Ухвала суду № 62543702, 02.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №643/14812/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Букрєєва І.А.

Провадження №22-ц/790/4256/16. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: договірні.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Черкасова В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря: - Лашакової Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року по справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_6 - про стягнення заборгованості за теплову енергію,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що з грудня 2005 року по червень 2010 року ОСОБА_6 належали на праві власності нежитлові приміщення першого поверху №183-1 - 185-5, загальною площею 50.2 кв. м. в літ. «А-9» будинку АДРЕСА_1, які обладнані системою централізованого опалення та гарячого водопостачання.

ОСОБА_6 не уклавши договір на постачання теплової енергії, безпідставно отримував теплову енергію та гаряче водопостачання за рахунок КП «Харківські теплові мережі», які подавались у централізовану систему опалення будинку та водопостачання, де розташовані нежитлові приміщення відповідача.

За період бездоговірного користування з грудня 2005 року по червень 2010 року відповідачем безоплатно спожито теплової енергії на суму 8 702 грн. 38 коп., гарячого водопостачання на суму 13 318 грн. 47 коп.

За кожен розрахунковий період (календарний місяць) ОСОБА_6 направлялися платіжні вимоги - доручення про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію, однак вони до цього часу не сплачені.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 625, 1212, 1213 ЦК України, КП «Харківські теплові мережі» просило суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за теплову енергію за період з грудня 2005 року по червень 2010 року в розмірі 8 702 грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 1443 грн. 18 коп., 3 % річних в розмірі 252 грн. 32 коп., а всього 10 397 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за гаряче водопостачання за період з грудня 2005 року по червень 2010 року в розмірі 13 318 грн. 47 коп., інфляційні втрати в розмірі 2650 грн. 54 коп., 3 % річних в розмірі 659 грн. 56 коп., а всього 16 628 грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на його користь судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.

Згідно заяви поданої до суду, просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених КП «Харківські теплові мережі» позовних вимог.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Харківські теплові мережі», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходи з того, що позивач пропустив загальний строк позовної давності на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відносини щодо постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24 червня 2004 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктами 1, 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2005 року №936 ОСОБА_6 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

Вказана квартира використовувалася власником як жиле приміщення та була обладнана системами централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Рішенням Харківської міської ради №1795 від 21 грудня 2005 року квартиру АДРЕСА_1 переведено в нежиле приміщення та дозволено ОСОБА_6 провести реконструкцію нежитлового приміщення під офіс. Реконструкцію зобов'язано виконати до 1 грудня 2007 року ( а. с. 59).

22 червня 2010 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_7 за р. №1602, подарував нежитлові приміщення першого поверху №183-1 - 185-5, загальною площею 50.2 кв. м. в літ. «А-9» будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8

17 березня 2014 року ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_9 за р. №1070, продала нежитлові приміщення першого поверху №183-1 - 185-5, загальною площею 50.2 кв. м. в літ. «А-9» будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 ( а. с. 4).

19 березня 2014 року представники КП «Харківські теплові мережі» склали акт №178/513 обстеження системи теплоспоживання об'єкта, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна №62, згідно з яким на першому поверсі будинку виявили нежитлові приміщення (колишньої квартири №183), система теплопостачання яких є єдиною з системою теплопостачання будинку. Гаряче водопостачання перебуває у робочому стані, встановлений водомір не поставлений на комерційний облік в КП «Харківські теплові мережі» ( а. с. 58 ).

4 серпня 2014 року КП «Харківські теплові мережі» направило на адресу ОСОБА_6 письмову вимогу та рахунок на оплату заборгованості за гаряче водопостачання в розмірі 13 318 грн. 47 коп., а також вимогу рахунок на оплату заборгованості за використану теплову енергію в розмірі 13 318 грн. 47 коп., які відповідач сплачувати відмовився ( а. с. 26).

Згідно розрахунку наданого КП «Харківські теплові мережі» до суду заборгованість ОСОБА_6 за теплову енергію за період з грудня 2005 року по червень 2010 року становить 8 702 грн. 38 коп., інфляційні втрати 1443 грн. 18 коп., 3 % річних 252 грн. 32 коп., а всього 10 397 грн. 88 коп. Заборгованість ОСОБА_6 за гаряче водопостачання за період з грудня 2005 року по червень 2010 року становить 13 318 грн. 47 коп., інфляційні втрати 2650 грн. 54 коп., 3 % річних 659 грн. 56 коп., а всього 16 628 грн. 57 коп. ( а. с.27-35).

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 264 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

КП «Харківські теплові мережі» заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_6 на його користь заборгованості за теплову енергії, гаряче водопостачання за період з грудня 2005 року по червень 2010 року.

З позовом в суд до ОСОБА_6 КП «Харківські теплові мережі» звернулося 28 серпня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності ( а. с. 2).

До винесення рішення судом ОСОБА_6 подана заява про застосування строку позовної давності до вимог заявлених КП «Харківські теплові мережі» ( а. с. 42).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за теплову енергію за спливом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що воно дізналося про бездоговірне споживання ОСОБА_6 теплової енергії під час складання акта обстеження системи теплоспоживання об'єкта №178/513 від 19 березня 2014 року, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Із копрій актів підключення споживачів до джерела теплової енергії №178/387 від 14 жовтня 2005 року, №178/2910 від 17 жовтня 2006 року, №178/4981 від 19 жовтня 2007 року, № 178/5787 від 22 жовтня 2008 року, № 178/7131 від 17 жовтня 2009 року вбачається, що КП «Харківські теплові мережі» здійснювало підключення житлового будинку АДРЕСА_1 до джерела теплової енергії та мало реальну можливість виявити факт подачі теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача та бездоговірного споживання ним теплової енергії (а. с. 12,1316,17).

Крім того, у період з 6 червня 2005 року по 21 грудня 2005 року квартира АДРЕСА_1 використовувалась ОСОБА_6 як жиле приміщення, до якої відповідач надавав теплову енергію та гаряче водопостачання за лицевим рахуном №17800-9063, а тому КП «Харківські теплові мережі» достовірно знало, що вказана квартира, а в подальшому нежитлові приміщення обладнані централізованою системою теплопостачання та водопостачання і мали змогу завчасно пред'явити позов до відповідача про стягнення заборгованості за теплову енергію.

Інші доводи апеляційної скарги КП «Харківські теплові мережі», не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання н ею законної сили.

Головуючий:

Судді: