Ухвала суду № 62553302, 08.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10607/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Марчука О.П. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю секретаря судового засідання Головець М.А., прокурора - Сегедій В.Ю. , представника третьої особи захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань провадження № 11-сс/777/339/16 за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2016 року.

Даною ухвалою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_5 про накладення арешту на майно.

Так, 13.10.2016 року прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України подано до Ужгородського міськрайонного суду клопотання, про накладення арешту на майно екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 виявлене 20.09.2016 року в ході проведення огляду несанкціонованого карєру на території військового полігону військової частини на околиці сіл Оріховця та Ярок Ужгородського району. З показань власника транспортного засобу встановлено, що екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку 19.09.2016 року на умах договору оренди був переданий ОСОБА_6. Свідок ОСОБА_6 підтвердив показання власника екскаватора ОСОБА_4.

З показань ОСОБА_6 вбачається, що водій ОСОБА_7 19.09.2016 року за його вказівкою вирушив на територію військового полігону на околиці сіл Оріховця та Ярок Ужгородського району видобувати камінь , однак, в карєрі екскаватор вийшов з ладу , у звязку з чим водій його покинув з метою організації ремонту. Коли водій повернувся до екскаватора , то виявив військовослужбовців. ОСОБА_7 дав аналогічні показання за обставинами справи.

Клопотання мотивовано тим, що екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 є доказом злочину , передбаченого ч.2 ст. 240 КК України , тобто незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення , а тому посилаючись на вимоги ст.170 КК України та вважаючи вище вказаний екскаватор є доказом злочину, прокурор клопотав перед судом про накладення арешту на це майно з метою його зберігання при матеріалах спрви та проведення слідчого експерименту.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2016 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова СGG 0130641 , належний на праві власності ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх висновків, слідчим суддею в ухвалі вказано, що екскаватор CASE-1188 має суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження і може бути використаний як доказ , а тому вважає , що прокурор довів наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно.

В апеляційній скарзі, третя особа порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скасування вказаного судового рішення про накладення арешту на екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 і повернення такого його власнику ОСОБА_4, в звязку з необґрунтованістю та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, в порушення п.1 ч.2 ст.171 КПК України, слідчим у клопотанні не вказано, а прокурором в судовому засіданні не доведено підставність та необхідність здійснення арешту екскаватора . Слідчим суддею не наведено мотиви прийнятого рішення та не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третьої особи. Так, зазначає, що факт знаходження екскаватора на місці події ніхто не заперечує, прокурор здійснив як огляд місця події так і екскаватора , здійснивши фото фіксацію . Крім того, використання вказаного екскаватора є єдине джерело доходу , а тому слідчий суддя обрала найбільш обтяжливу форму арешту майна для його власника. Вважає , що строк для апеляційного оскарження пропустив з поважних причин, оскільки звернувся за правовою допомогою .

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ; пояснення прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали клопотання про накладення арешту на майно та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі , апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню , а апеляційна скарга частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч.7 ст. 173 КПК України копія ухвали про арешт майна негайно вручається після її постановлення третім особам , які були присутні під час оголошення ухвали , а у разі їх відсутності копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Вбачається , що суд першої інстанції вказаних вимог законодавства не дотримався. Крім того, на реалізацію положень другого абзацу ч.7 ст. 173 КПК України про те, що третя особа має право мати захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна ОСОБА_4 звернувся за правовою допомогою захисника, у звязку з чим пропустив строк на апеляційне оскарження судового рішення . Апеляційний суд, з врахуванням терміну пропуску строку, дії третьої особи направленні на реалізацію своїх прав визнає пропущений строк з поважних причин, а тому останній підлягає поновленню.

Згідно ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Так, з матеріалів провадження, зокрема: клопотання (а.с.2-4), витягу з ЄРДР (а.с.5), протоколу огляду місця події (а.с.8-9), витягом про реєстрацію власника технологічного транспортного засобу ( а.с.10), договору оренди ( а.с. 11-13), показань свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7,( 17-21, 22-25, 26-30) вбачається, що прокурором в ході огляду 20.09.2016 року несанкціонованого карєру на території військового полігону військової частини на околиці сіл Оріховця та Ярок Ужгородського району виявлено покинутий екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 належний ОСОБА_4. Прокурор кваліфікував такі діяння невстановлених осіб як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 11.10.2016 року № 1334/02-01 зазначено, що на території військового полігону військової частини А 1556 поблизу с. Ярок Ужгородського району родовищ корисних копалин загальнодержавного значення не зареєстровано. З показань свідків вбачається, що екскаватор не добував будь-яких копалин, оскільки 19.09.2016 року заїхавши у карєр, вийшов з ладу і потребує ремонту.

Обґрунтуванням необхідності арешту екскаватора CASE-1188, 2001 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 є те, що він може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні.

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону в повній мірі не дотримано.

Із змісту клопотання, матеріалів провадження, як і доводів, висловлених прокурором в суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового слідства ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не доведено обґрунтованої необхідності арешту екскаватора cсаме шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, тобто не наведено мотивів необхідності порушення співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не враховано наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того, ні в клопотанні прокурора про арешт майна , ні в ухвалі слідчого судді не наведено, які саме фактичні дані приводять до висновку , що не застосування заборони розпоряджатися та користуватися екскаватором може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного технологічного транспортного засобу або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На думку судової колегії, прокурором не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні .

Крім того, не містять матеріали провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Так, згідно ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування , розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі , коли існують обставини , які підтверджують , що їх незастосування призведе до приховування , пошкодження , псування , зникнення , втрати , знищення, перетворення майна.

Слідчий суддя у оскаржуваній ухвалі окрім цитування зазначеної норми , доводів на існування вказаних обставин не навів, доказів з метою перевірки клопотання прокурора в цій частині не досліджував.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України , за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Слідчим суддею, всупереч вимог ст.ст.132, 173 КПК України вказаних обставин в їх сукупності не враховано і належної правової оцінки їм не надано, не розглянуто можливості найменш обтяжливого способу арешту майна.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з цим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі наведеного , колегія суддів , з урахуванням поданого прокурором клопотання , здобутих та перевірених доказів у кримінальному провадженні, що його обґрунтовують , доводів апеляційної скарги , а також з урахуванням вимог ч.4 ст. 173 КПК України прийшла до висновку , що ухвала слідчого судді є не вмотивованою, що зумовлює її скасування , а клопотання прокурора таким , що підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 173, 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2016 року.

Апеляційну скаргу третьої особи , задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2016 року - скасувати.

Клопотання прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт на екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, двигун № НОМЕР_2 JО, кузов СGG 0130641 , номерний знак НОМЕР_1 , що перебуває у приватній власності ОСОБА_4 шляхом заборони його відчуження.

Прокурору військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України повернути ОСОБА_4 екскаватор CASE-1188, 2001 року виписку, двигун № НОМЕР_2 JО, кузов СGG 0130641 , номерний знак НОМЕР_1, як власнику технологічного транспортного засобу.

Копії ухвали направити прокурору військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: