Рішення № 62543448, 02.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3267/16-ц

Провадження № 2/645/2006/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Анацької К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківській теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 19282,04 грн. заборгованості за послуги за опалення та підігрів води, які позивач надавав відповідачу згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують послуги а також 3% річних у сумі 457,84 грн. та інфляційні витрати в сумі 3719,03 грн..

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, являється споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву води шляхом відкриття особового рахунку на ім'я ОСОБА_1. У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала послуги за опалення та підігрів води за період часу з 01.11.2010 року по 01.06.2016 року утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 19282,04 грн..

Представник позивача Василенко Г.О., яка діє на підставі довіреності, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, позов не визнав, посилаючись на те, що договору про надання послуг з опалення та підігрів води між сторонами не укладалось, тому стягнення заборгованості за дані послуги є безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того, матеріали справу містять заяву відповідача про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що вимоги позивача, заявлені за період з листопада 2010 року по червень 2016 року знаходяться за межами строку загальної позовної давності.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши доводи сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області, які надійшли до суду 27.07.2016 року, відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.09.1999 року. (а.с.12)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за період з 01.11.2010 року по 01.06.2016 року у відповідачів утворилась заборгованість за опалення та підігрів води у розмірі 19282,04 грн., особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я відповідача - ОСОБА_1.

Судом встановлено, що КП "Харківські теплові мережі" надає послуги з теплопостачання населенню керуючись Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630; Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості надалі Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року № 151.

Ст.ст. 13-16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга по централізованому опаленню надається своєчасно, безперебійно, за виключенням часу перерви на міжопалювальний період, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними організаціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими-нормативними документами, належної якості та підлягає оплаті.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 грудня 1998 року № 1407, з подальшими змінами, КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та постачає теплової енергію у будинок, в якому знаходиться квартира відповідача.

Договір на надання послуг між сторонами не укладався, але теплова енергія у квартиру відповідачів надавалась, тобто ОСОБА_1 знаходилась у фактичних договірних відносинах з позивачем.

Постачання теплової енергії у приміщення житлового фонду на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону.

Відповідно до пп. 33, 37 Правил у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця.

Згідно з пп. 23, 32 Правил у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець здійснює перерахунок розміру плати за фактично надані послуги відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що за опалювальні періоди 2010-2016 років відповідач не заявляла про неналежне надання або ненадання даних послуг.

На спростування доводів представника відповідача щодо відсутності між відповідачем та позивачем відповідного договору про надання послуг суд вважає необхідним зазначити, що відповідач фактично такі послуги отримувала та фактично користувалась ними, а відсутність договірних відносин між сторонами не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, а саме: споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, а також його правом є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом; обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати дані послуги передбачений також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є обмеженою. У таких випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Зокрема ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Таким чином, укладення такого договору є обов'язковим для відповідачів і його відсутність не може бути підставою для несплати житлово-комунальних послуг чи звільнення споживачів від оплати наданих житлово-комунальних послуг за затвердженими в установленому порядку тарифами, що прямо передбачено ч. 2 ст. 162 ЖК Української РСР та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20-числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів споживання.

Надана до суду відомість нарахувань і оплат за теплову енергію і підігрів води містить повні дані щодо опалювальної площі, тарифів, за якими здійснювались нарахування, перерахунків ( а.с. 4-6).

Таким чином, суд вважає, що позивач своєчасно та належним чином надавав відповідачам послуги з опалення та підігріву води у період з листопада 2010 року по червень 2016 року.

Відповідач, в свою чергу, не виконувала належним чином своїх зобов'язань по сплаті вказаних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість за вищевказаний період, яка до цього часу не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Враховуючи те, що судовий захист на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 264 ЦК України (правова позиція, висловлена у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14).

Пред'явленням КП "Харківські теплові мережі" 06.05.2015 року заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги за опалення та підігрів води, позовна давність за вимогами перервалась.

Враховуючи, що загальний строк позовної давності встановлений у три роки, тому з відповідачів стягненню підлягає сума заборгованості за надані позивачем послуги за період з травня 2011 року по червень 2016 року в сумі 12825,46 грн..

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 12825,46 грн. боргу за надані послуги за опалення та підігрів води за період з травня 2011 року по червень 2016 року є законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

В частині позовної вимоги про стягнення з відповідачів боргу за опалення та підігрів води за період з 01.11.2010 року по травень 2011 року, у задоволенні позову належить відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 457,84 грн. та інфляційні витрати в сумі 3719,03 грн..

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми боргу позивачу інфляційні витрати склали - 3719,03грн. за час прострочення та 457,84 грн. - три відсотки річних від простроченої суми. Дану вимогу суд вважає законною та обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківській теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (р/р 26033301062313 ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 12825,46 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять пять грн. 46 коп.) заборгованості за послуги за опалення та підігрів води за період з 01.05.2013 року по 01.06.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 3% річних в розмірі 457,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) інфляційні витрати в розмірі 3719,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) судовий збір в розмірі 1378,60 грн..

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: