Ухвала суду № 62548537, 04.11.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1852/14-ц

Провадження № 6/361/209/16

04.11.2016

У Х В А Л А

04 листопада 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі - Лустіній Т.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари заяву державного виконавця Федяніної Ю.В. Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області про встановлення та зміну способу і порядку виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки в натурі зі спільної власності,

встановив:

Державний виконавець просить вирішити питання щодо подальшого виконання рішення суду у даній справі від 25.06.2015р., яким було задоволено вимоги позивача ОСОБА_1, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину вказаної квартири в сумі 323430грн.50коп. та судовий збір 243 грн. Заяву вмотивовано тим, що за виданим судом виконавчим листом в частині рішення суду про стягнення суми - було відкрито виконавче провадження, в якому було встановлено, що відповідачам - боржникам належить на праві власності кожному по 1/4 частці квартири АДРЕСА_1, іншого належного боржникам майна, в тому числі грошових коштів, не виявлено, окрім отримуваної одним з боржників пенсії, якої замало для виконання рішення. Під час проведення всіх виконавчих дій по підготовці до реалізації виявленого майна, належного відповідачам, - зазначених вище належних їм часток у квартирі (по 1/4), було встановлено, що в квартирі проживає неповнолітня дитина, з приводу цього було зроблено запит до служби у справах дітей, від якої отримано відмову у наданні згоди на відчуження даного нерухомого майна. Дані обставини є перешкодою для реалізації цього нерухомого майна. Іншого способу виконати судове рішення про стягнення на користь стягувача вказаної суми державний виконавець не вбачає. Тому за заявою стягувача, який просив звернутись до суду, державний виконавець подав дану заяву, в якій просить суд вирішити питання про подальше виконання даного рішення в частині стягнення суми.

До заяви державного виконавця він долучив заяву стягувача ОСОБА_1, адресовану до ВДВС, з проханням звернутись до суду в порядку ст.373 ЦПК для вирішення питання щодо подальшого виконання судового рішення. Дана заява державного виконавця подана ним з посиланнями на зміну порядку і способу виконання рішення, тому розглядається судом в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК України.

У судове засідання з'явився стягувач, який наполягав на розгляді даної заяви, повністю підтримавши заяву державного виконавця. Боржники не з'явились, були повідомлені належним чином. Державний виконавець був двічі повідомлений належним чином і завчасно, вдруге просив відкласти розгляд клопотання, але не зазначив дійсно поважних причин неявки. Враховуючи дані обставини, а також враховуючи визначений законом строк розгляду даної заяви, суд вважає можливим розглянути заяву державного виконавця, підтриману стягувачем, у присутності стягувача і у відсутності державного виконавця та боржників, повідомлених належним чином.

При розгляді даної заяви судом встановлено:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2015р. задоволено вимоги позивача ОСОБА_1, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину вказаної квартири в сумі 323430 грн.50 коп. та судовий збір 243 грн. За даним рішенням, що набрало законної сили, видано виконавчий лист в частині стягнення грошової компенсації, стягувач ОСОБА_1, боржники ОСОБА_3, ОСОБА_2

За даним виконавчим листом постановою від 27.10.2015 р. відкрито виконавче провадження, яке знаходиться на виконанні у Броварському відділі ДВС, у державного виконавця, який подав дану заяву.

Постановою від 27.10.2015р. накладено арешт на все майно боржників.

З державного реєстру речових прав встановлено, що боржникам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить кожній по 1/4 частці у квартирі АДРЕСА_2, приватна спільна часткова власність, право власності на інші частки даної квартири зареєстроване за ОСОБА_4 1/4 частка, і за ОСОБА_1 (стягувачем) 1/4 частка; підстава: свідоцтво про право власності від 25.10.1993р., орган приватизації радгоспу-комбінату «Тепличний»., дата прийняття рішення про реєстрацію - 28.03.2007р.

У межах виконавчого провадження зроблено запити щодо розшуку майна боржників, не виявлено іншого майна, крім отримуваної боржником пенсії.

З довідки з місця проживання встановлено, що в даній квартирі зареєстровані обидва боржники, а також стягувач і ОСОБА_5, 2013р.н. З відповіді Броварської райдержадміністрації на запит державного виконавця щодо надання згоди на реалізацію належних боржникам часток квартири видно, що такої згоди з урахуванням прав дітей, орган опіки не надав.

