жодних доказів неправомірної поведінки відповідачів, вказано лише без жодного документального доказу вартість облаштування прилеглої до ЗД ОСОБА_14 теріторії у сумі 11 581,74 дол. США. Посилання на розрахунок розміру орендної плати та витягу з нормативної грошової оцінки №126/10 від 17.02.2010 не повинно братися до уваги , оскільки він стосується іншої ЗД (землі комерційного використання місцезнаходжннння пр.Московський 190/1 у м.Харкові та площа 26 м.кв.) та іншої особи (ОСОБА_21 - дитини Позивача ).

Проте ці витрати Позивач поніс з власної ініциативи, ніяких доказів що ці витрати понесені з вини відповідача ,а також технічної необхідності проведення вказаних робіт - не наведено.

Що стосується розрахунку упущеної вигоди на суму 39326,09 гр. у позові до Кир*якової Т, Т. - дані обставини також ніякими доказами не підтверджено.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичиних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивачем не доведено, що обрані ним способи захисту прав, свобод і інтересів зизначені законами України і можуть бути застосовані під час цивільного судочинства.

Суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 спрямовані на припинення відносно відповідачів права власності і користування земельними ділянками з підстав, які не передбачені ст. 140 ЗК України.

Крім того , Позивачем не доведено того, що він є особою, яка може вимагати в суді скасування державних актів на право власності на земельні ділянкі, які належать іншим фізичним особам, та клопотатися про скасування реєстрації такого права.

Тому у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування збитків та неодержаних прибутків слід відмовити .

Щодо захисту честі, гідності, свободі пересування та недоторканості особи позивача ОСОБА_2, дані права якого порушують відповідачі та перешкоджають його вільному користуванню ЗД № 49 .

У судовому засіданні не добуто доказів порушення вказаних прав позивача .

Згідно частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.2-5 статті 13 цього Кодексу України, якими визначено межі здійснення цивільних прав. Зокрема, коли при здійсненні своїх прав особа не утримувається від дій, які б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; коли особою допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі; коли має місце зловживання правом в інших формах; коли при здійсненні цивільних прав особа не додержується моральних засад суспільства.

Тому суд вважає , що у судовому засіданні встановлено зловживання правом з боку позивача ОСОБА_2,який сам пояснив, що сусіди ОСОБА_4, ОСОБА_3,ОСОБА_13, голова правління С/Т «Оазис» ОСОБА_6 неодноразово прохали його не порушувати права власності та права користування земельними ділянками № 51,58,52,50 . Ці обставини неодноразово обсуджувалися на загальних зборах членів садового товариства .Позивачу реально показували документи про право власності і право користування вказаними земельними ділянками ,межові знаки , викликали для вирішення спору працівників відділу геодезії земельних органів району,показували позивачу об*їзні дороги до земельної ділянки,якщо вже він бажає ставити машину недалеко від ЗД № 49 .

Але зловживаючи правом , позивач ОСОБА_2 , провокує відповідачів на скандали, з*ясування відносин, бійки - бо носить із собою садовий ніж (вбачається із додаткових позовних заяв ),порушує право власності та користування земельними ділянками відповідачів, проходячи їх умисно навпростець, порушує огорожу та встановлені межі земельних ділянок,надумано твердить про дороги та доріжки по межі земельних ділянок відповідачів,хоча вказані ним дороги ніде не зареєстровані в органах держави чи Токарівської сільради , чи органах комунальної власності .

Технічна документація на дороги та доріжки,а також проекти будівництва вказаних споруд між земельними ділянками № 40,50,51,52,58 у С/Т «Оазис « відсутня,дороги в межах земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 ,садового товариства «Оазис» з відповідними кадастровими номерами - відсутні

Відповідно до ст. 71 ч. 2 Земельного кодексу України, до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, земляним полотном. Так, відповідно ст.ст. 21, 24 Закону України «Про дорожній рух» та ст.ст. 1, 5, 8 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільна дорога (позаміські), вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, які поділяються на дороги державного та місцевого значення загального користування, а також на вулгщі і дороги міст та інших населених пунктів. До районних автомобільних доріг, що входять в структуру доріг місцевого значення, начежать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району. Це стосується також дорожнього покриття (укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів), проїзної частини та смуги відведення (земельної ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги), які є складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують обласні державні адміністрації один раз на три роки.

В свою чергу, відповідно до ст.ст. 16-19 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (це підтверджує також ст. 67 ч. 2 ЗК України). Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Основними обов'язками, яких є здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

Крім того , в судовому засіданні не встановлено існування належної на праві власності С/Т «Оазис» дороги в межах , чи поза межами земельної ділянки С/Т «Оазис» з відповідним кадастровим номером саме для проїзду до території С/Т та обслуговування земельної ділянки № 49, яка фізично знаходиться посередині земельних ділянок шести садових товариств Токарівської сільради у великому природному котловані .

