Рішення № 62550318, 26.10.2016, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1803/14-ц

2/707/596/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИВ

ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за даними кредитним договорами між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» укладено договір поруки від 16.11.2006р. №010/02-5/225-05 оп, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника - ПП «Торговий Дім «Доманський» та ФОПОСОБА_3

09 жовтня 2013 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про встановлення нікчемності правочину, а саме договору поруки від 16.11.2006р. №010/02-5/225-05 оп.

Ухвалою Черкаського районного суду від 09.07.2014 року було роз'єднано первісний та зустрічний позов в окремі провадження.

08.06.2016 р. ОСОБА_3 подав заяву якою змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним договір поруки від 16.11.2006р. №010/02-5/225-05 оп.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що договір поруки він не підписував, і дізнався про його існування після звернення до нього з позовною заявою ПАТ «ОСОБА_4 Аваль». Оскільки зміст правочину не відповідає його внутрішній волі, та не є волевиявленням позивача, а правочин вчинений не у формі встановленій законом, просить визнати його недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» позов не визнав, та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт не підписання спірного договору, крім того просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності посилаючись на те, що відповідачем в період з 23.08.2007 року по 12.03.2010 року було підписано шість додаткових угод до оскаржуваного договору, а тому перебіг строку позовної давності повинен обраховуватись з 23.08.2007 року тобто з дня підписання додаткової угоди № 1 до оскаржуваного договору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, 16 листопада 2006 року в забезпечення зобов'язань ПП«Торговий Дім «Доманський» та ФОП ОСОБА_3 по Генеральній кредитній угоді №010/02-5/225-05/г від 12.05.2005 року було укладено договір поруки №010/02-5/225-05 оп. Сторонами договору зазначені ОСОБА_3 та ПАТ«ОСОБА_4 Аваль».

Враховуючи заперечення ОСОБА_3, що договір поруки він не підписував, ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15.08.2014 було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експертизи від 22.01.2014 № 1/1195 підпис в договорі поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року від імені ОСОБА_3 виконаний ймовірно не ним.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15.08.2014 року було призначено додаткову експертизу згідно висновку №1/981 від 30.03.2015 року підписи в договорі поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року від імені ОСОБА_3 - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5 та 6 ст.203 ЦК.

Відповідно ч. 3 і 5 ст.203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказами (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

В матеріалах справи міститься висновок додаткової судово-почеркознавчої експертизи №1/1981 від 30.03.2015 року який свідчить, що ОСОБА_3 договір поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року не підписував, дана обставина доведена позивачем вказаним достатнім та достовірним доказом, а відтак є всі підстави вважати, що ним не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, тому спірний договір підлягає визнанню недійсним у звязку з невідповідністю його до вимог частин3 і 5 ст.203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, не скориставшись своїми процесуальними можливостями відповідач не надав доказів які б свідчили, що договір поруки підписував ОСОБА_3, спростовували чи давали привід сумніватись у правильності висновку експерта, відтак доводи представника ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про те, що висновок експерта не є належним доказом суд оцінює критично.

Представником позивача було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову, яке мотивоване тим, що відповідачем в період з 23.08.2007 року по 12.03.2010 року було підписано шість додаткових угод до оскаржуваного договору, та 13.03.2010 року позивач надав згоду на зміну умов кредитних договорів до генеральної кредитної угоди, а тому перебіг строку позовної давності повинен обраховуватись з 23.08.2007 року тобто з дня підписання додаткової угоди № 1 до оскаржуваного договору, та відповідно закінчився сплином трирічного строку-23.08.2010 року.

Представником позивача, в свою чергу, було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, та поновлення строку, яке мотивоване тим, що 11.07.2010 року о 9 год., 15 хв., ОСОБА_3 керуючи автомобілем потрапив у ДТГІ. Внаслідок ДТП отримав черепно-мозкову травму з якою був госпіталізований до Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги. В даному медичному закладі перебував на стаціонарному лікуванні з 11.07.2010 по 26.07.2010 рік. Після медичного обстеження та лікування йому було встановлено діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, перелом основи черепу, забої, садна м'яких тканин голови, часткова втрата пам'яті. Внаслідок отриманої травми стан його здоров'я постійно погіршувався і йому доводилось постійно проходити лікування у Черкаській Центральній районній лікарні з 04.08.2010 по 13.08.2010 р., у Черкаській обласній клінічній лікарні з 06.09.2010 по 24.09.2010 р., а також в неврологічному відділенні Черкаській ЦРЛ з 10.12.2010 по 16.12.2010 р.

При вирішенні питання про строки позовної давності суд виходить з презумпції правомірності правочину, що передбачена ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, та погоджується з думкою сторін щодо необхідності рахувати перебіг строку позовної давності з моменту укладення додаткової угоди №1 до оскаржуваного договору поруки.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином позивач міг би до 23.08.2010 р. звернутись в суд за захистом своїх порушених прав, але через тяжку хворобу та часткову втрату памяті, яка трапилась 11.07.2010 р., та привела позивача до інвалідності, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією виписки з історії хвороби від 26.07.2010 р. №10112, копією виписки з історії хвороби від 24.09.2010 р. №11666,копією виписки з історії хвороби стаціонарного хворого від 21.03.2011 р. №1610, копією довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААА №252931, не скористався своїм правом, а тому суд вважає необхідним визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, та визнати порушене право таким, що підлягає захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.88, 89, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року.

Стягнути з ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 114,71 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_5