Постанова № 62542656, 01.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 876/4450/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Багрія В.М., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представників позивача - Гулей А.Б.,

відповідача - Крупник П.В.,

та третьої особи - Клопот А.Д.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західсофтсервіс» на постанову Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2016 року у справі за його позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» та Департамент економічної політики Львівської міської ради, про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Приватне підприємство «Західсофтсервіс» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконком, Міськрада відповідно) про скасування рішення Виконкому від 14.09.2015 №555 «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами» (далі - Рішення) в частині скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого ПП від 02.04.2010 №6-10-04-014 (далі - Дозвіл) по вул.Сихівській (непарна сторона за мостом, виїзд на вул.Зелену, місце 2; далі - Адреса). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення в частині скасування Дозволу є протиправним, таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про рекламу» (далі - Закон №270/96-ВР), Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Виконкому від 21.05.2010 №569 (далі - Правила). Зазначає, що доводи відповідача щодо незаконності розміщення рекламного засобу не відповідають дійсності, оскільки у проекті встановлення зовнішньої реклами за Адресою не позначено, де саме розпочинається земляний покров, а також вказує, що конструкція рекламного засобу розташована на мості, що унеможливлює заглиблення фундаменту конструкції, тобто відсутня технічна можливість вкопати фундамент конструкції рекламного засобу у землю.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2016 року у справі №461/11678/15-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені у позовній заяві, а також зазначає, що ПП, за відсутності технічної можливості заглибити фундамент конструкції рекламного засобу у землю, вкрило фундамент земляним полотном із трав'яним покровом, в порядку п.3 ч.2 ст.16 Закону №270/96-ВР, яким встановлено, що фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені. Відтак, вважає, що будь-які порушення вимог, встановлених законодавством відсутні, тому підстав для скасування Дозволу немає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач,як розповсюджувач зовнішньої реклами, не виконав свого обов'язку щодо забезпечення рекламного засобу дозволу на його розміщення, а також проектно-технічній документації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Управління архітектури і містобудування Міськради (далі - Управління) від 27.12.2002 №1610/756-08 «Про надання дозволу на встановлення зовнішньої реклами (два односторонні рекламні щити розміром 3000x6000 мм., з підсвіткою) на розі вул.Зеленої-вул.Сихівської (перед мостом) (на газоні)» (далі - Наказ) постановлено: видати дозвіл на виготовлення двох односторонніх рекламних щитів Товариству з обмеженою відповідальністю «Щит-Панорама (далі - ТОВ) розміром 3000x6000мм, з підсвіткою, на розі вул.Зеленої-вул.Сихівської (перед мостом на газоні) згідно з поданим проектом терміном на один рік.

Управлінням на підставі Наказу ТОВ видано дозвіл від 02.01.2003 №6.03.01.1/6.03.01.2 на розміщення об'єкту зовнішньої реклами (два односторонні рекламні щити) по вул.Сихівській (непарна сторона, за мостом виїзд на вул.Зелену), строком дії з 02.01.2003 до 02.01.2004 (а.с.197).

Далі ТОВ видано дозвіл від 08.04.2004 №6.04.04.043 на розміщення об'єкту зовнішньої реклами (односторонній рекламний щит) за Адресою, строком дії з 08.04.2004 до 08.04.2007 (а.с.198).

17.08.2007 видано дозвіл №6.07.08.032 (далі - Дозвіл-1), строком з 08.04.2007 до 08.04.2008. Надалі строк дії Дозволу продовжено з 08.04.2008 до 08.04.2010 (а.с.175).

01.10.2008 між ТОВ і ПП укладено договір купівлі продажу №0110 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ зобов'язується передати у власність ПП належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору. Предметом Договору є рекламоносії у кількості 5 штук (а.с.173).

У Акті прийому-передачі згідно Договору від 01.07.2009 наведений перелік рекламоносіїв, які передаються у власність ПП, одним з яких є рекламоносії за Адресою (а.с.174).

02.04.2010 ПП видано Дозвіл за Адресою, строком дії з 01.04.2010 до 01.04.2011 (а.с.6).

В подальшому дію Дозволу неодноразово безперервно продовжувано Департаментом економічної політики Львівської міської ради (далі - Департамент) строком з 01.04.2011 до 31.12.2011, з 31.12.2011 до 21.05.2015, з 21.05.2015 до 31.12.2017, останній раз 24.02.2015 (а.с.6 зворот).

Актом обстеження місця встановлення рекламного засобу від 04.06.2015 встановлено: реконструкція встановлена на бетонній подушці, вище рівня землі, що не передбачено проектною документацією (а.с.106).

16.06.2015 Департаментом надіслано ПП вимогу №23/Р-3-130 (далі - Вимога), у якій зазначено про порушення ПП вимоги ч.1 ст.16 Закону №270/96-ВР та п.9.2.2 Правил, а саме: спеціальна конструкція зовнішньої реклами, що її встановлено на підставі Дозволу, за Адресою - не відповідає погодженому проекту. Фундамент конструкції виступає над поверхнею газону, а згідно з проектом має бути заглиблений. Запропоновано в термін до 26.06.2015 усунути вказане порушення (а.с.15).

ПП у відповідь на вказану Вимогу надіслало Департаменту повідомлення, у якому вказало, що для заглиблення фундаменту спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яку встановлено на підставі Дозволу за Адресою потрібен час, щоб визначити технічну можливість, враховуючи, що щит стоїть дуже близько до схилу. Тому, просило відтермінувати термін усунення вказаного порушення до 17.07.2015 (а.с.16).

Підпунктом 1.3 п.1 Рішення Дозвіл за Адресою скасовано у зв'язку з невідповідністю рекламних засобів дозвільно-проектній документації у частині фундаментів, беручи до уваги невиконання рекламорозповсюджувачем у встановлений термін вимог щодо заглиблення фундаментів конструкцій до рівня землі (а.с.21).

Як видно з Акту 2 проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 05.07.2016, такий складений про те, що на замовлення Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (далі - КП) здійснено демонтаж спеціальної конструкції за Адресою на підставі наказу Департаменту від 22.01.2016 №8Д (а.с.165).

Відносини, пов'язані з розповсюдженням реклами на території України, врегульовані Законом №270/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). В Україні також діють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Типові правила), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до ст.1 Закону №270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Статтею 16 цього Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (п.2 Типових правил).

Частиною 3 ст.16 Закону №270/96-ВР встановлено що зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Частиною 4 ст.16 зазначеного Закону визначено випадки заборони розміщення зовнішньої реклами. Такими, зокрема, є заборона розміщення останньої: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним (ч.5 ст.16 Закону №270/96-ВР).

Пунктом 46 Типових правил передбачено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом 4.6.1 п. 4.6 Правил (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначено, що дозвіл скасовує виконавчий комітет міської ради до закінчення терміну дії за поданням робочого органу з долученням акта обстеження місця, складеного оператором з представниками районних адміністрацій за місцем розташування рекламного засобу, або судового рішення за таких підстав:

1) за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами у довільній формі, до якої долучено підтвердження відсутності рекламного засобу на заявленому місці (фотофіксація). До заяви додається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Робочий орган подає виконавчому комітету проект рішення про скасування дозволу з дати отримання заяви розповсюджувача за умови підтвердження її актом обстеження місця, складеним оператором;

2) у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців;

3) у разі не переоформлення дозволу в установленому порядку.

Виконавчий комітет міської ради може розглядати питання скасування дозволів достроково у разі порушення розповсюджувачем вимог Закону № 270/96-ВР та цих Правил, невиконання зобов'язань за договором про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на такі факти.

Перш за все, у Вимозі, адресованій ПП, Департамент вказує на порушення позивачем ч.1 ст.16 Закону №270/96-ВР та п.9.2.2 Правил, а саме: спеціальна конструкція зовнішньої реклами, що її встановлено на підставі Дозволу, за Адресою - не відповідає погодженому проекту. Фундамент конструкції виступає над поверхнею газону, а згідно з проектом має бути заглиблений.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем, у відповідь на зазначену у Вимозі пропозицію усунення порушення в термін до 26.06.2015, в порядку п.3 ч.2 ст.16 Закону № 270/96-ВР, якою передбачено, що фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені, за відсутності технічної можливості заглибити фундамент конструкції рекламного засобу у землю, вкрито фундамент земляним полотном із трав'яним покровом. Вказане підтверджується фотографіями, доданими до матеріалів справи (а.с.18-19).

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи позивача щодо того, що конструкція рекламного засобу розташована на мості, що в свою чергу унеможливлює заглиблення фундаменту конструкції у землю, оскільки ця обставина, на думку суду апеляційної інстанції, безумовно є важливою та такою, що заслуговує на увагу.

Крім того, на підставі всебічного аналізу наявних в матеріалах справи документів, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.

На момент видачі ПП Дозволу діяли Правила розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджені рішенням Виконкому від 19.11.2004 №1173 (далі - Правила-1).

У підпункті 3.2.5 п.3.1 розділу 3 Правил-1 встановлено, що фундамент зовнішньої реклами просто неба, що виступає над поверхнею землі, обов'язково має бути декоративно оформлений.

Здійснивши детальний аналіз Проекту встановлення об'єктів зовнішньої реклами ТОВ (далі - Проект), суд апеляційної інстанції зазначає, що з Проекту дійсно випливає вимога щодо заглиблення бетонного фундаменту в землю, як на це вказує відповідач. В даному Проекті передбачено наступні положення щодо розміщення рекламоносія: полотно рекламоносія кріпиться на кронштейн; опори кронштейну виготовлені з швалера №20; опори встановлюються на бетонний фундамент. З ескізу рекламного засобу з його конструктивним рішенням видно, що фундамент (позначений цифрою 13) не повинен виступати над поверхнею землі (а.с.8).

Проте як уже встановлено апеляційним судом, даний рекламоносій був придбаний ПП на підставі Договору у ТОВ 01.10.2008. Як видно з паспорту зовнішньої реклами ТОВ Проект розроблено і погоджено ще у 2002 році. Особою, яка займалась оформленням Дозволу-1 на розміщення рекламоносія за Адресою було саме ТОВ, а не ПП. Відтак, зважаючи на той факт, що Проект було погоджено у встановленому законом порядку, зауважень у органу, який займався його видачею, не виникало, надалі за цим Проектом видано Дозвіл-1 строком з 08.04.2004 до 08.04.2007, який пізніше продовжений з 08.04.2008 до 08.04.2010, у позивача не виникало сумнівів у законності надання такого.

Більше того, у п.4.4.1 Правил передбачено, що термін дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається через управління «Дозвільний офіс» робочому органу (копія - оператору) розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі з примірником дозволу не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії дозволу при відсутності письмових заперечень з боку власника місця розташування спеціальної конструкції та інших органів, що здійснювали погодження цього дозволу або органу, у погодженні якого виникла необхідність. Оператор протягом семи днів з дати одержання заяви розповсюджувача перевіряє рекламний засіб на предмет його відповідності дозвільно-проектній документації, про що складає акт обстеження заявленого місця з залученням розповсюджувача (за його згодою).

Аналізуючи вказані положення, можна дійти до висновку, що саме на оператора, яким відповідно п.2.1 цих Правил є КП, покладено обов'язок щодо перевірки рекламного засобу на предмет його відповідності дозвільно-проектній документації для продовження дії дозволу. Оскільки наданий позивачу Дозвіл неодноразово був продовжений, можна говорити про неналежне виконання КП своїх, встановлених законодавством обов'язків, а також несвоєчасність прийнятого рішення, оскільки Дозвіл видано ПП ще в квітні 2010 року, а Рішення про його скасування прийнято лише у листопаді 2015 року.

У ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Додатково, відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Рисовський проти України» (заява №29979/04), 20 жовтня 2011 року, установив порушення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, зазначивши, що при вирішенні питання щодо процедури скасування ухвали органу владних повноважень не було передбачено достатніх гарантій недопущення зловживання зі сторони суб'єкта владних повноважень.

У пунктах 69-71 цього рішення Суд зазначив, що державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Частиною 1 ст.2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Здійснивши детальний аналіз усіх обставин та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що немає достатніх підстав та належних доказів, які б свідчили про грубу, явно виражену невідповідність спеціальної конструкції зовнішньої реклами, встановленої за Адресою погодженому проекту технічної документації.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване Рішення не ґрунтується на вимогах Закону, зокрема прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; несвоєчасно. Тому, таке Рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з пунктами 3-4 ч.1 ст.202 КАС підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західсофтсервіс» задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14 вересня 2015 року №555 «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.М. Багрій

Суддя О.М. Гінда

Повний текст виготовлений 07 листопада 2016 року.