Тому суд не може встановити факт перешкоджання в користуванні ЗД № 49 саме ОСОБА_2 А. В. Фото дороги відсутнє , надані до судового засідання світлини у даному разі не доводить місцезнаходження доріг та доріжок , і належності на праві власності С/Т«Оазис» ,як на це посилається позивач ОСОБА_2Напроти , з фото видна повна відсутність встановлених доріг та доріжок у С/Т «Оазис»

Право на захист з боку ОСОБА_2 у користуванні ЗД № 49 в С/Т «Оазис» не доведено,як і членство позивача в садовому товаристві, який не вважав себе у судовому засіданні представником інтересів ОСОБА_14,як члена С/Т «Оазис» .

Щодо порушення прав позивача ОСОБА_2 з боку голови правління С/Т «Оазис» ОСОБА_6, якого суд повинен зобов*язати надати письмові відповіді на деякі питання на документі «Генерального плану земельних ділянок шести садових товариств «, посвідчити свої відповіді власноручним підписом , та питання стягнення матеріальної шкоди за знищену ОСОБА_2 купу сміття,яка знаходилася на межі між покинутими земельними ділянками .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Але у судовому засіданні встановлено , що позивач не надав доказів у цій частині позову, розрахунків, документів для стягнення суми шкоди, факт заподіяння шкоди . Крім того , законом не передбачено захисту права шляхом зобов*язання до пошкодження документів і надання письмових відповідей на питання на офіційних документах з підписами фізичних осіб, які документ не посвідчують .

Тому суд відмовляє у задоволенні вказаної частини позову .

Щодо позовних вимог про притягнення до кримінальної відповідальності

Як вбачається з позовної заяви - позивач, посилаючись на норми ст.211 Земельного Кодексу України, ч.1, ч.2 ст.197-1 , ч.2. ст.364-1 , ст.. 354,368 .368-2,368-3,368 -4,369 ,369-2 Кримінального Кодексу України, просив суд притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11.( за самовільне зайняття зімельної ділянки та самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зловживання службовим становищем).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя … відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Відповідно до роз*яснень, викладених в абзаці 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч.1 , 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 цієї постанови роз*яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об*єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об*єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об*єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Враховуючи наведене, порушені заявником питання про притягнення до кримінальної відповідальності - не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.І ст.205 ЦПК України. (аналогічна правова позиція, викладена у ОСОБА_20 судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-1593цс16.)

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садового товариства «Оазис» у частині притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1, 3ст. 197-1, ч.2ст.364-1, ст..354, ст.. 368, ст.. 368-2, ст.. 368-3, ст..368 -4, ст..369, ст..369-2 КК України необхідно закрити, позов у вказаній частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Щодо права сервітуту і проходу дорогою та доріжкою через не належні позивачу земельні ділянки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садове товариство «Оазис» в частині про захист права сервітуту і проходу дорогою та доріжкою через не належні позивачу земельні ділянки № 51,58,50,52 необхідно закрити за відмовою позивача від позову.

Щодо сплинення строку позовної давності для звернення у суд із позовом з боку ОСОБА_2

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

При цьому за змістом статті. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про порушення права та можливість пред'явлення позову, оскільки вказана норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заціікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 статті 267 ЦК України).

Але суд вважає , що в позивача не сплинув строк позовної давності для звернення у суд , бо він вважав своє право порушеним з 2014-2016 року,коли відповідачі показали та надали йому свої документи на право власності та користування земельними ділянками. У момент приватизації земельних ділянок ОСОБА_2 не надавав згоду на приватизацію, як член сім*ї ОСОБА_14.

З приводу земельного спору ОСОБА_2 звернувся до Держгеокадастру 03.08.15 року, та до Дергачівської ДРА у вересні 2014 року, тобто трирічний строк позовної давності для звернення у суд для нього не сплинув .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,10,60, 208, 212-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрацію Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садове товариство «Оазис» про захист прав користувача земельної ділянки, про захист честі, гідності, недоторканості особи та свободи її пересування, про відшкодування завданої шкоди, про зобовязання привести у відповідність документи з землеустрою, про визнання недійсними розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними державних актів на землю, про обовязок до приведення земельних ділянок у відповідність до законодавства, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про зобовязання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садове товариство «Оазис» в частині про захист права сервітуту і проходу дорогою та доріжкою через не належні позивачу земельні ділянки закрити за відмовою позивача від позову.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 де в третій особі є Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, відділ Держгеокадастру Дергачівського району Харківської області, НВП «Навігаційно-геодезичний центр «Садового товариства «Оазис» у частині притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1, 3ст. 197-1, ч.2ст.364-1, ст..354, ст.. 368, ст.. 368-2, ст.. 368-3, ст..368 -4, ст..369, ст..369-2 КК України - закрити, позов у вказаній частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Н. Ю. Кононихіна