Постанова № 62544841, 07.10.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1228/16-а

Провадження №2-а/487/69/16

Заводський районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.10.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючої - судді Андрощука В.В., при секретарі - Забродській Г.В., за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача Гришаєва О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Гришаєва Олександра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Гришаєва О.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивула тим, що 23.02.2016 року по справі про адміністративне правопорушення на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Вважає, що вказана постанова є незаконною в зв'язку з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності, не вмотивована, не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону, які б свідчили про вчинення нею адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню. Просила суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 23.02.2016 року Серії ПС1 №918075.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач Гришаєв О.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 Суду пояснив, що постанова є правомірною та відповідає вимогам законодавства, заперечував щодо порушення норм матеріального та процесуального права при її винесенні, оскільки позивачу було повідомлено про вчинене нею правопорушення та роз'яснені її права. На місці події поліцейські здійснювали відео фіксацію за допомогою нагрудної відеокамери, запис з якої наданий суду. Будь-яких неправомірних дій з його боку та з боку його колег не відбувалося. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що 23.02.2016 року поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Гришаєвим О.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 918075 від 23.02.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Toyota Camry» НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр. Леніна 27, здійснила зупинку ближче 10 м від краю проїзної перекрещувальної проїзної частини, чим порушила вимоги п.п.15.9.г ПДР України.

Відповідно до п.15.9ґ Правил дорожнього руху зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещувальної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КпАП України. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, наданий відповідачем доказ - відеозапис з нагрудної камери інспектора, фотознімки, беззаперечно не підтверджують порушення позивачем ОСОБА_1 п. 15.9 г ПДР.

Крім того, судом було встановлено, що були порушені права позивача ОСОБА_1, оскільки останній при складанні протоколу не були роз'ясненні її права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Згідно оскаржуваної постанови, де в графі підпис особи, зазначено «не ознайомлена» та підпис особи, стосовно якої винесено постанову.

Суд вважає, що оскаржувана постанова від 23.02.2016 року винесена без додержання вимог закону, зокрема викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015.

Згідно ст.71КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків коли є підстави для звільнення від доказування.

За таких обставин, суд вважає, що надані докази по справі, а саме диск, із відеозаписом, фотознімки, не можуть стати підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Гришаєва Олександра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування - задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС1 № 918075 від 23.02.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст.122 КупАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Суддя В.В.Андрощук