Постанова № 62541618, 02.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа № 917/1717/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

1-го відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

2-го відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх.№2291П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", м.Дніпропетровськ,

до 1. Служби автомобільних доріг у Полтавській області, м.Полтава,

2. Державного агентства автомобільних доріг України, м. Київ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь", м. Одеса,

про стягнення коштів за договором в сумі 24283096,28 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Полтавській області, першого відповідача та Державного агентства автомобільних доріг України, другого відповідача в якому просив суд стягнути з першого відповідача, а в разі недостатності у нього коштів-з другого віповідача 24283096,28 грн., з яких: 9716646,00 грн. сума основного боргу за договором субпідряду № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р. та нараховані на цей борг 7442950,84 грн. інфляційних втрат, 768280,55 грн. 3 % річних, 6355218, 89 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2015 року у справі №917/1717/15 (суддя Гетя Н.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог до другого відповідача - Державного агентства автомобільних доріг України та задоволено частково позовні вимоги позивача до першого відповідача -Служби автомобільних доріг в Полтавській області, першого відповідача. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство 9716646,00 грн. основного боргу, 477 446,70 грн. річних, 7054285,00 грн. інфляційних. В іншій частині позовних вимог до першого відповідача відмовлено.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неповно з'ясував, що позивачем не наведено законних підстав в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обґрунтованого розрахунку суми не надано, не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про порушення зобовязання з боку Служби автомобільних доріг у Полтавській області.

Перший відповідач зазначає, що договір субпідряду №60 08 12 суб. від 22.10.2012 р. не може бути зареєстрований в органах казначейської служби і тому позивач фактично позбавлений можливості отримувати грошові кошти від відповідача. Фінансування робіт та проведення розрахунків між сторонами здійснюється у встановленому бюджетним законодавством порядку та забезпечується за рахунок бюджетних коштів залежно від реального фінансування видатків.

Перший відповідач вказує на те, що у звязку з затримкою фінансування витрат Замовника сторони погодили продовжити строк дії договору і виконання зобовязань до кінця 2014р., з посиланням на додаткову угоду №2 від 30.12.2013р. до договору субпідряду №60 08 12 суб. від 22.10.2012 р. в договорі відсутні строки оплати, а вимога про оплату не направлялась.

Перший відповідач вважає, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку кваліфікації спірних господарсько - правових відносин, а саме, що спірний договір є договором надання послуг, а не договором підряду, відмовляється від скарги в частині стягнення основного боргу в звязку з його сплатою.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що послуги позивачем надано до обумовленого у договорі терміну у листопаді 2012 року, тому строк прострочення виконання першим відповідачем своїх зобовязань повинен рахуватися з грудня 2012 року, хоча акт №1 «приймання виконаних будівельних робіт» на суму 9 716 646 грн. підписаний лише 5.03.2014р., вимога про оплату виконаних робіт направлялась першому відповідачу, вважає, що господарським судом повно досліджено всі підстави позову та документи (докази), що підтверджують вимоги їхнього підприємства.

Представник другого відповідача в призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, направив пояснення по суті спору, в яких просить в задоволенні позову до двох відповідачів відмовити.

Представник третьої особа в призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

В звязку з відпусткою судді Білецької А.М., автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

В звязку з відпусткою судді Істоміной О.А.,автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 22.10.2012 р. між службою автомобільних доріг у Полтавській області (відповідачем, замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь" (третя особа, генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) укладений договір № 60-08-12 суб за яким генпідрядник за погодженням із відповідачем 1 доручає, а позивач зобов'язується виконати на свій страх і ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідачу послуги (ДК 016-97 код 63.12.2) "Послуги транспортної інфраструктури для автодорожнього транспорту" (Лот 15. Послуги з влаштування та відновлення укріплених смуг по крайках удосконаленого покриття при поточному ремонті автомобільної дороги державного значення загального користування Київ-Харків-Довжанський на ділянках, що ремонтуються (км 356+000-км 395+064), зазначені в технічному завданні, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1.).

У п. 3.2 договору зазначено, що ціна робіт є динамічною та може бути зменшена за згодою сторін. Сторонами підписано Договірну ціну вказаних робіт (а.с.-22).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником після підписання сторонами акту виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3) та пред'явлення на їх підставі рахунку на оплату робіт, але у будь-якому випадку після отримання замовником коштів з державного бюджету, відповідного призначення.

У п. п. 6.1.1, 6.1.2 договору зазначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за наданні послуги; приймати наданні послуги згідно з актом (типова форма № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт).

В розділі ХІ договору встановлено, що фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та державних кредитних ресурсів.

Позивач посилається на те, що виконав передбачені договором роботи, в підтвердження чого сторонами договору була складена та підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. (а.с.91-107).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання сторонами договору та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але у всякому разі до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2013р. до договору сторони продовжили дію договору до 31.12.2014 р. (а.с.37).

