Ухвала суду № 62545131, 27.10.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1538/13-ц Провадження № 8/486/2/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасування рішення про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

18.10.2016 року ОСОБА_1 Звернувся до суду із заявою про скасування рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05.09.2013 року по цивільній справі №486/1538/13-ц за позовом до нього про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в зв'язку із нововиявленими обставинами.

Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05.09.2013 року з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

09 вересня 2016 року набрало законної сили рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29.08.2016 року по цивільній справі №486/848/16-ц на підставі якого його виключено з актового запису №223 від 09.07.2013 року в Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області як батька ОСОБА_2, який народився 28 червня 2013 року.

З огляду на це він вважає, що вищезазначена обставина має істотне значення для вирішення справи про стягнення з нього аліментів, як батька дитини, так як він не є батьком. Зазначає, що вищевказані обставини йому раніше не були відомі. Тому просить скасувати рішення суду про стягнення з нього аліментів.

Суддя вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05.09.2013 року по цивільній справі №486/1538/13-ц та від 29.08.2016 року по цивільній справі №486/848/16-ц прийшла до висновку, що у прийнятті заяви слід відмовити за наступних підстав.

Нововиявлені обставини упроцесуальному правіузагальнена категоріяюридичних фактів, які мають суттєве значення для вирішеннясправи, але не були відомісудута іншим учасникам процесу на момент постановленнярішення, внаслідок чого була допущена судова помилка.

Не є нововиявленими обставинами ті, на які посилається ОСОБА_1

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення (справи: Brumarescu V. Romania, Козак проти України «21291/02, 17.12.2002 р., Кучеренко проти України, № 41974\98, рішення у справі «Х проти Австрії», № 7761/77, DR 14, 08.05.78, с. 171, 174; рішення у справі «ОСОБА_3 Руїз Матеос та інші проти Іспанії», № 24469/94, DR 79, 2.12.94, с. 141).

Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з Прав Людини») у справах «Рябих проти Росії» та «Науменко проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обовязкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Відповідно до ст. 361 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у звязку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у звязку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За правилами ст. 361 ч. 2 п. 1 ЦПК України істотним для справи обставинами, які не були й не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи повинні бути:

- обставини, факти, а не докази;

- істотні обставини, тобто такі, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципове інше рішення;

- нововиявлені, а не нові обставини;

- нововиявлені, а не обставини, що змінились.

Звернення ОСОБА_1 у 2016 році до суду з позовом про виключення його як батька з актового запису народження дитини та його задоволення судом не є істотною для справи обставиною (ст. 361 ч. 2 п. 1 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, процедура перегляду судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами не може використовуватися як завуальована форма перевірки законності остаточного судового рішення, яке набрало чинності.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, несумісне з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобовязались поважати підписавши Конвенцію (справа Горнсбі проти Греції, рішення від 19.03.1997 р., п. 40).

Право сторони на суд було б абсолютно примарним, якби внутрішнє законодавство передбачало можливість скасування остаточного рішення, яке набрало чинності, у звязку з наявністю іншої позовної заяви, яка не може розглядатися у якості нововиявленої обставини (ст. 361 ЦПК України).

Ризик неодноразового скасування остаточних рішень є таким, що суперечить принципу правової певності, який є одним з головних аспектів верховенства права у сенсі ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод.

Принцип диспозитивності у цивільному процесі дозволяє особі самостійно обирати засоби, форми захисту і реалізації своїх суб'єктивних прав та законних інтересів не може їх вважати нововиявленими обставинами

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 209-210, 361 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення протягом пяти діб з дня отримання копії цієї ухвали. У разі неподання апеляційної скарги протягом встановленого строку ухвала набирає законної сили.

Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_4