Вирок № 62558538, 08.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1382/16 Справа № 206/1865/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Грицаюк Н. М. Доповідач - Мудрецький Р.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Мудрецького Р.В.

Суддів: Слоквенка Г.П., Кленцарь В.Б.

за участю:

секретаря Бондаренко К.О.,

прокурора Пістун М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12016040700000401 за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2016 року, ухвалений стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-08.09.2011 р. Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з іспитовим строком 1 рік;

-28.04.2012 р. Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вирком від 08.09.2011 р., остаточно призначено покарання у вигляді 2 роки 1 день позбавлення волі, звільнений 04.04.2014 року на підставі ст. 81 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510 грн. Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Судом 1 інстанції ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливого злочину, знов повторно вчинив умисний корисливий злочин.

ОСОБА_2 12.03.2016 року приблизно о 18 год. 40 хв., перебуваючи у близьких дружніх стосунках з ОСОБА_3 прибув до місця її мешкання за адресою АДРЕСА_2. У дворі домоволодіння, що належить ОСОБА_3 на праві власності, ОСОБА_2 побачив велосипед марки "Україна" зеленого кольору. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заволодіння вказаним велосипедом марки "Україна" шляхом обману. Цього ж дня, близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_2, використовуючи дружні стосунки з потерпілою ОСОБА_3, під приводом необхідності у тимчасовому користуванні велосипедом марки "Україна", взяв вказаний транспортний засіб та пообіцяв повернути його через 20 хвилин. Потерпіла ОСОБА_3, будучи введена в оману, не підозрюючи про дійсний злочинний намір ОСОБА_2, добровільно передала йому зазначений велосипед. 13.03.2016 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_2 продав велосипед марки "Україна" ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за 150 гривень, який у свою чергу 14.03.2016 року близько 11 год. 00 хв. перепродав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, даний велосипед за 400 гривень. У подальшому 30.03.2016 року велосипед марки "Україна" був вилучений працівниками Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та переданий потерпілій ОСОБА_3 Таким чином, ОСОБА_2 умисними діями заподіяв, згідно висновку експерта № 6/34-882 від 31.03.2016 року, потерпілій ОСОБА_3 збиток на загальну суму 958,55 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурором подана апеляційна скарга, в якій просить вирок в частині призначення покарання у виді штрафу скасувати та ухвалити новий, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. в іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у скоєнні злочину, не оскаржуючи фактичних обставин злочину, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судом 1 інстанції порушені вимоги ст.ст. 53, 65 КК України, оскільки при визначенні міри покарання ОСОБА_2 суд призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, при цьому наявність підстав, передбачених ст. 69 КК України як в мотивувальній так і в резолютивній частині вироку відсутнє.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, що передбачає його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, а також вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у виді штрафу у розмірі 510 грн., судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність у зв'язку з тим, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає його розміру, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 190 КК України.

Положення ст. 69 КК України до обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції при призначенні покарання не застосовувались та колегія суддів не вбачає підстав для її застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Таким чином, норми загальної частини кримінального закону вказують на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України, становить 17 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок. При цьому, керуючись ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому скасувати, призначивши ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке відповідатиме положенням ст. 65 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. задовольнити.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2016 року, відносно ОСОБА_2, в частині призначення покарання - скасувати.

Постановити свій вирок щодо ОСОБА_2, яким вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

У решті вказаний вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: