Постанова № 62551375, 05.10.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9106/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Петерчук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі ЦОУ ПФУ в м.Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 за №18-963зп, починаючи з 01.01.2016 р., та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 за №18-963зп, виходячи з 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.01.2016 р.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві у зв'язку з призначенням йому у вересні 2006 року та виплатою пенсії довічно за вислугою років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.30.07.2012 р. він звільнився з посади заступника Генерального прокурора України та з органів прокуратури за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсією за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505» від 30.09.2015 №763 та «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, вважає, що в нього як у пенсіонера органів прокуратури, виникло законне право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 р.29.06.2016 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Управління ПФУ) із заявою про перерахунок пенсії та надав довідку Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 за №18-963зп про заробітну плату станом на 01.12.2015 р. Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу у перерахунку пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 р. за №18-963зп відмовлено, про що поінформовано листом від 06.07.2016 р. №12042/03. Відмовляючи у проведенні перерахунку, Управління ПФУ виходило з того, що пунктом п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі -Закон № 213-VIII) з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Також відповідач у своєму листі зазначив, що « … з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються». Вважає таке рішення Управління ПФУ незаконним та необґрунтованим, оскільки воно суперечить Конституції України та порушує права позивача .

До початку судового розгляду справи по суті представник позивача, діючи в межах наданих повноважень, збільшив позовні вимоги та просив ще зобов'язати відповідача, крім перерахунку пенсії, здійснити виплату нарахованої пенсії.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з врахуванням уточнень, в повному обсязі, та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представник відповідача Петерчук Л.Р. в судовому засіданні заперечувала проти позову в повному обсязі. Представником відповідача, через канцелярію суду подані письмові заперечення, в яких посилаються на те, що Закон України «Про прокуратуру» від 02.11.1991 року №1789-XII втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 року №1013 не визначено умови та порядок перерахунку пенсій за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру". До того ж підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про прокуратуру" без обмеження її максимального розміру відсутні з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, за якими тимчасово у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740,00 грн. Зазначила, що в поданій довідці вказаний заробіток працюючого працівника, а позивачем сплачувався страховий внесок до ПФУ не з цієї суми.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді заступника Генерального прокурора України, 30 липня 2012 року він звільнився за вислугою років, перебуває на обліку в Центральному об'єднанні управління Пенсійного фонду України в м. Києвіта отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про прокуратуру» розраховану виходячи із 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

29.06.2016 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, та як підставу надав довідку Генеральної прокуратури м. Києва №18-963зп від 15.06.2016 р. про заробітну плату станом на 01.12.2015.

Так, згідно довідки Генеральної прокуратури м. Києва №18/963зп від 15.06.2016 р., позивач дійсно працював у Генеральній прокуратурі України на посаді заступника Генерального прокурора України.

З вказаної довідки вбачається, що заробітна плата з 01.12.2015 р. згідно Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 р. складається з: основний оклад - 6 142, 0 грн., класний чин - 145,0 грн., вислуга років - 2 514,8 грн., щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески - 25 234,88 грн.

Крім того, інші доплати та надбавки, які передбачені чинним законодавством складаються з : надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 8 801,80 грн., доплата за науковий ступінь - 307,10 грн., надбавка за доступ до державної таємниці - 921,30 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/2) - 1569,33 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/2) - 1 569,33 грн., а всього 47 205,54 грн.

Згідно Листа Центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.07.2016 року за вих. №12042/03 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, оскільки згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому пенсії за цим Законом не призначаються та раніше призначені пенсії не перераховуються.

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно ч.13 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до пп.1 п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст.86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», за правилами ч.20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справах №21-348а13 та №21-420а13.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Крім того, п. 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VIпередбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідач, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно із яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому суд не бере до уваги наведені доводи ві дповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Так, відповідно до пп.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що дії ЦОУ ПФУ в м.Києві щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії є протиправними.

Таким чином, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити перераховану пенсію з 01.01.2016 року.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та заснованими на законі, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

На підставі викладеного, ст.ст.22, 58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ), керуючись cт.ст.6-9, 11, 69, 71, 159, 161-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 р. за №18-963зп, починаючи з 01.01.2016 р.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 15.06.2016 р. за №18-963зп, виходячи з 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.01.2016 р.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови в повному тексті.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова