Ухвала суду № 62555771, 31.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/778/16 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.

Провадження № 22-ц/783/4289/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 31

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Приколоти Т.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гавріш - Каракаптан Ганни Олександрівни на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Свої позовні вимоги мотивував тим, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 09.03.2016 року у кримінальній справі № 444/441/16-к відповідача визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Цим вироком встановлено, що 28.11.2015 року близько 00.30 год. поблизу АЗС ТзОВ "УкрПетроль" ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли в ході словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння шкоди, умисно наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в область голови зліва, та штовхнув його, внаслідок чого він впав. Від отриманого удару в обличчя та падіння він відчув сильну нестерпну біль та прикрив руками голову. Однак ОСОБА_2 на цьому не зупинився та, в той момент коли він лежав на землі, продовжив наносити йому удари ногами, нанісши 6-8 ударів в область тулуба, після чого він втратив свідомість. Прийшовши до тями, за допомогою громадянки ОСОБА_6 він звернувся до Комунальної міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де йому було діагностовано: закриту черепно-мозкова травму у виді струсу головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, забій правого променево-зап'ясного суглобу, переломи 10, 11 ребер зліва, котрі відносяться до середньої важкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Стверджує, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я 30.11.2015 року його було госпіталізовано до Жовківської центральної районні лікарні. На стаціонарному лікуванні він пробув до 22.12.2015 року. В подальшому, у зв'язку з отриманими ушкодженнями, він був змушений звертатись до Львівської обласної клінічної лікарні (відділ щелепової-лицевої хірургії) для продовження лікування. Крім цього, він неодноразово скеровувався не ультразвукові те рентгенівські дослідження.

Вказав, що за час лікування ним було здійснено матеріальні витрати, які, згідно доданих копій чеків, у сукупності складають 6 473,44 грн. Вважає, що завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 6 473, 44 грн. повинен відшкодувати відповідач.

Крім того зазначив, що злочинними діяннями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, котра виражається в тому, що після отримання тілесних ушкоджень він понад три тижні перебував на стаціонарному лікуванні, переніс значну кількість різноманітних процедур. Від отриманих тілесних ушкоджень він постійно відчуває фізичну біль та змушений звертатись у лікувальні заклади для покращення свого здоров'я. Наведені обставини викликають в нього великі моральні страждання, депресію. Він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Кожен раз, коли він закриває очі, перед ним постає жахлива картина побиття, та наслідки, які йому довелось пережити, внаслідок чого в нього погіршився сон, погіршилось здоров'я. Крім цього вказує, що в нього порушились нормальні життєві зв'язки та стосунки з оточуючими людьми через неможливість продовження активного життя, він не мав змоги приділяти багато часу вихованню дитини, оскільки більшість свого часу він змушений витрачати на лікування. Такий стан речей в нього викликає значене хвилювання та моральні переживання, що, у свою чергу, позначається на стані його здоров'я.

Тому вважав, що відповідач має відшкодувати також і заподіяну йому моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 6 473, 44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гавріш - Каракаптан Г.О..

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що ним потрачено кошти на конкретні, призначені та придбані ним ліки, а копії чеків про купівлю ліків не можуть підтверджувати той факт, що саме позивач купляв ці ліки для свого лікування. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то, на думку апелянта, така позивачем не доведена, оскільки позивач не працює та ніколи не працював, проживає у батьків дружити, а тому його звичайний стиль життя жодним чином не порушений.

Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильно встановлених обставин у справі, існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступного.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом встановлено, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 09.03.2016 року, котрий набрав законної сили 09.04.2016 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено останньому покарання.

Згідно вказаного вироку, відповідач ОСОБА_2 28.11.2015 року близько 00 год. 30 хв., знаходячись у с. Липник Жовківського району Львівської області поблизу ЛЗС ТзОВ «УкрПетроль», на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли в ході словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_3, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в ділянку голови зліва та штовхнув його обома руками, внаслідок чого ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_2 в свою чергу наніс 6-8 ударів ногами в ділянку тулуба, спричинивши ОСОБА_3 закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я; забій м'яких тканин обличчя, забій правого променево-зап'ястного суглобу, що відноситься до легкого тілесного ушкодження; переломи 10-го, 11-го ребер зліва, що відносяться до середньої важкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Враховуючи ту обставину, що вказаний вище вирок набрав законної сили, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування у даному випадку положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо доведеності вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні і обов'язковості вироку у кримінальній справі, що набрав законної сили при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено такий вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 вказаного Кодексу моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяну майнову шкоду, котра полягає у придбанні ліків та медикаментів на лікування від одержаних ушкоджень здоров'я, а також на реабілітацію.

Така шкода є документально підтвердженою. Так, у матеріалах справи наявні копії виписки з медичної карти амбулаторного хворого 156/3, виписок з медичної карти стаціонарного хворого № 710, № 8038/15, копії чеків касового апарату про придбані ліки та медикаменти.

Оригінали вказаних вище документів досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій у встановлений процесуальним законом спосіб.

Сума заподіяної майнової шкоди складає 6473, 44 грн., яка, при наведених вище обставинах, підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується також із розміром моральної шкоди, яку суд стягнув з відповідача на користь позивача. Розмір на відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн., як про це просив позивач при зверненні до суду із позовом, колегія суддів вважає значно завищеним.

Так, виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, колегія суддів вважає доведеним та достатнім до стягнення 20 000 грн. на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

При цьому, суд першої інстанції вірно взяв до уваги тяжкість тілесних ушкоджень, які заподіяв відповідач позивачу, душевні страждання позивача та членів його сім'ї з вказаного приводу, час перебування позивача у медичних закладах і неможливість реалізації ним своїх звичок та бажань, а також майновий стан відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції у сукупності дійшов вірного висновку про заподіяння неправомірними діями відповідача позивачу майнової та моральної шкоди, між якими існує причинний зв'язок. Судом вірно надано оцінку зібраним у справі доказам, які безперечно свідчать про розмір майнової шкоди у сумі 6 473, 44 грн., а також про достатність розміру на відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги без будь-яких доданих до неї належних та допустимих доказів висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду ґрунтуються на їх всебічному аналізі.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гавріш-Каракаптан Ганни Олександрівни - відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Приколота Т.І.