Ухвала суду № 62555792, 03.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3124/13 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/6115/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 9 лютого 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 9 лютого 2015 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» 68 490,44 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке підлягає скасуванню. Вказує, що 20 листопада 2010 року в смт. Брюховичі Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу Шкода Октавія, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 7 грудня 2010 року ОСОБА_2 визнаний винний у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП. 24 грудня 2010 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 68 490,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Шкода Октавія застрахована у ПрАТ«Міська страхова компанія» (поліс НОМЕР_3 до 19 лютого 2011 року). Судом першої інстанції не враховано, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 7 грудня 2010 року о 10 годині 20 хвилин на автодорозі Львів-Брюховичі з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем Шкода Октавія, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, сталося зіткнення зазначеного автомобіля з транспортним засобом BMW X5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілю BMW Х5 завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту, автомобіль BMW Х5 застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (поліс НОМЕР_4 від 24 березня 2010 року).

На підставі страхового акта НОМЕР_4 від 17 грудня 2010 року за цим страховим випадком позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 68 490,44 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 відповідно до полісу НОМЕР_3 застрахована у ПрАТ «Міська страхова компанія» із строком дії договору страхування до 19 лютого 2011 року.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова 7 грудня 2010 року встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Зурахуванням приписів зазначеної правової норми, суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів досліджує обставини щодо наявності вини відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому правило презумпції невинуватості одержує пряме втілення в нормах інших галузей права, зокрема щодо адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Отже, особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Вина відповідача встановлена описаною вище постановою у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, яка відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1194 цього Кодексу встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала би до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, за змістом ст.1194 ЦК України в системному зв'язку із ст. 993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Відтак, позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту свого права і звернувся з позовом до винної особи, що відповідає вимогам цивільного і процесуального законодавства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах №№ 6-2471 цс 15 від 17 лютого 2016 року і 6-2587 цс 15 від 23 грудня 2015 року, 6-2878 цс15, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції.

Оскільки позивач відшкодував заподіяну шкоду в розмірі 68 490,44 грн., у відповідності до вимог ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми.

Розподіл судових витрат судом першої інстанції проведено відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставин.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 9 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: