Рішення № 62547389, 03.11.2016, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/830/16-ц

Провадження № 2/747/488/16

РІШЕННЯ

іменем України

03.11.2016 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Талалаївської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору оренди. В обґрунтування позову зазначено, що Бахмацькою місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану додержання вимог земельного законодавства виявлено порушення при розпорядженні землями водного фонду у Талалаївському районі. Було встановлено, що розпорядженням Талалаївської РДА від 23.12.2007 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду на території Талалаївської селищної ради, а саме колишнього радгоспу «Барсуківщина». Розпорядженням Талалаївської РДА від 26.07.2010 року № 212 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду (ставка) в користування на умовах оренди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 для риборозведення, за рахунок земель державної власності, розташованої в урочищі «Барсуківщина» на території Талалаївської селищної ради та надано в оренду вказаним громадянам земельні ділянки загальною площею 10,6091 га вартістю 259116,29 грн., у т.ч. 9,5155 га під ставком, 0,0576 га під гідротехнічними спорудами, 1,036 га під пасовищем, для риборозведення із земель державної власності Талалаївської селищної ради. На підставі даного розпорядження між Талалаївською РДА і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 14.09.2010 року укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду з розташованими на ній водним обєктом (ставка) в урочищі «Барсуківщина» на території Талалаївської селищної ради. Договір зареєстровано 15.11.2010 року у Талалаївському районному реєстраційному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 041083700882.

Відповідно до умов договору в оренду передано земельну ділянку з розташованим на ній водним обєктом загальною площею 10,6091 га, у т.ч. площа під водою 9,5155 га, площа під гідротехнічними спорудами (гребля) 0,0576 га, площа земель прибережної захисної смуги (смуга для відведення потреб експлуатації) 1,036 га. Відповідно до п. 7 Договору його укладено строком на 20 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складається з орендної плати за орендовану земельну ділянку та плату за розташований на ній орендований обєкт та гідротехнічні споруди. Орендна плата за земельну ділянку складає 4% від нормативної грошової оцінки, що становить 3938,46 грн. До орендної плати за земельну ділянку входить: плата за землі під водою, гідротехнічними спорудами та прибережними захисними смугами, інші землі. Орендна плата за водний обєкт, що знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення, складає 295,38 грн. Відповідно до умов Договору земельна ділянка на розташованим на ній водним обєктом, прибережною захисною смугою, гідротехнічними спорудами та зосередженими в ньому водними ресурсами, передається в оренду для риборозведення.

Але даний договір оренди, на думку прокурора, укладений з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним. В обґрунтування даного твердження прокурор посилається на положення ст.2 Закону України «Про плату за землю» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), згідно якої використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Частиною першою ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено випадки обовязкового проведення грошової оцінки земельних ділянок, а саме у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до ст. 20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка підлягає державній експертиз відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оцінку земель». Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною місцевою радою, за межами населених пунктів- районною радою.

Але в порушення даних імперативних норм при укладенні договору оренди технічна документація з грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до Талалаївської районної ради не надавалась і нею не затверджувалась. У звязку з непроведенням нормативної грошової оцінки землі невірно визначений розмір орендної плати, і як наслідок, до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушують інтереси держави.

Дана позовна заява прокурора спрямована на захист державних інтересів, що викликало необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання розпорядження землями водного фонду. Надання земельної ділянки водного фонду з порушенням вимог земельного законодавства не лише не узгоджується із нормами матеріального права та унеможливлює надходження коштів у визначеному законом розмірі до бюджету, а й підриває авторитет державних органів, порушує встановлені на державному рівні принципи законності. Прокурор у даному випадку набув права позивача, поскільки Талалаївська РДА не може бути позивачем по справі, так як хоча і розпорядилась спірними земельними ділянкам водного фонду, але уклала договір з порушенням вимог чинного законодавства, і тому не може бути позивачем по справі.

Про порушення вимог чинного законодавства прокуратурі стало відомо лише у липні 2016 року після отримання та вивчення документів та інформацій Талалаївської РДА, відділу Держгеокадастру у Талалаївському районі. З огляду на це прокурором не пропущений загальний строк позовної давності, встановлений ст.ст. 256-257 ЦК України.

Тому прокурор на підставі положень статей 203 та 215 ЦК України просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним обєктом (ставком) в урочищі «Барсуківщина» на території Талалаївської селищної ради, укладений 14.09.2010 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Талалаївською РДА.

В судовому засіданні представник Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити. Дан позовна заява прокурора спрямована на захист державних інтересів, поскільки Талалаївська РДА розпорядилась спірними землями водного фонду незаконними розпорядженнями, тому вона не може бути позивачем по справі. Всі підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави зазначено в позовній заяві, тому при подачі позову до суду прокурором не порушено процесуальний порядок.

При укладенні договору оренди від 14.09.2010 року не була проведена нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки, що потягло невірно визначений розмір орендної плати, і як наслідок до бюджету не надійшло кошти у визначеному законом розмірі, внаслідок чого порушено інтереси держави. Дана обставина, а саме недодержання в момент вчинення правочину вимог частин 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України. Поскільки відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним. Законом України «Про плату за землю», а саме ч.4 ст. 2 - передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Відповідно до ст. 13 Закон України «Про оцінку земель», в редакції, чинній на час укладення спірного правочину, нормативна грошова оцінка земельних ділянок обовязково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Таким чином, встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є нормативно врегульованим, і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням чи припущенням.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 - в судовому засіданні позов не визнала і просила відмовити в задоволенні позовних вимог, поскільки позивачем не зазначено жодної підстави для визнання договору недійсним відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі». У редакції, чинній на момент укладення договору оренди, положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачали, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Даний Закон у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачав, що податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Додатком № 1 до Договору визначено, що грошова оцінка 1 га земель(ріллі) по області складає 9280,86 грн., прийнятий відсоток від грошової оцінки для розрахунку орендної плати складає 4%. Тобто розмір орендної плати згідно договору визначений у межах Закону України «Про оренду землі» і грошова оцінка застосована відповідно до ст. 11 Закону України «Про плату за землю». Положенням ст.ст. 280 і 288 Податкового Кодексу України передбачено, що орендна плата за землі водного фонду, нормативно грошова оцінка яких не проведена, розраховується від нормативної грошової оцінки ріллі по області. Тому, твердження позивача щодо не проведення нормативної грошової оцінки землі не відповідають дійсності. Так як законодавством на момент укладення спірного договору було передбачено для визначення розміру орендної плати наявність саме грошової оцінки одиниці ріллі по області. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження посилання щодо ненадходження коштів від орендної плати до бюджету. Тому при укладенні оспорюваного прокурором договору оренди земельної ділянки від 14 вересня 2010 року була використана нормативно грошова оцінка земельних ділянок одиниці площі по ріллі по області, що відповідало діючому на той час законодавству, а саме ст. ст. 5, 13 Закону України «Про оренду землі» та ст. 11 Закону України «Про плату за землю», тобто відповідачі діяли в межах закону і підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні. Крім того, при поданні позову до суду керівником Бахмацької місцевої прокуратури не надано підтвердження наявності підстав для представництва, що має наслідком застосування положень ст. 121 ЦПК України. Крім того, представником відповідача було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до даного позову, так як на позови прокуратури від імені держави поширюється положення ст. 257 ЦК щодо загальної позовної давності, який починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. На підставі цих посилань представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - в судовому засіданні позов не визнав, поскільки прокурор не дотримав встановленого законом порядку звернення до суду. Так, положенням ч.2 ст. 41 ЦПК України встановлено заборону на представництво прокуратурою в суді у інший спосіб, ніж представництво відповідного органу, що є стороною або третьої особою в справі, чи як законного представника. Звернення прокурора до суду у статусі позивача, а орган, який він представляє, знаходиться у статусі відповідача, такого виду представництва у суді чине законодавство не передбачає. Повноваження прокурора щодо представництва інтересів громадян або держави в суді здійснюється виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством, а саме Законом України «Про прокуратуру» та ЦПК України, яким регламентовано чіткий порядок звернення прокурора до суду, коли прокурор здійснює представництво виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Поскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав для представництва, попереднього звернення прокурора до суду, нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади захисту інтересів держави, у чому це полягає, чим підтверджується, а процесуальний закон не допускає наявності у прокурора інших прав і обовязків, ніж у особи чи органу, в інтересах яких він діє, тому позов подано неналежною особою з порушенням встановленого порядку, тому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, так як на позови прокуратури від імені держави поширюється положення ст. 257 ЦК щодо загальної позовної давності, який починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. На підставі цих посилань просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Представник відповідача Талалаївської РДА ОСОБА_4 в судовому засіданні позов прокурора не визнала, поскільки з 01.07.2013 року повноваження щодо надання водних обєктів у користування для рибогосподарських потреб на умовах оренди у межа населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів обласним державним адміністраціям. Щодо діючих договорів, укладених до 01.07.2013 року, то відповідно до с. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Разом з цим відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм (оренду), до нового власника переходять права та обовязки наймодавця (орендодавця), якщо інше не перебачено договором. Тобто згідно даних положень законодавства права та обовязки орендодавця згідно договору від 14.09.2010 року переходять до Чернігівської обласної державної адміністрації. Також представник РДА в судовому засіданні зазначила, що у 2010 році було укладено чотири аналогічних договори оренди між фізичними особами і РДА, предметом яких були земельні ділянки водного фонду, у яких також не проводилась нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а для визначення ціни бралась середня ціна ріллі по області, так як на той час законодавчо не вимагалось проведення грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати. І невідомо чому прокуратурою подано позов тільки по одному договору оренди. Тому, поскільки Талалаївська РДА не являється належним відповідачем по справі, та те, що при укладенні договору оренди не було порушено вимоги діючого на той час земельного законодавства, представник РДА просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Бахмацької місцевої прокуратури.

Суд, заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Вирішуючи клопотання про застосування судом строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому держава, як і інші учасники цивільних правовідносин, несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення цивільного законодавства поширюються також на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року в справі № 6-3089ц15.

Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема в п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; в п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу». У своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності або іншого речового права, зокрема права оренди, як у даному спорі.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор дізнався про те, що грошова оцінка земельної ділянки водного фонду в урочищі «Барсуківщина» не проводилась, з повідомлення відділу Держгеокадастру в Талалаївському районі від 11.07.2016 року. Отже, прокурор подав позов протягом встановленого законодавством трирічного терміну. Тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності по даному позову у суду відсутні.

Посилання представників відповідачів на те, що прокурор звернувся до суду з порушенням приписів закону та перевищенням повноважень, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі звертатися до суду із позовом на захист інтересів держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах як передбачає ч.2 ст. 45 ЦПК України. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 прокурори подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, у тому числі потреба у здійсненні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами конкретних державних підприємств, а держава може вбачати інтерес не тільки в діяльності цих підприємств. Обґрунтовуючи своє звернення до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що у звязку з непроведенням нормативної грошової оцінки землі невірно визначений розмір орендної плати, і як наслідок, до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави. Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку, що у справі бере участь неналежний позивач.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що 25.12.2007 року ОСОБА_6 звернувся із заявою до голови Талалаївської РДА про надання йому дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки водного фонду в оренду, яка розміщена в урочищі «Барсуківщина» для риборозведення (а.с.11). На підставі даної заяви Талалаївською РДА було видано розпорядження № 460 від 26.12.2007 року, згідно з яким ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду на території Талалаївської селищної ради колишнього радгоспу «Барсуківщина» (а.с.12). 26 грудня 2007 року СПД ОСОБА_8 було розроблено технічне завдання для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі розпорядження Талалаївської РДА № 460 від 26.12.2007 року, замовники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.9). Проект землеустрою було погоджено із Талалаївською районною санітарно-епідеміологічною станцією 02.12.2008 року (а.с.26), відділом архітектури та будівництва Талалаївської РДА 27.08.2008 року (а.с.25), Талалаївською селищною радою 27.08.2008 року (а.с.28). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду (ставка) ОСОБА_6 і ОСОБА_7 погоджувався також із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 27.10.2009 року (а.с.22), Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області 16.10.2009 року (а.с.23), Чернігівською обласною інспекцією по охороні памяток історії і культури 14.10.2009 року (а.с.24), Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів 14.10.2009 року (а.с.25). В матеріалах цивільної справи є викопіювання із чергового кадастрового плану Талалаївської селищної ради із зазначенням земельної ділянки водного фонду, що надається в оренду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 із погодженням відповідних органів (а.с.19-20), та підписане орендарями обмеження у використанні земельної ділянки прибережної захисної смуги (а.с.21).

