Ухвала суду № 62542807, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р.Справа № 820/3884/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Зеленського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. по справі № 820/3884/16

за позовом ОСОБА_4

до Харківської місцевої прокуратури №2 , Прокуратури Харківської області третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської місцевої прокуратури № 2, Прокуратури Харківської області, в якому просив: визнати незаконними дії Харківської місцевої прокуратури № 2 щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит позивача від 11 липня 2016 року; зобов'язати Харківську місцеву прокуратуру № 2 надати доступ до публічної інформації на запит позивача від 11 липня 2016 року , а саме: зобов'язати Харківську місцеву прокуратуру № 2 надати позивачу або його представнику завірену належним чином копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року за вих. № 07-16/07-24/6753 та додатків до нього, а також завірену належним чином копію відповіді на цей лист.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про державну службу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 11 липня 2016 року представник позивача подав до Харківської місцевої прокуратури № 2 інформаційний запит щодо надходження на адресу Харківської місцевої прокуратури № 2 та/або Жовтневого відділу Харківської місцевої прокуратури №2 та/або прокуратури Жовтневого району м. Харкова за період з 07 грудня 2015 року по день надання відповіді на запит, листів, подань, звернень будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в яких повідомляється про можливе вчинення корупційного правопорушення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 (а саме: лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року за вих. № 07-16/07-24/6753) (а.с.8).

Листом Харківської місцевої прокуратури № 2 № 03-29-6876вих-16 від 14 липня 2016 року позивача повідомлено про факт надходження 08 грудня 2015 року на адресу прокуратури Жовтневого району м. Харкова зазначеного у запиті листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відмовлено у наданні копій запитуваних документів, у зв'язку з тим, що запитувана інформація є матеріалами службового розслідування стосовно службової особи Головного територіального управління юстиції у Харківській області та містить конфіденційну інформацію стосовно інших осіб (а.с. 9).

Під час підготовки відповіді на запит відповідачем встановлено, що 08 грудня 2015 року до прокуратури Жовтневого району м. Харкова надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року № 07-16/07-24/6753. Дані щодо надходження інших листів, зазначених у запиті, відсутні у комп'ютерному програмному комплексі «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України».

Також відповідачем встановлено, що ці документи є матеріалами службового розслідування, яке проведено Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, з метою перевірки фактів недодержання одним з керівників управління у складі Головного територіального управління юстиції у Харківській області вимог чинного законодавства України та містять інформацію про персональні дані інших осіб, про їх відносини з юридичними, фізичними особами, про конкретні виконавчі провадження, сторонами у яких є інші, у тому числі фізичні особи, суми стягнення тощо.

Не погодившись із відповіддю Харківської місцевої прокуратури № 2, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо відмови у наданні позивачу копій документів, відповідач діяв на підстав діючого законодавства, оскільки зазначені в запиті матеріали, містять конфіденційну та службову інформацію, яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є інформацією з обмеженим доступом, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є підставою для відмови в задоволенні запиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Згідно п. 10 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститься в документах органів прокуратури України, та п. 9 Переліку документів, у яких міститься службова інформація,' затверджених наказом Генерального прокурора України №158 від 30 грудня 2014 року, відомості, довідки, матеріали службових розслідувань (перевірок) віднесено до службової інформації.

Відповідно до п. 1.8. наказу Генерального прокурора України «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» від 18 вересня 2015 року № 218, не допускається поширення даних про особу підозрюваного, обвинуваченого або підсудного до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, а стосовно потерпілого - без його згоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що в інформаційному запиті 11 липня 2016 року позивач просив відповідача надати інформацію щодо надходження будь-яких документів, в яких повідомлялося про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 корупційного правопорушення, зокрема не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів та копії цих документів.

Як вбачається зі змісту листа Харківської місцевої прокуратури № 2 № 03-29-6876вих-16 від 14 липня 2016 року, ОСОБА_4 повідомлено про неможливість задоволення його інформаційного запиту від 11 липня 2016 року, оскільки запитувана інформація та запитувані документи не містять інформацію щодо особи позивача, а містять інформацію про персональні дані інших осіб та є матеріалами службового розслідування.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні інформаційного запиту ОСОБА_4 від 11 липня 2016 року, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки з відмови відповідача вбачається яким інтересам відповідає обмеження доступу інформації та чому обмеження доступу відповідає цим інтересам, у чому конкретно полягає шкода правомірним інтересам та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. по справі № 820/3884/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.