Постанова № 62542370, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/11527/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1; ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними і скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

26.03.2015 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2014р. №ВП 45664664 та постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2014р. №ВП 45664483.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року (головуюча суддя Скраль Т.В.) визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради в безпідставній відмові позивачам в приватизації аптеки НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

Львівським апеляційним адміністративним судом 01.10.2014 року було прийнято постанову, де уточнений позов позивачів задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 про приватизацію нежитлового приміщення аптеки НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та зобов'язано розглянути дане звернення відповідно до чинного законодавства.

В подальшому позивачі звернулися з виконавчими листами по справі №2а/0770/1756/12 від 24.11.2014 року до Державної виконавчої служби України м. Київ щодо примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року.

24.12.2014 року Державною виконавчою службою було прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження. Не погодившись з вищевказаним рішенням позивачі оскаржили його та зазначили, що боржник у незаконний спосіб ухиляється від виконання рішення суду.

Позивач вважає, що Державною виконавчою службою були порушені вимоги ст.ст. 11, 17, 49 Закону України «Про виконавче провадження» , а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року не була виконана з формальних причин.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24.12.2014р. №ВП 45664664 та ВП № 45664483 про закінчення виконавчого провадження. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною виконавчою службою України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, позивачі неодноразово зверталися до керівництва Закарпатської облради з приводу приватизації, оренди та узаконення вкладення коштів у ремонт будівлі. Ці питання були предметом розгляду судових справ судів різних юрисдикцій.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради в безпідставній відмові позивачам в приватизації аптеки НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

Львівським апеляційним адміністративним судом 01.10.2014 року було прийнято постанову, де уточнений позов позивачів задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 про приватизацію нежитлового приміщення аптеки НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та зобов'язано розглянути дане звернення відповідно до чинного законодавства.

В подальшому позивачі звернулися з виконавчими листами №2а/0770/1756/12 від 24.11.2014 року до Державної виконавчої служби України м. Київ щодо примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року.

28.11.2014 року Закарпатською обласною радою було надіслано позивачам лист №1264/01-31 (а.с.15-16), в якому зазначено, що будівля колишньої аптеки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 передана у власність територіальної громади села Ракошино на підставі рішення обласної ради від 21.11.2014 №1123 «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», на підставі наведеного обласна рада не уповноважена розпоряджатися вказаним майном, та не може розглянути питання приватизації, та запропоновано звернутися з таким питанням до Ракошинської сільської ради.

24.12.2014 року Державною виконавчою службою було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, де зазначено, що до відділу примусового виконання рішень надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження разом з доданою копією листа-відповіді від 28.11.2014 року №1264/01-31, яким нібито виконано рішення суду, а саме звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розглянуто та надіслано відповідь на їхню адресу.

Позивачі, не погоджуючись із вказаними постановами, звернулися зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця (а.с.12) де просили визнати дії старшого державного виконавця незаконними та зобов'язати виконати рішення суду.

На скаргу було надано відповідь № К-181/2/12, де вказано, що подана скарга не відповідає вимогам ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в скарзі не зазначено зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено. Крім того, з відповіді № К-181/2/12 вбачається, що з листа - відповіді від 28.11.2014 року № 1264/01-31, відповідачем було зроблено висновок про виконання рішення суду, а саме те, що звернення позивачів розглянуто та надіслано відповідь на їх адресу, у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.12.2014 року (а.с.13).

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи постанови про закінчення виконавчого збору, суд першої інстанції зазначив, що в подальшому постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року № 807/3878/14 визнано нечинними та скасовані рішення Ракошинської сільської ради № 1405 від 04.11.2014 року «Про звернення депутатів Ракошинської сільської ради до Закарпатської обласної ради та рішення Закарпатської обласної ради № 1123 від 21.11.2014 року «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області». (а.с.17).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року № 876/4393/15 вищевказану постанову від 12.03.2015 року № 807/3878/14 - залишено без змін (а.с. 39-42).

Відтак, суд прийшов до висновку, що підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідача не було, оскільки лист Закарпатської обласної ради від 28.11.2014 року № 1264/01-31 з посиланням на передачу будівлі аптеки НОМЕР_1 Ракошинській сільській раді на підставі рішення облради від 21.11.2014 року № 1123 не є належним підтвердженням виконання судового рішення, що набрало законної сили. Крім того, рішення Закарпатської обласної ради від 21.11.2014 року № 1123 «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» було скасоване судом.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Законодавство визначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до оформлення виконавчого напису та строк пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису) до виконання викладені у ст.89 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчих документів є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В силу вимог ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки лист Закарпатської обласної ради від 28.11.2014 року № 1264/01-31 з посланням на передачу будівлі аптеки НОМЕР_1 Ракошинській сільській раді на підставі рішення облради від 21.11.2014 року № 1123 не є належним підтвердженням виконання судового рішення, що набрало законної сили. Крім того, рішенням Закарпатської обласної ради від 21.11.2014 року № 1123 «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області».

Разом з тим, на момент винесення постанов про закінчення виконавчого провадження ВП № 45664664 та ВП № 45664483, а саме станом на 24.12.2014 року, рішення Ракошинської сільської ради № 1405 від 04.11.2014 року «Про звернення депутатів Ракошинської сільської ради до Закарпатської обласної ради та рішення Закарпатської обласної ради № 1123 від 21.11.2014 року «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» не було скасовано. З врахуванням наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання постанов державного виконавця протиправними.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку колегії суддів про те, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст. ст. 41, 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року у справі № 807/554/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1; ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними і скасування постанов - відмовити.

Стягнути з Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (ЄДРПОУ37471975) судовий збір у розмірі 80 грн.39коп. на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, «Призначення платежу» - судовий збір, код 34668371).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 07.11.2016 року.