Постанова № 62542280, 31.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 759/4790/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ключник А.С.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дії про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 із змінами у редакції Закону від 12.07.2001, зобов'язання з 17.03.2016 перерахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-454зп від 12.03.2016 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, яка вказана у довідці, без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_3 пенсії по її заяві від 17.03.2016. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 17.03.2016 перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи з 90% від суми місячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України № 18-454зп від 12.03.2016, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімуму, встановленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити абзац 3 резолютивної частини постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016, виклавши його у такій редакції: «Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві, починаючи з 17.03.2016, перерахувати та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до довідки Генеральної прокуратури України за № 18-454зп від 12.03.2016 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, яка вказана у довідці, без обмеження максимального розміру пенсії. Доповнити резолютивну частину постанови суду першої інстанції новим абзацом такого змісту: «Правобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві подати до Святошинського районного суду м. Києва звіт про виконання постанови суду від 19.05.2016 протягом двох місяців з дня набрання постановою законної сили. Виключити з мотивувальної частини постанови суду від 19.05.2016 слова щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімуми, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Також, не погодився з рішенням суду від 19.05.2016 відповідач, який подав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду першої інстанції від 19.05.2016 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п.) 2, 201 ч. 1 п.) 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку ОСОБА_3 пенсії по її заяві від 17.03.2016 та зобов'язання здійснити з 17.03.2016 перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи з 90% від суми місячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України № 18-454зп від 12.03.2016, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімуму, встановленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.

Посилаючись на Закон України № 213-VІІІ від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд першої інстанції дійшов висновку, що максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_3 з 13.03.2002 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

17.03.2016 позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про відповідний перерахунок пенсії (а.с.7).

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 246/08/Б-186 від 24.03.2016 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до законів Україні «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за цим законом (а.с. 8).

Відповідно до частини першої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ від від 05.11.1991) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, зменшено до 80% відсотків розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Також, Законом № 3668-VІ встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, як встановлено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Наведена норма залишилась поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового обмеження максимального розміру перерахованої позивачу пенсії.

За приписами ч.ч.13 та 14 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

Частиною 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Водночас, на час звернення позивача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.».

З аналізу наведених норм, враховуючи, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, випливає, що позивач не втратила права на перерахунок призначеної їй раніше пенсії, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України Умови так і не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте помилково застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 змінити.

В апеляційній скарзі апелянт просив доповнити резолютивну частину постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 новим абзацом такого змісту: «Правобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві подати до Святошинського районного суду м. Києва звіт про виконання постанови суду від 19.05.2016 протягом двох місяців з дня набрання постановою законної сили».

У відповідності до частини першої ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, тому з урахуванням обставин даної справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаної вимоги.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві , починаючи з 17.03.2016 перерахувати та виплатити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-454зп від 12.03.2016 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, яка вказана у довідці, без обмеження максимального розміру пенсії».

В решті постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 07.11.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.