14 вересня 2010 року було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду з розташованими на ній водним обєктом (ставка) в урочищі «Барсуківщина» на території Талалаївської селищної ради. Згідно даного договору орендодавець Талалаївська РДА надає, а орендарі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приймають в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду як цілісний водогосподарський комплекс з розташованим на ній водним обєктом, прибережною захисною смугою, гідротехнічними спорудами та зосередженими в ньому водними ресурсами, для ведення рибного господарства, із земель запасу в урочищі «Барсуківщина» за межами населеного пункту на території Талалаївської селищної ради. В оренду передається земельна ділянка з розташованим на ній водним обєктом загальною площею 10, 6091 га, у тому числі площа під водою 9,5155 га, площа під гідротехнічними спорудами 0,0576 га, площа земель прибережної захисної смуги 1,0360 га. Договір укладено на 20 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складається з плати за орендовану земельну ділянку та плати за розташований на ній орендований водний обєкт та гідротехнічні споруди. Орендна плата за земельну ділянку складає 4% від нормативної грошової оцінки, що становить 3938 грн. 46 коп. до орендної плати за земельну ділянку входить плата за землі під водою, гідротехнічними спорудами та прибережними захисними смугами. Орендна плата за водний обєкт, що знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення, складає 295 грн. 38 коп. Розрахунки орендної плати наведені в у додатках 1 і 2 до договору. Даний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Талалаївському районному реєстраційному відділ Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 15.11.2010 року за № 041083700882 (а.с. 29-33).

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено розрахунок розміру орендної плати за використання земель водного фонду. Зокрема, за площу землі водного фонду 10,6091 га з врахуванням грошової оцінки 1 га земель (ріллі) по області 9280, 86 грн., і прийнятого відсотку від грошової оцінки для розрахунку орендної плати 4,0%, визначено розмір орендної плати 3938, 46 грн. (а.с.34 зв.). Додатком № 2 до договору оренди сторонами затверджено розрахунок орендної плати за водокористування, яка встановлена у розмірі 0,3 % від нормативної грошової оцінки ріллі по області, і становить 295,38 грн. (а.с.34). Відділом Держкомзему в Талалаївському районі оформлено приймання передачу земель водного фонду (ставка) в оренду громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7 із складу земель запасу Талалаївської селищної ради відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду (ставка) в урочищі «Барсуківщина» на підставі акту приймання передачі (а.с.35).

Згідно інформації відділу Держгеокадастру в Талалаївському районі від 11.07.2016 року технічна документація по нормативно грошовій оцінці земельної ділянки водного фонду в урочищі «Барсуківщина» площею 10,6091 га не розроблялась. Згідно статей 280 та 288 Податкового кодексу України орендна плата за землі водного фонду, нормативно грошова оцінка яких не проведена, розраховується від нормативної грошової оцінки ріллі по області. (а.с.36). Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру в Талалаївському районі від 03.08.2016 року вартість земельної ділянки площею 10,6091 га в урочищі «Барсуківщина», яка орендується ОСОБА_6 і ОСОБА_7 згідно договору від 14.09.2010 року становить за 2012-2014 року 172 882,50 грн., за 2015 рік 215 930,24 грн., за 2016 рік 259 116,29 грн. (а.с.37).

Згідно довідки Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 01.09.2016 року сплачена ОСОБА_6 сума по орендній платі за період з 01.01.2014 року по 31.09.2016 року становить 14 760,57 грн, з них за 2014 рік 3938,46 грн., за 2015 рік 4923,24 грн., за період з 01.01.2016 року по 231.09.2016 року 5898,87 грн. (а.с.104). Згідно витягу по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.09.2016 року, виданої відділом Держгеокадастру в Талалаївському районі, грошова оцінка земельної ділянки, яка належить на умовах оренди ОСОБА_6 згідно договору оренди, станом на 14 вересня 2010 року становить 9280,86 за 1 га. Площа земельної ділянки 10, 6091 га, грошова оцінка земельної ділянки на 14.09.2010 року становить 98 461, 57 грн. (а.с.105).

