Постанова № 62557476, 08.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 р. Справа № 522/10804/16-а

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: представник позивачаОСОБА_5 (довіреність)Представник управління юстиціїНероденко М.М. (довіреність)Представник департаменту надання адміністративних послугКідяєва М.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни на Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_9 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук Ірини Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 29162206 від 08 квітня 2016 року. Зобов`язано державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєструвати за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позову відмовлено.

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 24 червня 2016 року по справі № 522/10804/16-а та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позову

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. За умовами цього договору ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняв у дар земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

10.10.2012 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_10, ОСОБА_9, за участю третьої особи - Управління Держкомзему у м. Одесі про визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку та витребування майна з незаконного володіння задоволено частково. Зазначеним рішенням визнано незаконним і скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, серія НОМЕР_2, від 15.01.2008 року, виданий ОСОБА_10, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №010850500074; скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_10 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500074, а також скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в Поземельній книзі від 04.10.2010 року за №505450050027001. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 22.10.2012 року.

23.03.2016 року позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції в Одеській області через відділ Центру надання адміністративних послуг Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та необхідними документами для проведення державної реєстрації.

08.04.2016 року Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Оперчук І.М. № 29162206 ОСОБА_9 відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку. Означене рішення вмотивовано тим, що згідно ДРРП право власності на об'єкт нерухомого майна було скасовано на підставі рішення суду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук Ірини Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 29162206 від 08 квітня 2016 року. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV ).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.6 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до п. 40 означеного Порядку Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Пунктом 23 Порядку № 1127 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, а саме якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, державний реєстратор здійснює державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень у разі, якщо документи, що подаються для такої реєстрації відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення та підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в Поземельній книзі від 04.10.2010 року за №505450050027001 було скасовано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2012 року, яке є чинним, а отже рішення державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни про відмову у державній реєстрації означеної земельної ділянки прийнято правомірно.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, за рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява № 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява № 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З вказаних вище норм випливає, що суд не вправі втручатися у внутрішню компетенцію органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєструвати за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки означаене призведе до того, що суд перебере на себе повноваження відповідача та втрутиться в його дискреційні повноваження, а тому суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Оперчук Ірини Михайлівни, - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року по справі № 522/10804/16-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_9, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанову складено у повному обсязі - 09 листопада 2016 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук