Ухвала суду № 62543660, 02.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/5531/16 Головуючий 1 інст. - Бобко Т.В.

Справа № 635/3200/16-ц

Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Авелес», за участю третіх осіб - Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року,

у с т а н о в и л а:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Фермерського господарства «Авелес» (далі - ФГ «Авелес»), за участю третіх осіб - Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позивач вказала, що є власницею земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, площею 4,05 га на підставі Державного акту серії 1У-ХР № 043806, виданого згідно з розпорядженням Харківської райдержадміністрації від 27 березня 2002 року № 90.

31 грудня 2014 року вона уклала з ФГ «Авелес» договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 15 років.

Відповідач використовував цю земельну ділянку на протязі 2012-2014 років без укладення договору оренди. Договір оренди був оформлений 31 грудня 2014 року після звернень до Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Прокуратури Харківської області, Харківської обласної ради та інших органів, копію якого вона отримала лише наприкінці 2015 року.

При укладенні цього договору оренди було порушено вимоги стосовно додержання форми Типового договору оренди землі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (зі змінами від 13 грудня 2006 року № 1724, від 03 вересня 2008 року № 780) (далі - Постанова № 220), а саме - не зазначено положень щодо умови збереження стану об'єкта оренди, страхування об'єкта оренди, відшкодування витрат на страхування та обов'язку орендаря земельної ділянки у п'ятиденний термін після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

На порушення вимог статті 22 ЗК України вказана земельна ділянка використовуються відповідачем без розробленого та затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою.

Послідовної щорічної сівозміни культур на цій землі не відбувається, чим створюється несприятливе екологічне середовище та погіршуються природні якості землі.

На порушення істотних умов, визначених в статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року в редакції № 161-Х1У (з наступними змінами) «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-Х1У), в договорі не зазначено спосіб, умови та порядок виплати орендної плати. У зв'язку з цим відповідач або зовсім не виплачує орендної плати, або виплачує орендну плату з порушенням термінів, або виплачує оренду плату частками, або не проводить індексації орендної плати.

Посилаючись на те, що умови договору оренди, запропоновані ФГ «Авелес», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, площею 4,05 га, укладений 31 грудня 2014 року з ФГ «Авелес», недійсним; витребувати від ФГ «Авелес» вказану земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію оренди цієї земельної ділянки та відповідний запис про державну реєстрацію речових прав; стягнути з ФГ «Авелес» на її користь 551 грн. 21 коп. судового збору.

Справа розглянута за відсутності відповідача, який в письмовій заяві позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що вона підписала тільки останню сторінку договору оренди, а відповідач самостійно змінив редакцію вже підписаного договору на тих сторінках, які нею не були підписані; особисті картки пайщиків не є розрахунково-касовим документом, тому факти неналежної сплати орендної плати не спростовано.

Відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 161-Х1У договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 ЗК України та статті 18 Закону № 161-Х1У є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Як передбачено частиною 1 статті 14 Закону № 161-Х1У, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону (частина 2 статті 15 Закону № 161-Х1У).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лук`янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, площею 4,05 га на підставі Державного акту серії 1У-ХР № 043806, виданого згідно з розпорядженням Харківської райдержадміністрації від 27 березня 2002 року № 90.

31 грудня 2014 року позивач уклала з ФГ «Авелес» договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 15 років.

Згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди, підписаного сторонами 08 липня 2015 року, зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 передала, а ФГ «Авелес» в особі голови ОСОБА_2 прийняло у строкове платне користування терміном на 15 років (а. с. 46-52).

Посилаючись на порушення процедури оформлення даного договору оренди земельної ділянки, не визначення в ньому деяких істотних умов та зміну форми Типового договору оренди, затвердженого Постановою № 220, ОСОБА_1 звернулась у суд із даним позовом.

За правилами частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців, у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону № 161-Х1У, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Так, в договорах оренди земельних ділянок сторони зазначили положення про предмет та об'єкт оренди, строки договору, орендної плати, умови використання та строки передачі та умови повернення земельної ділянки в оренду, передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, інші права та обов'язки сторін, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частин, зміни умови договору і припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

При цьому в розділі «Орендна плата» сторони зазначили, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки зазначеної в пункті 5 договору, що становить 2 701 грн. 40 коп. на рік.

Додатковою угодою № 1 від 15 вересня 2016 року сторони внесли зміни до пунктів 5 та 8 договору оренди землі від 31 грудня 2014 року, виклавши їх у такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 134 948 грн. 35 коп., після індексації станом на 01.01.2016 та підлягає щорічній індексації» (пункт 5); «За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, зазначеної в пункті 5 договору, що становить 6747 грн. 42 коп. на рік» (пункт 8).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, відробітковій та натуральних формах. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем щорічно протягом дії договору не пізніше як до 31 грудня. За згодою сторін орендна плата може бути виплачена і в інші терміни протягом року.

Розмір орендної плати переглядається раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, встановлені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки оспорюваний договір оренди, укладений 31 грудня 2014 року між сторонами, повністю відповідав вимогам статей 203, 638 ЦК України, статті 15 Закону № 161-Х1У та волі сторін, що існували на момент укладення спірного договору оренди, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в позові.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач самостійно змінив редакцію вже підписаного договору на тих сторінках, які не були підписані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не було підставою позову.

Посилання на те, що договір оренди було укладено з порушенням вимог Постанови № 220, якою затверджено форму Типового договору оренди землі, не ґрунтуються на законі, оскільки саме така форма договору оренди була визначена на розсуд сторін і погоджена ними.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в договорі оренди положень щодо страхування об'єкта оренди та відшкодування витрат на страхування є безпідставними. В пунктах 31 договору оренди сторони погодили, що об'єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Факти належної сплати орендної плати в розмірах 42 000 грн. 00 коп., 42 000 грн. 00 коп., 6 9595 грн. 18 коп. підтверджено видатковими касовими ордерами від 12 вересня 2013 року, від 03 вересня 2014 року, від 02 листопада 2015 року, від 29 грудня 2015 року та відомостями від 29 серпня 2014 року № 2 та від 28 серпня 2015 року № 3 про виплату пшениці на суму 600 грн. 00 коп. та 840 грн. 00 коп.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме - щодо умови збереження стану об'єкта оренди, та обов'язку орендаря земельної ділянки у п'ятиденний термін після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів, а також порядку внесення орендної плати - не є суттєвими та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1. п. 1, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

І.Ю.Трішкова