Ухвала суду № 62543732, 01.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5001/16 Головуючий 1 інстанції: Сватіков А.В.

Справа № 642/4903/15-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Довгаль А.П., Овсяннікової А.І.,

при секретарі - Личак А.А., Чабан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Куряжський Домобудівельний комплекс», про визнання недійсною додаткової угоди до договору, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, який в подальшому уточнила, де просить визнати недійсною додаткову угоду від 19.06.2013 року про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, що укладений між ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» і ОСОБА_2 Витребувати у ОСОБА_3 майнові права на квартиру АДРЕСА_1, які вона придбала на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №2954 від 19.06.2013 року, укладеного з ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс». Визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, набутими за час шлюбу із ОСОБА_2 наступне майно: однокімнатну квартиру, загальною площею 40,4 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; майнові права на двокімнатну квартиру, загальною площею 70,05 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; холодильник «Вирпул»; пральну машинку «Самсунг»; розкладний диван; кухню; комод, шафу-купе; плазмовий телевізор «LG»; плазмовий телевізор «Shагр». Поділити майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу з ОСОБА_2, та виділити позивачу: холодильник «Вирпул», пральну машинку «Самсунг», плазмовий телевізор « Shагр». Поділити майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу із ОСОБА_2, та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири, загальною площею 40,4 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також визнати за позивачем право власності на 1/2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру, загальною площею 70,05 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 30.08.2008 року вона з ОСОБА_2 уклали шлюб, від якого мають сина. З 2013 року їх стосунки почали погіршуватись, а з початку травня 2013 року вони перестали вести спільне господарство, адже позивач з сином переїхала до батьків у м. Первомайський. У лютому 2014 року стосунки подружжя були на нетривалий час поновлені, однак після чергового нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 позивачу в травні 2014 року їх стосунки припинені, шлюб розірвано рішенням суду від 17.07.2014 року.

Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на власні кошти придбали: 1) однокімнатну квартиру, загальною площею 40,4 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, право власності на квартиру придбано на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2009 року та оформлено на відповідача ОСОБА_2; 2) майнові права на двокімнатну квартиру, загальною площею 70,05 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майнові права придбані на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 07.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс», будинок до теперішнього часу не прийнятий в експлуатацію, право власності на квартиру не оформлено. 19.06.2013 року договір між ОСОБА_2 та ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» був розірваний за згодою сторін, за заявою ОСОБА_2 у зв'язку з нібито необхідністю великої суми коштів на лікування сина. Розірвання договору не було погоджено з позивачем, вона не надавала на це свою письмову згоду, син не потребував ніякого коштовного лікування на той час і не мав для цього лікарських рекомендацій, а кошти в сумі 325 000, 00 гривень, повернуті відповідачу ОСОБА_2 забудовником, не були використані на користь родини. В цей же день, 19.06.2013 року між ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на вказану квартиру. При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_3 було достовірно відомо про відсутність згоди ОСОБА_2 на відчуження майнових прав на квартиру та характер відносин на цей час з ОСОБА_2, тобто ОСОБА_3 діяла у змові з ОСОБА_2 і не може вважатись добросовісним набувачем за договором.