Як свідчать матеріали справи, зазначені акти та довідку першим відповідачем підписано 05.03.2014 р. без заперечень, зауважень щодо якості робіт відповідач не направляв, заборгованість у сумі 9716646,00 грн. не сплачена.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просив стягнути 6355218,89 грн. пені, 76828055 грн. 3% річних за період 12.12.2012 р. по 01.08.2015 р., 7442950,84 грн. інфляційних втрат за цей же період (розрахунок в матеріалах справи, (а.с 27-29).

Таким чином, загальна сума становить 24283096,28 грн., яку позивач просив стягнути з першого відповідача, а у разі недостатку коштів на його рахунках стягнути вказану заборгованість з другого відповідача, оскільки на підставі аналізу норм права, позивач вважав, що другий відповідач це додаткова гарантія виконання зобов'язань першим відповідачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги за рахунок першого відповідача виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626,629,631 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами; строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, зобов'язання за даним договором, в т.ч. і щодо оплати наданих послуг встановлені виключно на сторін цього договору, і жодних зобов'язань із оплати для другого відповідача даним договором не встановлено.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки другий відповідач не є стороною даного договору підряду та не приймав на себе по ньому жодних зобов'язань, він не може виступати відповідачем у даній справі та відмовив у задоволенні позовних вимог до другого відповідача .

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що в спірному договорі передбачений обов'язок позивача виконати певні підрядні роботи (в договорі Субпідрядник) та обов'язок відповідача (по договору Замовник) оплатити вказані роботи; обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь "( Генпідрядник по договору) договором не передбачені та зазначений договір має ознаки договору підряду.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав передбачені договором роботи, в підтвердження чого сторонами Договору складена та підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн., які підписані 05.03.2014р.

Оскільки, п. 4.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником після підписання сторонами акту виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3) та пред'явлення на їх підставі рахунку на оплату робіт, вище перелічені документи підписані сторонами 05.03.2014 р., то з 06.03.2014 р. у першого відповідача виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт, але він розрахунки за прийняті роботи не провів.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 9716646,00 грн. вартості виконаних робіт з першого відповідача, оскільки позивачем роботи виконані та першим відповідачем не заявлялись будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт.

Суд першої інстанції правомірно відхилив заперечення першого відповідача стосовно того, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 р. по справі №917/1354/15 стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ТОВ "Автомагістраль-Південь" (генпідрядник згідно договору № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р.) суму заборгованості, яка є предметом розгляду по справі №917/1717/15, виходячи з наступного.

Згідно рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 по справі №917/1354/15 підставою позову є Договір №06-08-12 від 08.10.2012 р. укладений між Службою автомобільних доріг України та ТОВ "Автомагістраль-Південь". Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог по справі 917/1354/15 р. не зазначені ті, документи, якими обґрунтовується позов по справі 917/1717/15, а саме: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. В рішенні від 14.09.2015р. по справі 917/1354/15 значиться лише Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) від 31.08.2012 р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за 31.08.2012 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. Таким чином, суд вважає, що сума заборгованості, яка стягнута зі Служби автомобільних доріг України ТОВ "Автомагістраль-Південь", виникла на підставі іншого договору та обґрунтовується іншими первинними документами. Інших доказів, які б свідчили про відсутність у першого відповідача обовязку сплатити кошти у зазначеній сумі, не надані. Докази наявності причинного зв"язку між договором № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р. та договором № 60-08-12 від 08.10.2012 р. (справа № №917/1354/15) також не надані.

Колегія суддів вважає, посилання першого відповідача на укладання договору на надання послуг, відсутність у договорі строку оплати виконаних робіт та ненастання строку платежу - безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, зокрема відповідно до умов договору та акту виконаних робіт позивач виконував роботи, які прийняті першим відповідачем без зауважень, відповідно до вимог норм діючого законодавства перший відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт після їх прийняття, тобто 05.03.2014р, крім того позивач листом №12/12-1 від 12.12.2012р. направляв першому відповідачу вимогу про оплату та рахунок на оплату виконаних робіт по дог.№ 600812суб.

Отже, перший відповідач зобовязаний був сплати вартість виконаних та прийнятих робіт.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивач здійснював нарахування з 12.12.2012 р., в той час як документи, на підставі яких перший відповідач повинен здійснювати оплату, підписані сторонами договору 05.03.2014 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 477446,70 грн. 3% річних та 7054285,00 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2014 р. по 01.08.2015 р., в частині стягнення 290833,85 грн. 3% річних та 388665,84 грн. інфляційних втрат в позові відмовив.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмови у стягненні з відповідачів пені у сумі 6355218,89 грн. виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що договором не передбачено стягнення з першого відповідача пені у разі невиконання зобов'язання щодо оплати.

Колегія суддів вважає, що підстави для прийняття часткової відмови від апеляційної скарги в частині стягнення основного боргу відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що першим відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 11,511,626,629,631,837,853,854,882 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.10.2016 р. по справі №917/1717/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.11.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.