Ухвала суду № 62546653, 04.11.2016, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрала чинності "___"____20____р. Справа № 665/2040/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2016 року Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

слідчого судді Кузьменка А.Д.,

секретаря Собчук М.В.,

за участю прокурора Сімчук А.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чаплинка клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 Халдуна про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1, діючий в інтересах потерпілого ОСОБА_2 Халдуна, звернувся до слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області з клопотанням про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно підприємств «Харистрон» (ЄДРПОУ 32618727) та «Глобал-Инвест» (ЄДРПОУ 33725695) на суму не менше заявленого цивільного позову, що складає 34834908,00 грн. матеріальної шкоди та 10000000,00 грн. моральної шкоди.

Дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, заслухавши пояснення представника цивільного позивача, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 Халдуна, про накладення арешту не відповідає вимогам ст.ст. 171, 170 КПК України та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За нормами ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно зі ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності у підозрюваного, обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову.

У своєму клопотанні заявник зазначає, що ним, як цивільним позивачем, заявлено позов про стягнення з підозрюваного матеріальної шкоди у розмірі 34834908 грн. 00 коп.

Заявник натомість не надав доказів того, що він є цивільним позивачем у кримінальному провадженні. У клопотанні не зазначено доказів факту завдання йому шкоди, шкоди його здоров'ю саме підприємствами «Харистрон» та «Глобал-Инвест», на майно яких він просить накласти арешт.

Відповідно до пояснень прокурора Генічеської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та відповідно до матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 подано цивільний позов, який долучено до матеріалів провадження, однак цивільним позивачем його не визнано, оскільки підстав для визнання ОСОБА_2 цивільним позивачем немає. По кримінальному провадженню № 12016230250000252 від 27.04.2016 жодній особі не повідомлено про підозру. Відтак, у заявника не виникло право на звернення з клопотанням про арешт майна.

Згідно з ч. 1ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_4 про підозру та не довів необхідність такого арешту.

Крім того, відповідно до п. 2 розділу 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Згідно з ч.5ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак адвокат ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердив своє обґрунтування можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, на яке просить накласти арешт та взагалі наявність у нього будь-якого майна.

Відповідно до ст. 170 ч.2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 96-3 КК України підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обовязків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-258-5 цього Кодексу;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

Примітка 1. Під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

2. Злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Судом встановлено, що кримінальне провадження розпочате за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4, ст. 358 ч.1 КК України. Підприємство «Харистрон» та ТОВ «Глобал-Инвест» не мають статусу юридичної особи, стосовно якої розпочате кримінальне провадження. Норми ст. 96-3 КК України це обґрунтовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В силу ч. 1 ст. 173 КПК України суд відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідності такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 170-175 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про накладення арешту на майно відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Чаплинскьий районний суд протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.Д. Кузьменко