Рішення № 62543495, 03.11.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3123/15-ц

Провадження № 2/635/290/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Письменної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та витребування 1/2 частки земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якій в остаточних позовних вимогах просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1199 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка» та витребувати зазначену частку земельної ділянки із володіння ОСОБА_3 /а.с. 207-208 том 1/.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона та відповідач по справі ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2011 року до червня 2014 року, що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року, яке залишено без змін рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час сумісного проживання за спільні кошти придбано земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1199 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка».

Відповідно до вимог ст. 74 СК України вищезазначена земельна ділянка є спільною сумісною власністю позивача та відповідача по справі ОСОБА_2

Позивач зазначає, що спільне життя з ОСОБА_2 у неї не склалося, в звязку з чим вона вирішила звернутися до суду з питанням про розподіл майна.

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 продав спірну земельну ділянку, розпорядившись її часткою без її згоди, що грубо порушило її гарантовані законом права. Її частка незаконно перейшла у власність ОСОБА_3 і тому підлягає витребуванню із її володіння.

Позивач позбавлена можливості володіти та користуватися належною їй земельною ділянкою, бо вона незаконно поза її волею вибула з її володіння.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи /а.с. 15 том 2/, не з'явилися. Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі /а.с. 19 том 2/.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи /а.с. 116-117, 126-127, 132-133, 145-146, 165-166, 172-173, 197-198, 212-213, 240-241 том 1, а.с. 1-2, 3-4 том 2/, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та письмових заперечень проти позову суду не надав.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача ОСОБА_3, проти задоволення позовних вимог заперечувала, з наступних підстав.

ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2015 року № 45.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року змінено рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, - скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частку вищезазначеної земельної ділянки.

ОСОБА_3 набула правомірно право власності на спірне нерухоме майно, яке відповідно до вимог ст. 182 ЦК України зареєстровано в єдиному державному реєстрі речових прав.

Так, судом встановлено спільне проживання позивача з ОСОБА_2 в певний період, однак можливо сторони продовжували спільне проживання і надалі, і ОСОБА_2, розпорядившись спірною земельною ділянкою, діяв в інтересах подружжя.

Договір купівлі-продажу від 19 січня 2015 року №45 спірної земельної ділянки на даний час є дійсним, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Судом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено юридичний факт сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01 квітня 2011 року по 15 червня 2014 року включно. Визнано земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1199 га, надану для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка», придбану на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 30 січня 2014 року сумісно нажитим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на ? частку земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1199, надану для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка» у порядку поділу спільної сумісної власності, набутої під час сумісного проживання /а.с. 24-26 том 1/.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року - змінено, скасовано його в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1199 га, надану для ведення садівництва за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка» у порядку поділу спільної сумісної власності, набутої під час сумісного проживання /а.с. 225-226 том 1/.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 01 квітня 2011 року по 15 червня 2014 року включно.

Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2, останній 30 січня 2014 року придбав земельну ділянку: НОМЕР_1, площею 0,1199 га, надану для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка» /а.с. 18/, яка рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року, залишеного без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Харківської області /а.с. 24-26, 225- 226/ визнана сумісно нажитим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частино 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Сторони проживали однією сім'єю до 15 червня 2014 року включно.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зазначити, що 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку: НОМЕР_1, площею 0,1199 га, надану для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка», що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., зареєстровано в реєстрі за №1942 /а.с. 57/.

В свою чергу ОСОБА_4 19 січня 2015 року продав, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку: НОМЕР_1, площею 0,1199 га, надану для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка», що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., зареєстровано в реєстрі за №115 /а.с. 82/.

Отже, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що спірна земельна ділянка на праві приватної власності зареєстрована в цілому за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстр №45, серія та номер: НАМ 129906, виданий 19 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О. /а.с. 103/.

Перелічені договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки на теперішній час є чинними відповідно до вимог ст. 204 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми ч. 2 ст. 318 ЦК України передбачають рівність перед законом усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На даний час ОСОБА_3 є єдиним власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1199 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка», що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Її право власності на спірну земельну ділянку ніким не спростовано. Тому посилання позивача на те, що її частка земельної ділянки незаконно, без відповідної правової підстави перебуває у володінні ОСОБА_3 є безпідставними, а вимоги, щодо витребування зазначеної частки із володіння останньої задоволенню не підлягають.

Отже суд вважає, що вимоги позивача про визнання за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1199 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Покотилівська селищна рада, садівниче товариство «Казка» та витребування зазначеної частки земельної ділянки із володіння ОСОБА_3 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, так як, позову з приводу визнання недійсними перелічених вище договорів купівлі-продажу земельної ділянки позивач не заявляла.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довела свій позов і відмовляє у задоволені позову та зазначає, що у разі усунення обставин, що стали підставою для відмови у позові, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду повторно з даним позовом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та витребування 1/2 частки земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його отримання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - А.Ю. Полєхін