Ухвала суду № 62555834, 24.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1578/15 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/4702/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Копняк С.М., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магеровська Олена Вікторівна про визнання недійсним договору іпотеки, скасування держаної реєстрації зазначеного договору, виключення запису про обтяження нерухомого майна задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №601/4364/11 від 22 червня 2011 року укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», щодо квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магеровською Оленою Вікторівною.

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 22.06.2011 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, здійснений на підставі іпотечного договору №601/4364/11 від 22 червня 2011 року укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магеровською Оленою Вікторівною.

Виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, здійснений на підставі іпотечного договору №601/4364/11 від 22 червня 2011 року укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магеровською Оленою Вікторівною.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_4та ПАТ «ОТП Банк» зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, на момент укладання договору іпотеки, ОСОБА_4 був власником спірної квартири, його право власності було належним чином зареєстроване та не оспорювалось, відповідно, він мав передбачені законом права на розпорядження вказаною квартирою, в тому числі на передачу її в іпотеку. На дату укладення договору іпотеки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магеровською О.В. 20.04.2011 року за реєстровим НОМЕР_1, був дійсним, та не оспорювався. Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч.2ст.583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Відтак оскаржуваний Договір іпотеки на момент його вчинення відповідав всім наявним на той час нормам права, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Просять рішення Франківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.

20 жовтня 2016 року від ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні, інші особи, зокрема ПАТ «ОТП Банк», були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи проте до суду не з'явилися, про поважність причини своєї неявки суд не повідомили. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за неявки вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні юридично значимі факти.

Як вбачається з наявних у справі та перевірених судом доказів, згідно з договором іпотеки №601/4364/11 від 22.06.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського управління юстиції Магеровською О.В., укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, останній, як майновий поручитель передав в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» квартиру АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №601/4364/11 від 22.06.2011 року.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 22.01.2014 року, яке залишено в силі Постановою Верховного суду України від 30.03.2016 року, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та визнано право власності на дану квартиру за ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 215 , ч.1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вірно встановлено судом, ОСОБА_4 неправомірно набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки рішенням Франківського районного суду м.Львова у справі №2-3429/11 від 22.01.2014 року визнано недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень між ПАТ АКБ «Київ» та ТзОВ «Шаян-Еліт» від 09.11.2006р. в частині зазначення покупця та переведено на позивачів за зустрічним позовом за договором купівлі - продажу від 09.11.2006 року між ПАТ АКБ «Київ» та ТзОВ «Шаян-Еліт» права та обов'язки покупця, як таких що мають переважне право, на приміщення за адресою АДРЕСА_1, заг. пл. 580,3 кв.м, вартістю 266 500 грн. 00 коп. та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру, а право власності на іпотечне майно визнано за позивачем ОСОБА_2, отже відповідач не мав правових підстав для передачі його в іпотеку.

Що ж стосується покликання апелянтів на те, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_4 був власником спірної квартири та мав право нею розпоряджатись то такі колегія суддів вважає безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

При наявності усіх вищезазначених порушень вимог при укладені договору іпотеки, суд першої інстанції вірно встановив, що це тягне за собою наслідки у вигляді визнання договору недійсним, оскільки такий не відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір укладено з порушенням закону і його слід визнати недійсним за ініціативою позивача, оскільки укладенням такого договору порушено його право.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду про фактичні обставини справи, встановлені судом, не заслуговують на увагу, не підтверджені жодними доказами, спростовуються зібраними по справі доказами, що повно і всебічно досліджені судом першої інстанції.

Вищенаведене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, не допустив порушень вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже таке є законним і обгрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: С.М. Копняк

Н.О. Шеремета