Також під час шлюбу подружжям було придбане наступне рухоме майно: холодильник «Вирпул»; пральна машинка «Самсунг»; розкладний диван; кухня, комод, шафа-купе, плазмовий телевізор « LG», плазмовий телевізор « Shагр». Загальна ринкова вартість спільно нажитого майна складає 813100,00 гривень. Побутова техніка знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Зазначеним майном ОСОБА_2 користується одноособово, поділити будь-яке майно в добровільному порядку відмовляється, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.04.2016 року провадження по цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс», про визнання права власності на майно в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та поділ цього майна в частині: холодильника «Вирпул», пральної машинки «Самсунг», розкладного дивану, кухні, комоду, шафи-купе, плазмового телевізора «LG» та плазмового телевізора «Sharp» - закрито.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вона в порядку ст. 184 ЦПК України була допитана у якості свідка з цих обставин, і надала пояснення аналогічні тим, що викладені в уточненій позовній заяві, в подальшому позивачка через канцелярію суду надала заяву в якій просила судове засідання провести за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити уточнені позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування уточнених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов визнали в частині поділу однокімнатної квартири, загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 19,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В іншій частині надали заперечення на позов, де зазначили, що квартира 37 за адресою: АДРЕСА_1 та майнові права на неї не є спільною сумісною власністю. Умови договору не були виконані в повному обсязі, ОСОБА_2 07.03.2013 року було сплачено лише 325000,00 грн. 28.12.2013 року необхідно було внести 26403,74 грн., однак умови договору виконані не були. Після розірвання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майнових прав №2893 від 07.03.2013 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу майнових прав №2954 від 19.06.2013 року за свої кошти і згідно договору сплатила гроші в розмірі 351403,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову, в частині витребування у неї майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що на початку 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що планують придбати двокімнатну квартиру та уклали договір купівлі в будинку що будується. В червні 2013 року вони попросили гроші в борг для лікування сина, однак ОСОБА_3 відмовила, адже знала, що вони не працюють, відповідно повертати гроші нічим. Згодом ОСОБА_3 дізналася, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розривають договір та забирають гроші для лікування сина. ОСОБА_3 з чоловіком хотіли продати свій будинок та переїхати до квартири, адже стан здоров'я не дозволяє вести сільське господарство, в зв'язку з чим вирішили придбати квартиру АДРЕСА_1. Позивач особисто сповістила ОСОБА_3 коли вони будуть розривати договір купівлі-продажу майнових прав №2893 з ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» та щоб не втратити дану квартиру запропонувала ОСОБА_3 з чоловіком її купити. 19.06.2013 року ОСОБА_3 уклала з АТ «КДБК» договір купівлі- продажу майнових прав №2954. Відповідно до умов Договору ОСОБА_3 сплатила АТ «КДБК» грошову суму в розмірі 351403,74 грн., а АТ «КДБК» передало їй майнові права на квартиру. Також ОСОБА_3 через канцелярію суду надала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, та відмовити у задоволені уточнених позовних вимог, які заявлені до неї.

Представник відповідача ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при укладенні договорів купівлі-продажу майнових прав від 07 березня 2013 року № 2893 з відповідачем ОСОБА_2 та від 19.06.2013 року № 2954 з відповідачем ОСОБА_3 ПАТ «КДБК» було дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Згідно абзацу 2 п. 6.2 Договору купівлі-продажу майнових прав від 07 березня 2013 року № 2893, договір може бути розірваний «за згодою сторін». На підставі заяви сторони договору ОСОБА_2 19 червня 2013 року була укладена додаткова угода про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 2893. Згідно п. 2 додаткової угоди АТ «КДБК» повернуло ОСОБА_2 грошові кошти сплачені ним за договором у сумі 325000,00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 19.06.2013 р. АТ «КДБК» ані під час укладення Договору, ані під час укладення додаткової угоди про розірвання договору, яка є предметом позовних вимог, не було відомо, що грошові кошти внесені ОСОБА_2, належать подружжю ОСОБА_2.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим за час шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_2, однокімнатну квартиру, загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 19,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Поділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набуте під час шлюбу та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину однокімнатної квартири, загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 19,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1551,40 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасуватив частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 19.06.2013 року про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, щодо визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, щодо визнання за нею права власності на ? частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів на її користь судовий збір.

В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на момент розірвання спірного договору у відповідача не було письмової згоди від неї на здійснення даного правочину.

Також, вона зазначає, що відповідачами суду не були надані докази її обізнаності про відчуження спірних майнових прав.

В іншій частині рішення суду сторони не оскаржили. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.07.2014 року було розірвано..

Під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали однокімнатну квартиру, загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 19,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1а.с. 58-59).

