Постанова № 62551826, 07.11.2016, Волноваський районний суд Донецької області

221/5463/16-а

2-а/221/76/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Волноваха

Волноваський районний суд, Донецької області

В складі головуючого судді - Мохова Є.І.

при секретареві - Бридня О.Л.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представників відповідача - Коваль Т.О., Макогоненко І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Волноваського районного суду Донецької області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 18.10.2016 року звернулась з адміністративним позовом до Волноваського районного суду Донецької області і просила визнати дії неправомірними та зобов'язати УПФУ в Волноваському районі Донецької області вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що перебуває на обліку в УПФУ в Волноваському районі Донецької області та з 15.04.2011 року їй була призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До 19.09.2016 року працювала на посаді судді Волноваського районного суду Донецької області.

З 01 квітня 2015 року відповідачем була припинена виплата позивачці призначеної пенсії, у зв'язку з чим, 12.06.2016 року остання звернулась до УПФУ у Волноваському районі Донецької області з заявою про відновлення їй виплати пенсії з 01.06.2015 року, так як саме з цієї дати посада, на якій позивачка працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку з чим відпали передбачені цим законом підстави для невиплати позивачці пенсії за віком.

Постановою Вугледарського міського суду, Донецької області від 02.09.2016 року адміністративний позов було задоволено частково, визнано дії неправомірними і зобов'язано вчинити певні дії, виплату пенсії з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року включно в іншій частині відмовлено, оскільки позивачка передчасно звернулася до суду, а до відповідача не зверталась з приводу виплати пенсії з 01.01.2016 року.

В адміністративному позові позивачка зазначає, що вона звернулася до відповідача з приводу виплати пенсії за віком з 01.01.2016 року, але їй було відмовлено тому вважає дії відповідача порушують її конституційні права на пенсійне забезпечення, та просить суд визнати дії відповідача незаконними, щодо не відновлення виплати пенсії за віком з 01.01.2016 року, зобов'язати відновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.01.2016 року, стягнути з відповідача пенсію за період з 01.01.2016 року по 21.09.2016 року.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала частково, в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме виплату пенсії з 01.01.2016 року і по 19.09.2016 року включно, посилаючись на те, що діями відповідача порушено її конституційне право на отримання пенсії за віком, посилаючись на закон яким було зупинено виплату пенсії з 01.04.2015 року і по 01.06.2015 року та рішення Конституційного Суду України № 1-8/2016 від 08.06.2016 року.

Представник відповідача, інтереси якого в судовому засіданні за довіреністю представляє ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала посилаючись на раніше надане суду клопотання та відсутність підстав у поновленні виплати позивачці пенсії, просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідно до письмових заперечень відповідач посилається на положення ч. 5 ст. 99 КАС України, ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та стверджує, що до даних правовідносин має застосовуватись місячний строк звернення до адміністративного суду передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, а тому адміністративний позов подано до суду з порушенням строків і він має бути залишений без розгляду. Окрім цього, посилаючись на Закон України «Про державний бюджет» та на те, що підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи позивачки на посаді судді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому стверджує, що відсутні підстави для нарахування та виплати пенсії позивачці.

Представник відповідача - Макогоненко І.К. підтримала пояснення представника ОСОБА_4 і додала, що з 20.09.2016 року було відновлено пенсію за віком позивачі, а з 21.09.2016 року їй призначено грошове утримання, в позові просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Позивачка звернулась до відповідача з заявою від 14.09.2016 року про поновлення їй виплати пенсії за віком з 01.01.2016 року і по 21.09.2016 року.

Відповідно до листа УПФУ у Волноваському районі Донецької області №14835/02 від 12.10.2016 року, позивачці повідомлено, що вона з 29.05.1998 року по 14.04.2011 року отримувала пенсію по інвалідності а з 15.04.2011 року їй була призначена пенсія за віком на загальних умовах, однак пенсія не виплачується у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, що є наявним у справі.

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що дійсно з 01.01.2016 року і по 19.09.2016 року пенсія за віком, яка була призначена позивачці не виплачувалась.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року у період роботи особи ( крім інвалідів 1 та 2 груп інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветерані війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій та статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ «;Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій та статус суддів» та ін. Вказаний Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не був прийнятий, у зв'язку з чим, з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії або щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

Відповідно до висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 24.05.2016 року з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначають, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п»ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу 111 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 08.06.2016 року справа № 1-8/2016 визнано, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів, тобто виплати пенсії за віком.

Враховуючи вище викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки виходячи з положень абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, яка чинна з 01.06.2015 року), п. 5 розділу ІІІ «;Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, спираючись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24.05.2016 року, особи, яким пенсія (довічне грошове утримання) призначають, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів», з 01 червня 2015 року втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року, а тому дії відповідача щодо не виплати призначеної позивачці пенсії за віком з 01.01.2016 року по 19.09.2016 року включно слід визнати протиправними та зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 19.09.20165 року включно.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на адміністративний позов на ч. 5 ст. 99 КАС України, ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ствердження, що до даних правовідносин має застосовуватись місячний строк звернення до адміністративного суду передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, а тому адміністративний позов подано до суду з порушенням строків і він має бути залишений без розгляду не заслуговує на увагу і суд не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 грудня 2013 року по справі № 21-329а13, вбачається, що відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за минулий час без обмежень будь-яким строком, виплачується лише ті суми пенсії, які були нараховані, але не виплачені з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вбачається, що у період з 1 січня 2015 року призупинено виплату пенсій або довічного грошового утримання, а не їх нарахування, а тому в даному випадку дії відповідача, щодо не нарахування та несплати позивачу - ОСОБА_1 пенсії за віком у період з 01.01. 2016 року по 19.09. 2016 року включно є неправомірними.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин має застосовуватись положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо безстроковості вимоги позивачки, а тому строки звернення до суду з адміністративним позов пропущені не були.

Окрім цього, позивачка - ОСОБА_1 звернулась з заявою до УПФУ у Волноваському районі Донецької області про виплату їй раніше призначеної пенсії за віком 01.01.2016 року, посилаючись на те, що з 14.09.2016 року їй, як працюючій судді, була припинена виплата призначеної пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, відповідь згідно листа їй надано 12.10.2016 року, а до суду з адміністративним позовом 18.10.2016 року, тому суд приходить до висновку, що позивачкою не були порушені строки звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, с. ст. 19, 21, 46, 64, 68, 150 Конституції України, ст. ст. 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, суд-

Постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області щодо не відновлення виплат ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 січня 2016 року по 19 вересня 2016 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 01січня 2016 року по 19 вересня 2016 року включно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку і подана в апеляційну інстанцію через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Волноваського районного суду

Донецької області Мохов Є.І.