Ухвала суду № 62549434, 19.10.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.10.2016 Справа № 554/6320/16-к

Справа № 554/6320/16-к

Провадження № 1-кс/554/7423/2016

У Х В А Л А

19 жовтня 2016 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Шевська О.І.,

при секретарі - Козаренко М.А.,

за участю прокурора Синельникова М.В.,

володільці майна ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016170690000039 від 02.08.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідкипро накладення арешту на майно,-

в с т а н о в и л а :

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в обґрунтування якого посилається на наступне.

В рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадження №42016170690000039 від 02.08.2016, за ознаками злочину передбаченого ч.2ст. 364 КК України, слідчий СУ ГУ НП в Полтавській області Крючко О.І. за погодженням із заступником військового прокурора Полтавського гарнізону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешт на майно.

З метою належного розгляду клопотання про арешт майна для забезпечення завдань кримінального провадження, подане клопотання підлягає доповненню та зміні прохальної частини у наступній редакції.

29.01.1999 Полтавським управлінням житлово-комунального господарства Полтавського міськвиконкому на підставі рішення Октябрської районної Ради м. Полтави від 18.02.1992 видане свідоцтво на право власності на обєкт нерухомого майна загальною площею 860,5 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6, що належить Державі Україна в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

Вказане майно 01.01.1999 прийнято у користування державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».

У свою чергу, службові особи ДП МОУ «Укрвійськбуд», діючи в інтересах третіх осіб та всупереч ст. 4 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», без дозволу уповноваженого органу, 20.05.1999 шляхом укладання договору купівлі-продажу незаконно реалізували частину нежитлових приміщень у вищевказаному будинку загальною площею 72,1 м2, вартістю 5420грн., приватній виробничо-комерційній фірмі «Мальва».

Наразі вказана частина нежитлової будівлі, площа якої із врахуванням добудов становить 74,5 м2, на праві приватної власності належить фізичній особі ОСОБА_5.

Крім того, службові особи ДП МОУ «Укрвійськбуд», діючи в інтересах третіх осіб та всупереч ст. 4 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», без дозволу уповноваженого органу, 28.08.2002 шляхом укладання біржової угоди реалізували частину нежитлових приміщень у вищевказаному будинку загальною площею 763,2 м2, вартістю 132028грн., приватній товариству з обмеженою відповідальністю «Імідж».

У подальшому вказана частина нежитлової будівлі декілька разів реалізовувалася, та кінцевими набувачами на даний час є ТОВ «Укрінвестгруп» (площа 364,7 м2), АБ «Діамант» (площа 277,6), фізична особа ОСОБА_6 (площа 62,9 м2) та ПП «Укрбізнесконсалтинг» (66,5 м2).

На даний час у кримінальному провадженні існує обґрунтована необхідність запобіганню можливості пошкодження, перетворення та відчуження нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6 , що може бути реалізовано тільки шляхом накладення арешту на це майно.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Саме нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6, в розумінні ст. 98 КПК України є обєктом кримінально протиправних дій, а отже являється речовим доказом у кримінальному провадженні.

Враховуючи мету збереження речового доказу, необхідним є накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності добросовісних набувачів.

На даному етапі досудового розслідування потреби кримінального провадження виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання його пошкодженню, перетворенню та відчуженню, що може перешкодити кримінальному провадженню.

В свою чергу заборона розпорядження власниками нежитловими приміщеннями в будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6, буде співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Володілеці майна в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання з огляду на його необгрунтованість та не доведеність.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та відповідно до п. 3 даної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій.

За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Слідчим не доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

На виконання вимог ч.1ст.173 КПК Українислідчий не довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

При вивченні клопотання слідчим суддею встановлено, що володільці майна, на яке просить накласти арешт слідчий є добросовісними набувачами, обставин, які б свідчили про наявність ризиків знищення майна не наведено.

Згідно с.10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, з урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого, так як ним не доведено необхідність такого арешту, та не доведено наявність ризиків передбачених ч.1 ст.170 КПК України. Також слідчим не надано доказів, які б вказували на недобросовісність набуття майна власниками.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно розташованого за адресою: м. Полтава по вул. Фрунзе, 6.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя О.І.Шевська