Ухвала суду № 62555676, 19.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/816/15-к Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.

Провадження № 11-кп/783/711/16 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.

суддів Голубицького С.С., Стельмаха І.О.,

з учасю секретаря Сеньків Х.І.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2,

за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України,

з участю прокурора Костишина Д.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника адвоката ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4, прокурора прокуратури Львіської області ОСОБА_7, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року

в с т а н о в и л а :

вироком Радехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 рокуОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 п.12 ст. 115 КК України та ст. 348 КК України, та призначено йому покарання за ч.2 п.4 ст. 115 КК України у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі та за ст. 348 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вирішено обчислювати з часу його затримання, тобто з 19 квітня 2015 року, зарахувавши, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, до призначеного покарання строк попереднього увязнення, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законої сили.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115 КК України та ст. 348 КК України, та призначено йому покарання за ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі та за ст. 348 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 вирішено обчислювати з часу його затримання, тобто з 19 квітня 2015 року, зарахувавши, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України до призначеного покарання строк попереднього увязнення, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законої сили.

Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що 18 квітня 2015 року, близько 18 години, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, зустрівшись заздалегідь, під'їхали на кінній підводі, у яку було запряжено двоє коней та до якої ззаду була прикріплена металева сівалка, до продуктового магазину ФОП «ОСОБА_8В.», що знаходиться на вул. Героїв Майдану в смт. Лопатин, Радехівського району, Львівської області, біля якого зупинились. Близько 18 години 05 хвилин останні зайшли у вказаний магазин та придбали два бокали пива об'ємом по 0,5 л., після чого вийшли з приміщення даного магазину та зайшли у намет, який знаходився біля такого, де присіли за вільний стіл та почали розпивати алкогольні напої. На той час у наметі знаходились мешканці смт. Лопатин: ОСОБА_9, ОСОБА_10С, ОСОБА_11 та дільничний інспектор міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітан міліції ОСОБА_12, який згідно наказу № 16 від 16.01.2015 року «Про закріплення працівників сектору ДІМ Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області за адміністративними дільницями» та додатку № 1 до даного наказу станом на 18.04.2015 року обслуговував територію дільниці № 4, а саме смт. Лопатин, Радехівського району, Львівської області. Після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли за окремий стіл, ОСОБА_11 вийшов з намету та більше не повертався. Через деякий час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підсіли за стіл до ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 Під час спільного перебування у вказаному наметі між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_10 та ОСОБА_2 звернули увагу ОСОБА_1 на його некоректну поведінку та повідомили йому, що ОСОБА_12 є працівником міліції, після чого сам ОСОБА_12 представився ОСОБА_1, як дільничний інспектор міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області. Близько 21 години ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10С, та ОСОБА_12 вийшли з даного намету та знаходились біля нього. В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_1 наніс удар кулаком своєї руки в ділянку грудей ОСОБА_9, від якого останній впав на землю, вдарився головою до покриття та втратив свідомість. Побачивши протиправні дії ОСОБА_1, ОСОБА_12, будучи працівником правоохоронного органу, а саме дільничним інспектором міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, який в цей час обслуговував адміністративну дільницю № 4 в смт. Лопатин, та на якого відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» та «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України», затвердженого Наказом МВС України № 550 від 11.11.2010 року, покладено обов'язок забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, попереджувати, виявляти та припиняти правопорушення, підійшов до ОСОБА_1 та звернувся до нього з вимогою припинити протиправні дії відносно ОСОБА_9 У свою чергу, ОСОБА_1 схопив ОСОБА_12 за верхній одяг та почав відтягувати в напрямку до місця, де стояла вищевказана кінна підвода, яка знаходилась на відстані близько 7 метрів від даного намету. У цей час, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підняли на ноги ОСОБА_9, після чого ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 попрямували у невідомому напрямку, а ОСОБА_2 залишився біля вказаного магазину. Після цього, ОСОБА_1, знаходячись вже біля вказаної кінної підводи, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя дільничного інспектора міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_12, близько 21 години, кулаками своїх рук наніс декілька ударів в ділянку голови останнього, від яких ОСОБА_12 впав на дорожнє покриття. