Постанова № 62543353, 07.11.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" листопада 2016 р. Справа № 806/951/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призачити та виплатити одноразову грошову допомогу, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, та просив визнати протиправним дії Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Також, просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити, одноразову грошову допомогу у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 18.11.2015 року внаслідок поранення (контузія) і захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резирвістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 18.11.2015 року, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.04.216 року №24.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 18.11.2015 року внаслідок поранення (контузія) і захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України з 13.04.1987 року по 31.03.1989 року, у період з 03.08.1987 року по 10.02.1989 року, проходив військову службу на території республіки Афганістан, де велись бойові дії у складі військової частини польова пошта 21231 (а.с.18).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 26.10.2011 року №1880 встановлено, що отримані ОСОБА_4 захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Внаслідок чого, 04.01.2012 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_4 встановлено 3 групу інвалідності, з 27.12.2011 року, яка настала внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.22).

07.12.2015 року за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією (Житомирська обласна МСЕК-2) ОСОБА_4 встановлено 2 групу інвалідності з 18.11.2015 року, яка настала внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №218657 від 07.12.2015 року (а.с.23).

18.12.2015 року Чуднівським Управлінням праці та соціального захисту населення позивачу встановлено статус інваліда війни 2 групи (а.с.24).

З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв"язку з настанням інвалідності, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби, 29.02.2016 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату через Чуднівський районний військовий комісаріат.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленим протоколом від 08.04.2016 року №24, документи ОСОБА_4 повернуті на доопрацювання, із посиланням на те, що у поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (а.с.26).

Суд першої інстанції перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу зазначеного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновків, що відповідач діяв протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон № 2011- XII). Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Отже, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, оскільки застосування зазначеної статті пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача є безпідставними.

В свою чергу, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яка набрала чинності 24.01.2014 року.

Згідно п.п.12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком №975, а тому суд дійшов обгрунтованих висновків, що відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на обставини, зазначенні в рішенні та оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 (п.47). Враховуючи досліджені судом першої інстанції обставини щодо права позивача на одноразову допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності такого рішення.

Доводи апелянта про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975, оскільки другу групу інвалідності встановлено при повторному освідуванні, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4, у зв'язку із встановленням йому вперше з 27.12.2011 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував.

Друга група інвалідності встановлена позивачу з 18.11.2015, отже, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 18.11.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_4 при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України.

В розумінні вимог цієї ж статті Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

На день подання Позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 2 групи була встановлена 18.11.2015 під час повторного огляду. Крім того, суд зазначає, що Постанова № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу.

В розумінні вимог цієї ж статті Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 10.03.2015 (справа № 21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Згідно із приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки цієї постанови Верховного Суду України є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Разом з тим, виносячи рішення в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, суд не врахував, що питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги належить виключно до повноважень відповідача.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат.

З огляду на вищезазначене, судове рішення в названій частині підлягає зміні відповідно до вимог ст. 201 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2016 р. змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4 як інваліду ІІ групи з 18.11.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 .

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" листопада 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_2

3- відповідачу Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10000

5 - представник відповідача: Ільчик Олександр Володимирович АДРЕСА_3 -

6 - представнику позивача ОСОБА_8 АДРЕСА_1

,