З встановленого в судовому засіданні випливають наступні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини другої ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Тобто відносини з приводу оренди земельної ділянки регулюються як ЦК України так і Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом по відношенню до загальних норм ЦК України.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Положеннями ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків і порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану обєкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцю, існуючі обмеження, обтяження, щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди, відповідальність сторін. Зазначені істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року. Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов цього правочину відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та ст.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року «Про затвердження порядку реєстрації договорі оренди землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним. Орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації зобов'язаний перевіряти відповідність змісту договору вимогам чинного законодавства. Як було встановлено в ході судового розгляду, спірний договір від 14 вересня 2010 року був належним чином зареєстрований у Талалаївському районному реєстраційному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Реєстрація зазначеного договору свідчить про те, що договір містить усі необхідні істотні умови та відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

Відповідно до ст. 288.1.Податкового Кодексу, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Згідно ст. 288.4. Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

З договору оренди земельної ділянки, укладеного між Талалаївською РДА та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вбачається, що договір містить усі істотні умови відповідно до вимог чинного законодавства. В договорі чітко врегульовані всі питання щодо орендної плати, а саме: у п. 8 Договору вказано, «що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складається з плати за орендовану земельну ділянку та плати за розташований на ній орендований водний обєкт та гідротехнічні споруди. Орендна плата за землю складає 4 % від нормативної грошової оцінки, що становить 3938 грн. 46 коп. Нормативна грошова оцінка закріплена у додатку № 1 до Договору. Пунктом 9 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Тобто суд приходить до висновку, що положення спірного договору в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства щодо грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати в залежності від її вартості.

Виходячи з цього, суд вважає, що оспорюваним договором оренди визначено розмір, порядок оплати, можливість індексації, форма платежу, строки, порядок внесення, порядок перегляду орендної плати та відповідальність за її несплату. Сторонами не оспорюється, що орендна плата вносилась своєчасно та в розмірі, визначеному договором оренди. Прокурором в ході судового розгляду не доведено, що саме не проведенням нормативної грошової оцінки землі до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законом, це тільки його припущення про те, що можливо в бюджет надходить менша сума орендної плати, ніж надходила би тоді, коли було проведена грошова оцінка землі відповідно визначений розмір орендної плати. А згідно з вимогами законодавства рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому суд вважає, що всупереч вимогам статей 3, 15, 10, 60 ЦПК України, прокурором при зверненні з позовом, не доведено в суді, у чому саме полягає порушення інтересів держави орендодавця, та яку матеріальну шкоду зазнала держава у зв'язку з відсутністю нормативної грошової оцінки земельної ділянки у договорі оренди від 14 вересня 2010 року. Зазначене узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-78цс13), а також у постанові від 04 лютого 2015 року (справа № 6-233цс14) та яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вимога прокурора щодо необхідності визнання договору оренди від 14 вересня 2010 року недійсним, суперечить положенням ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, оскільки в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а прокурором не доведено, яким чином порушуються права держави через обрахування сторонами договору нормативно-грошової оцінки землі, виходячи не з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої відповідачу в оренду, а іншим методом - із застосуванням постанови КМУ від 13.12.2006 року № 1724, додаток 1 до якої передбачає розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, він нормативної грошової оцінки 1 га. ріллі по області.

З урахуванням викладеного суд вважає, що при розгляді справи не встановлено порушення прав орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». І приходить до висновку, що спірний договір від 14 вересня 2010 року відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто доказів того, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, тобто не здобуто жодної із підстав для визнання договору недійсним, а тому суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Положенням ст.ст. 27-30 ЦПК України передбачено, що засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час укладення договору волевиявлення сторін було вільним, його зміст не суперечить Цивільному кодексу та спеціальному Закону «Про оренду землі», сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, зареєстрований у встановленому законом порядку, у судовому засіданні прокурором не надано доказів, які б свідчили про недійсність укладеного договору оренди від 14 вересня 2010 року, тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 10, 11, 27-30, 57, 60, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 6, 203, 215, 257, 261, 626-628, 792 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «про оренду землі» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Талалаївської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлений 08 листопада 2016 року.

Суддя Л.В.Тіщенко