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_12, бажаючи завдати останньому особливих фізичних страждань, шляхом заподіяння йому великої кількості тілесних ушкоджень, ОСОБА_1, в присутності ОСОБА_2, прив'язав ОСОБА_12 за ногу металевим ланцюгом, який взяв з кінної підводи, до металевої сівалки, яка була прикріплена до вказаної підводи. При цьому, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 сідати на зазначену кінну підводу, щоб керувати нею та їхати по вулицях смт. Лопатин за територію даного населеного пункту в напрямку сміттєзвалища, яке знаходиться поза межами даного селища. У свою чергу, ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя дільничного інспектора міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_12, усвідомлюючи, що позбавляє життя останнього, в такий спосіб завдає йому особливих фізичних страждань, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, продовжив розпочаті ОСОБА_1 злочині дії, а саме сів на кінну підводу і, керуючи кіньми, які були запряжені у дану підводу, попрямував вулицями ОСОБА_13, Тарнавського, що в смт. Лопатин, в напрямку с. Бебехи, Радехівського району, Львівської області, при цьому тягнучи ОСОБА_12, який був прив'язаний до вказаної кінної підводи, по дорожньому покриттю, а ОСОБА_1, у свою чергу, в ході руху підводи, йшов біля ОСОБА_12 та спостерігав, щоб останній не відв'язався від неї. Під'їжджаючи по вул. Тарнавського до виїзду з смт. Лопатин, Радехівського району, Львівської області, ОСОБА_1 зауважив, що ОСОБА_12 перестав подавати ознаки життя, після чого ОСОБА_1 сів поруч з ОСОБА_2 на кінну підводу, взяв у ОСОБА_2 віжки, якими той керував підводою, та, пришвидшивши рух коней, продовжив рух на кінній підводі по дорозі в напрямку с. Бебехи, Радехівського району, Львівської області. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в кінці вулиці Тарнавського в смт. Лопатин, Радехівського району, Львівської області звернули на польову дорогу, якою виїхали на автодорогу сполученням Броди-Червоноград. Виїхавши на вказану автодорогу, ОСОБА_1 зупинив коней, після чого ОСОБА_2 зійшов з підводи та пішов в напрямку смт. Лопатин. Після цього, ОСОБА_1 рушив кінною підводою по вказаній автодорозі в бік с. Станіславчик, Бродівського району, Львівської області, що межує з територією Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, при цьому останній продовжував тягнути за собою ОСОБА_12, який був прив'язаний металевим ланцюгом до вказаної підводи. Прибувши до межі території с. Станіславчик, Бродівського району, Львівської області, ОСОБА_1 відв'язав труп ОСОБА_12 від металевої сівалки та зіштовхнув у меліоративний рів, після чого поїхав з даного місця. Тобто, умисними діями ОСОБА_1, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_2, спричинено ОСОБА_12 рани на голові, на обличчі, передній поверхні грудної клітки з переходом на передню черевну стінку, правому плечі, правому та лівому стегні, лівій стопі; осаднення шкіри передньої поверхні грудної клітки, правої та лівої руки, правого та лівого стегна, на спині, на правій сідниці, лівій п'ятці; садна у потиличній ділянці голови, на лівій кисті, на правій гомілці; синці на лівому плечовому суглобі, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа; крововиливи у м'які покриви голови з внутрішньої поверхні по усіх поверхнях, у тканину мозочка, у тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини в проекції правої лопатки, розриви інтими аорти. Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа № 20/2015 від 19.05.2015 року, вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або при контакті із такими, із слідами волочінням тіла по дорожньому покриттю, і є прижиттєвими згідно судово-гістологічних даних, могли виникнути незадовго до настання смерті останнього. Садно на правій гомілці могло утворитись від стискаючої дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею. Садна, синці мають ознаки легкого тілесного ушкодження, відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. Причиною смерті ОСОБА_12 є поєднана травма тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа, та ушкоджень внутрішніх органів (розриви аорти, крововиливи у тканину легень та печінку). Відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_12

Не погоджуючись з вироком Радехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року,захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2М за ч.1 ст. 115, ст. 348 КК України у звязку з відсутністю в його діях кримінального правопорушення. Вважає, що висновки суду першої інстанції, які покладені в основу вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судом надана невірна правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 Зазначає, що у ОСОБА_2 не було змови зі ОСОБА_1 щодо вчинення злочину. Вважає, що ОСОБА_2 діяв не під раптово виниклим умислом на позбавлення життя ОСОБА_12, а під впливом фізичного примусу ОСОБА_1 Ввважає, що ОСОБА_2 діяв ситуативно та був неспроможний оцінити ситуацію за рахунок своєї вади інтелекту, тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 115, ст. 348 КК України.

В апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції прокурор прокуратури Львіської області ОСОБА_7 просить вирок Радехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України, та призначити йому покарання за п.4 ч.2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, за ст. 348 КК України у виді 15 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України, та призначити йому покарання за п.4 ч.2 ст. 115 КК України у виді 13 років позбавлення волі, за ст. 348 КК України у виді 12 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Вважає, що вирок суду постановлений з порушенням вимог КПК України та КК України, а тому підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як такі не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених. Зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку зазначив обставини вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень за обвинувальним актом.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не діяли за попередньою змовою групою осіб, однак згідно встановлених в ході судового розгляду обставин останні діяли групою осіб без попередньої змови, що суд не врахував при перекваліфікації дій ОСОБА_2 з п.п.4, 12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115 КК України.

Крім того, вважає, що вирок суду постановлений з порушенням вимог ст. 414 КПК України, а саме покарання визначене судом не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених внаслідок своєї мякості. Вказує, що суд не дав належної оцінки тому факту, що обвинувачені своєї вини в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях не визнали та, даючи неправдиві покази, мали на меті уникнути кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити, визнавши його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Вважає, що висновки суду, покладені в основу вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вказує на невірну правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1, у звязку з чим призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Зазначає, що судове рішення не містить належного та повного обґрунтування висновків суду щодо мотивів дій обвинуваченого ОСОБА_1 Всупереч ч.2 ст. 374 КПК України у вироку не зазначено, які саме діяння потерпілого як працівника міліції спонукали обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вбивстві працівника правоохоронного органу у звязку з виконанням посадових обовязків, суд всупереч ст. 370 КПК України в мотивувальній частині вироку обмежився лише переліком джерел доказів, не розкривши їх зміст та не аргументувавши, які саме дані, що містяться у них, підтверджують винність обвинуваченого. Суд не спростував належним чином доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що конфлікт між ним та потерпілим виник на грунті особистих неприязних відносин.

Крім того, вказує, що висновки суду стосовно вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України, містять істотні суперечності. Зазначає, що судом було невірно встановлено ступінь вини обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційних скарг сторони захисту та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснення потерпілих, які підтримали подану прокурором апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги прокурора, адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволеннюз наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційних скарг.

Вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з таких підстав.

При прийнятті рішення суд першої інстанціїдопустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК Україниє підставою для скасування судового рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення . В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо обвинуваченого, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак обєктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак.

Проте, цих вимог закону судом дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України, та визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115, ст. 348 КК України, суд, формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, при викладенні обставин події допустив істотні суперечності, зазначивши обставини вчинення обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, які випливають зі змісту обвинувального акту.

Отже, на основі такого формулювання не можна дійти однозначного висновку про те, в якому саме обвинуваченні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані судом винними.

Таким чином суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають перевірці апеляційних доводів.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 КПК України.

Приймаючи до уваги той факт, що в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України, не входять істотні порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.13, п.19 ст. 7, статей 20, 26 КПК України, вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі, оскільки колегія суддів в даному випадку позбавлена можливості винесення кінцевого рішення по справі.

При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен упродовж розумного строку повно, всебічно та неупереджено дослідити обставини справи, а також з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 щодо невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115, ст. 348 КК, та доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, та щодо визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Крім того, якщо під час нового розгляду справи буде встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення,передбачені п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України, та ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України, за вказаних вище обставин, то призначене судом першої інстанції покарання слід вважати мяким.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів виходить з наступного.

Враховуючи тяжкість пред'явленого обвинувачення, пов'язаного із вчиненням умисних особливо тяжких злочинів, і дані про особи обвинувачених, з яких ОСОБА_2 раніше судимий, з урахуванням наведених обставин, що підтверджують на даному етапі провадження у справі потребу в подальшому триманніпід вартою, колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання раніше встановлених ризиків у даному кримінальному провадженні.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до проведення судового засідання в суді першої інстанції, але не більше, ніж 60 днів, тобто до 17 листопада 2016 року.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скаргі захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4, прокурора прокуратури Львіської області ОСОБА_7, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 задоволити частково.

ВирокРадехівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

Призначити в Радехівському районному суді Львівської області новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України та ОСОБА_2 за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348 КК України

Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни до проведення судового засідання у суді першої інстанції, але не більше, ніж 60 днів, тобтодо 17 листопада 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий : Гуцал І.П.

Судді: Голубицький С.С.

ОСОБА_15