Сторони не заперечували, що зазначена квартира є спільним майном подружжя і суд першої інстанції обґрунтовано визнав її об'єктом права спільної власності подружжя і визнав за кожним з подружжя право власності на ? частину зазначеної квартири.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про визнання за нею майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та визнання недійсною додаткової угоди від 19.06.2013 року про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на вказану квартиру, витребуванні у ОСОБА_3 майнових прав на квартиру суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно з п.2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 07.03.2013 р. № 2893 Продавець АТ «КДБК» зобов'язався передати майнові права на квартиру у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майнові права на квартиру та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених у договорі.

Згідно приписів п. 3.2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 07.03.2013 р. № 2893 Продавець (АТ «КДБК») зобов'язався передати Покупцю ОСОБА_2 майнові права на квартиру в 3-х денний строк з дня здійснення повної оплати майнових прав. Згідно графіку в строк до 07.03.2013 року покупець зобов'язується сплатити 325000 грн., а 26403,74 грн. до 28.12.2013 року. У зв'язку з тим, що повна оплата майнових прав здійснена не була, майнові права на квартиру ОСОБА_2 за актом приймання-передачі, як це передбачено договором, не передавались, тобто ОСОБА_2 їх не набув і розпоряджатись зазначеними майновими правами не мав можливості.

Згідно ст. 60 СК України Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя З матеріалів справи вбачається, що після сплати ОСОБА_2 на користь Продавця - (АТ «КДБК») частини необхідних для придбання майнових прав на квартиру коштів ОСОБА_2 ще не став власником цих майнових прав. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони у справі не набули майнових прав на спірну квартиру.

Згідно абзацу 2 п. 6.2 Договору купівлі-продажу майнових прав від 07 березня 2013 року № 2893, договір може бути розірваний «за згодою сторін». На підставі заяви сторони договору ОСОБА_2 від 19 червня 2013 року була укладена додаткова угода про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №2893. Згідно п.2 додаткової угоди АТ «КДБК» повернуло ОСОБА_2 грошові кошти сплачені ним за договором у сумі 325000,00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 19.06.2013 р. ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував, що отримав грошові кошти сплачені ним за договором у сумі 325000,00 грн. Таким чином правовідносини між забудовником і покупцем припинилися.

З матеріалів справи вбачається і проти цього не заперечують сторони, що шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний на підставі рішення суду від 17.07.2014 року. Крім того, позивачка не надала переконливих доказів для встановлення часу припинення шлюбних стосунків, а в рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 17.07.2014 року зазначено, що сторони не підтримують шлюбні стосунки і сімені відносини, не ведуть сімейне господарство з весни 2014 року (т.1 а.с. 36,37).

Таким чином договір купівлі продажу майнових прав було розірвано ОСОБА_2 під час шлюбу. Кошти, які були внесені при укладенні цього договору він отримав під час шлюбу. Позивачкою не спростовано, що зазначені кошти він не отримав і в інтересах сім'ї не використав.

Судом встановлено, що 19 червня 2013 року між ОСОБА_3 та АТ «КДБК» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.149-154). Згідно графіку оплати майнових прав ОСОБА_3 зобов'язана сплатити 325000 грн. до 19.06.2013 року, а 26403,74 грн. до 28.12.2013 року. зазначені суми ОСОБА_3 сплатила (т.1 а.с.154-157). Таким чином вона стала належним власником майнових прав на спірну квартиру. Позивачка та її чоловік за час шлюбу таких прав не набули оскільки повністю сплатили вартість цих майнових прав.

Оскільки під час шлюбу позивач ОСОБА_1 разом із колишнім чоловіком ОСОБА_2 таких майнових прав не набули, то у позивачки відсутні підстави витребувати їх від ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_1 не зверталася до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №2954 від 19 червня 2013 року на підставі якого ОСОБА_3 набула майнові права на спірну квартиру.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим доказам і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у визнанні недійсною додаткової угоди №1 від 19.06.2013 року по розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, укладений між ПАТ «Куряжський Домобудівельний комплекс» і ОСОБА_2 та витребування майнових прав у ОСОБА_3 та визнання за нею права власності на ? частину майнових прав на квартиру.

Доводи апеляції скарги висновків суду не спростовують. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -