Ухвала суду № 62542531, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 876/10247/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 8 915,90 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

19.06.2015 року Львівський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 8 915,90 грн..

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачу на підставі власноручно підписаної заяви виплачувалася допомога по безробіттю. Проте, ОСОБА_1 перебував у цивільно-правових відносинах, згідно договору від 05.08.2014 року про виконання робіт з ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» тобто в період перебування на обліку безробітних в центрі зайнятості, безробітний не повідомив спеціалістів про своє працевлаштування. Вважає, що таким чином відповідачем незаконно отримано допомогу з безробіття на суму 8 915,90 грн. за період з 01.09.2014 року по 04.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги і просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся ся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 11.12.2013 року.

Статус безробітного йому було надано 11.12.2013 року та з цього ж моменту призначено виплату допомоги по безробіттю на підставі власноручно підписаної ОСОБА_1 заяви, у якій останньою було зазначено, що він не має постійного або тимчасового заробітку, в т. ч. за договорами цивільно-правового характеру, а в додатку до заяви вказано, що він не виконує роботи, не надає послуги відповідно до укладеного договору цивільно-правового характеру.

Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем була отримана інформація, що під час перебування на обліку в статусі безробітного ОСОБА_1 уклав договір цивільно-правового характеру від 05.08.2014 року №3-214/14 з ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про виконання робіт з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року.

На підтвердження вищевказаних даних позивачем було здійснено перевірку достовірності інформації отриманої при обміні даними з ПФУ, про що складено акт №179 від 14.05.2015 року розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та з'ясовано, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку уклав договір цивільно-правового характеру від 05.08.2014 року №3-214/14 з ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про виконання робіт з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року. Відтак, зроблені висновки, що дані подані відповідачем під час реєстрації у службі зайнятості не відповідають дійсності.

На підставі вищенаведеного, Львівським міським центром зайнятості було прийнято наказ від 15.05.2015 року № 237, яким зобов'язано відповідача повернути виплачену йому суму матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8 915,90 грн. за період з 01.09.2014 року до 04.01.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої дійшов висновку, що оскільки виконання робіт за цивільно-правовим договором здійснювалось відповідачем вже після зняття його з реєстрації у центрі зайнятості, то у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення коштів з ОСОБА_1, адже пункт 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності пов'язує припинення виплати допомоги по безробіттю саме з виконанням робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 ч.4 ст.50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності вказаних осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Отже, зміст ч.4 ст.50 КАС України дає підстави вважати, що і п.5 ч. 4 ст.50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту п.5 ч.4 ст.50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За п.5 ч.4 ст.50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Враховуючи те, що Львівський МЦЗ заявив позов про стягнення грошових коштів, що стали власністю відповідача, положення п.5 ч.4ст.50 КАС України не поширюються на спірні правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір має приватно - правовий, а не публічно - правовий характер, та не належить до юрисдикції адміністративних судів, такий повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1884а15), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року у справі № 813/3133/15 - скасувати.

Провадження у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 8 915,90 грн. - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 07.11.2016 року.