Рішення № 62555333, 02.11.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6981/16-ц

пр.№ 2/464/1910/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2016 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

секретар Кріль Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1306/0608/55-008 від 20 червня 2008 року у розмірі 20248,97 доларів США та витрат, понесених у звязку зі сплатою судового збору, у розмірі 7878,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012 між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1306/0608/55-008 від 20.06.2008, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк». Згідно з вказаним договором, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 60000 доларів США. У забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, 20.06.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1306/0608/55-008-Р-1. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, відповідачі, в свою чергу, порушили зобовязання за договорами, у звязку з чим виникла заборгованість, що станом на 10.07.2016 становить 20248, 97 доларів США.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечив проти задоволення таких.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 20.08.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1306/0608/55-008, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 60000 доларів США на строк до 20.06.2018 включно зі сплатою 11, 90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 6-10).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 20.08.2008 укладено договір поруки №1306/0608/55-008-Р-1, згідно з яким останній зобовязався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобовязання за кредитним договором щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту в розмірі 60 000 доларів США та сплати 11,90 % річних за користування кредитом (а.с. 17).

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (а.с. 32).

15.06.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1306/0608/55-088 від 20.06.2007, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфабанк» (а.с. 25-31, 33).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 9.1 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником та/або майновим поручителем/іпотекодавцем будь-яких своїх зобовязань за цим договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п. 2 .1 цього договору; та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 3.1, 3.1 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобовязаний виконати зазначені зобовязання в порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього договору.

Встановлено, що 28.07.2016 позивачем на адресу відповідачів скеровано письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, однак, така вимога залишилась без реагування, заборгованість у добровільному порядку не погашена (а.с. 22 ,23, 24).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 526,530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі не виконали зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 10.07.2016 року утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, становить 19920, 42 доларів США заборгованість за кредитом, 196, 89 доларів США заборгованість за відсотками (а.с. 21). Вказаний розрахунок суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки доказів протилежного стороною відповідачів не представлено.

У пункті 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3ст. 533 ЦК України

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на 02.11.2016 за курсом Національного банку України вартість 1 долара США становить 25,59 грн.

За таких обставин, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі, що становить 20117, 31 доларів США, з яких: 19920, 42 доларів США заборгованість за кредитом, 196, 89 доларів США заборгованість за відсотками, що в еквіваленті до національної валюти України станом на день ухвалення рішення становить 514 801 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, сума нарахованої пені за кредитом становить 131, 66 доларів США.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст.ст.47та49цьогоЗаконувизначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиницяУкраїни гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннямидопускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то поряд зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Проте, положення ч. 2 ст.192, ч. 3 ст.533 ЦК України,Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, повинен бути визначений у гривневому еквіваленті в розмірі 3 369 грн. 18 коп. (131,66 доларів США (пеня) * 25,59 грн. (курс долара до гривні, встановлений НБУ на день ухвалення рішення).

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на те, що відповідачами порушено умови кредитного договору, не виконано взятих за таким зобовязань, у добровільному порядку останні ухиляються від сплати заборгованості, а також зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, підстав вважати такі вимоги незаконними судом не встановлено, відтак, вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідача ОСОБА_1 як позичальника, та відповідача ОСОБА_2 як поручителя.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такі необхідно задовольнити.

Крім цього, згідно з ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, повязані зі сплатою судового збору, у розмірі 7878, 88 грн., по 3939 грн. 44 коп. з кожного з відповідачів.

На підставі статей 526, 527, 530, 533, 543, 549, 554, 599, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 11, 60, 79, 88, 174, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1306/0608/55-008 від 20 червня 2008 року у розмірі 20117, 31 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України станом на 02.11.2016 становить 514 801 грн. 96 коп.), а також пеню у розмірі 3 369 грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати, повязані зі сплатою судового збору, у розмірі 7878, 88 грн., по 3939 грн. 44 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий Дулебко Н.І.