З тексту рішення суду від 25.06.2015р. (на підставі якого видано виконавчий документ) видно, що 21.04.2007р. за договором дарування ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 належну йому 1/4 частку у вказаній квартирі АДРЕСА_2. Договір є чинним і судом приймався до уваги як доказ, на підставі якого судом при розгляді даної справи було встановлено, що позивачу (стягувачу) на момент розгляду справи належало на праві власності у даній квартирі 1/2 частка, з яких 1/4 - на підставі свідоцтва про право власності в порядку приватизації, та 1/4 на підставі вказаного договору дарування. Також зі змісту рішення видно, що підставою для припинення права власності позивача на вказану 1/2 частку у спільному майні і відповідно підставою для стягнення з відповідачів (боржників) грошової компенсації, що є предметом стягнення у даному виконавчому провадженні, було вирішення спору між співвласниками щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності. Дана грошова компенсація була присуджена з відповідачів позивачу в обмін на припинення права власності позивача - одного з співвласників на належну йому частку у спільному майні. Тобто внаслідок виконання даного судового рішення має бути така зміна у правах: право власності стягувача на належну йому 1/2 частку в квартирі припиняється в обмін на отримання ним грошової компенсації вартості даної частки. Одночасно з припиненням права власності ОСОБА_1 (у звязку з відкупленням частки у нього іншими співвласниками) інші співвласники, які зобовязані виплатити грошову компенсацію, набувають право власності на викуплену ними частку у спільному майні. Таким чином, на підставі даного рішення до боржників разом з зобовязанням сплатити позивачу грошову компенсацію переходить право власності на раніше належну стягувачу частку у спільному майні. І тому не виключена можливість виконання даного рішення у такий спосіб, як передача стягувачу у власність майна, яке він за викуп відступив співвласникам (боржникам) за даним рішенням, і на яке могло би бути звернуто стягнення за даним рішенням, враховуючи, що розмір грошової компенсації, належної стягувачу від боржників згідно висновків у рішенні суду - є еквівалентним вартості переданого ним на користь боржників майна, тобто і є вартістю отриманої відповідачами на підставі даного рішення у власність частки спільного майна, раніше належної позивачу.

Законом «Про виконавче провадження» передбачено такий спосіб виконання рішення про стягнення грошової суми, і такий спосіб звернення стягнення на майно, як передача майна, на яке може бути звернуто стягнення, стягувачу. Державному виконавцю у даному виконавчому провадженні слід діяти у відповідності до норм закону «Про виконавче провадження», які регулюють дані питання, використати можливість мирного вирішення спору між сторонами, наведений вище порядок, і при необхідності та наявності до того підстав - звернутись до суду з належним чином складеною заявою в порядку, передбаченому Законом «Про виконавче провадження» і в порядку, передбаченому ЦПК.

Згідно ст.373 ЦПК - за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку , про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Оскільки в заяві, поданій суду, державний виконавець конкретно не зазначив запропонований спосіб та порядок виконання даного судового рішення, а також враховуючи, що державним виконавцем не виконано всі необхідні виконавчі дії щодо цього, зокрема по виявленню належного боржникам майна (враховуючи встановлені права сторін за даним судовим рішенням), то слід вважати, що для державного виконавця не вичерпано всі можливі способи виконання даного судового рішення в порядку, передбаченому Законом «Про виконавче провадження». Враховуючи необхідність у проведенні передбачених законом «Про виконавче провадження» виконавчих дій з цього приводу, а також враховуючи, що суду не надано достатньої інформації та всіх необхідних документів, а також те, що суд в порядку розгляду заяви в межах, передбачених ст.373 ЦПК, не збирає докази і не перебирає на себе повноважень державного виконавця по проведенню необхідних виконавчих дій, то суд в даній ухвалі не вбачає підстав для зміни способу і порядку подальшого виконання даного судового рішення, яке має бути виконано у порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження», зокрема щодо примусового виконання шляхом звернення стягнення на майно. Державному виконавцю слід рекомендувати продовжити виконання судового рішення шляхом виявлення іншого майна, належного боржникам, зокрема того, яке було передано боржникам у власність на підставі виконуваного судового рішення, з подальшим вирішенням питання про передачу даного майна стягувачу в рахунок визначеної судом грошової компенсації за це майно на його користь. Виходячи зі змісту заяви, що є предметом розгляду в даному судовому засіданні, і враховуючи, що державним виконавцем не використано всі передбачені законом «Про виконавче провадження» способи виконання рішення суду і всі необхідні та можливі виконавчі дії, то на даний час суд не вбачає тих виняткових обставин, за якими згідно ст.373 ЦПК - суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви і для зміни чи встановлення іншого порядку і способу виконання судового рішення, ніж спосіб і порядок, який передбачений законом «Про виконавче провадження», і який на даний час не використаний державним виконавцем у повній мірі.

Керуючись ст.373 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ухвалив:

Заяву державного виконавця про вирішення питання щодо подальшого виконання рішення суду у даній справі від 25.06.2015р. залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена учасниками процесу шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Селезньова