Постанова № 62541292, 07.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2016 справа №905/671/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача - від відповідача 1 від відповідача 2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 (довіреність від 08.12.2015 №179) не зявився ОСОБА_6 (довіреність від 17.10.16 №01/17) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ», м.Київна ухвалу господарського суду Донецької областівід20.09.2016 рокуу справі№905/671/16 (ОСОБА_7М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ», м.Київдо відповідачів 1)ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання» м. Донецьк 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Селидове, Донецька областьза участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», м. Київпростягнення 33313936,87 грн ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІЗІ ЛАЙФ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання» (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» (далі відповідач-2) про стягнення заборгованості у розмірі 42788324,93 грн. а саме: за кредитом: 29973548,82 грн.; за нарахованими відсотками за користування кредитом: 6804792,15 грн.; пені в порядку п.4.1. Кредитного договору, а саме: за несвоєчасну сплату суми кредиту - 4898006,35 грн.; за несвоєчасну сплату суми відсотків за користування кредитом - 1111977,61 грн.

Стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика №105 позивач просив здійснити шляхом звернення стягнення на: предмет договорів іпотеки № 15-94/02-4768/08 від 18.08.2008 та № 15-94/02-4769/08 від 18.08.2008.

В обґрунтування позову заявник посилався на договір відступлення права вимоги № 39/15 від 29.04.2010р., укладений позивачем з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та невиконання підприємством «Донвугілляпостачання» умов кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.09.2016р. по справі №905/671/16 (в редауії ухвали суду про виправлення описки від 28.10.2016р.) відповідно до п.6 ч.1 ст.80 припинено провадження по справі №905/671/16 в частині позовних вимог до ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання». Позовну заяву в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України..

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ», м. Київ подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 20.09.2016р. по справі №905/671/16 в частині залишення без розгляду позовних вимог ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» до ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» та справу направити до господарського суду Донецької області для подальшого розгляду.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.

Зокрема, апелянт вказує на те, що господарський суд не мав підстав для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальними документами не витребував у позивача внутрішніх документів банку про надання кредиту, а інші документи булі надані. Поза увагою суду залишився факт того, що витребуваний ним примірник витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження обєктів нерухомого майна не міг бути у позивача, оскільки на момент реєстрації договору іпотеки у 2008 році позивач не мав жодних відношень до зобовязань, які мали місце між кредитором та боржником. З 01.01.2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбачена викладеним у новій редакції Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Витяг саме з цього реєстру у позивача не був витребуваний. Суд не скористався правом самостійно перевірити відомості про реєстрацію договору іпотеки в цьому реєстрі. Крім того, на думку апелянта, відсутність цих документів дозволяла суду вирішити спір по суті.

Також місцевий суд безпідставно, на думку апелянта, не взяв до уваги поясненнями третьої особи та позивача про те, що в тексті наданого до господарського суду договору іпотеки №15-94/02-4768/08 міститься описка у номері кредитного договору, оскільки всі інші реквізити, як то дати укладення, боржник, сума кредиту, строк повернення, процентна ставка відповідають умовам кредитного договору №15-93/02-483/07.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підтвердження позовних вимог позивач до матеріалів справи надав копії наступних документів: кредитного договору №15-93/02-483/07 від 19.02.2007; договору про внесення змін №15-93/02-483/07/02 від 03.07.2007; договорів про внесення змін до кредитного договору від 20.08.2007 від 12.01.2008, від 18.02.2008, від 18.08.2008, від 25.09.2008, від 28.11.2008, від 26.12.2008, від 30.01.2009, від 26.01.2010; розрахунку заборгованості по сплаті процентів по договору № 15-903/02-483/07 від 19.02.2007; розрахунку заборгованості по сплаті по сплаті процентів по кредитному договору; розрахунку заборгованості з повернення кредиту по кредитному договору станом на 29.04.2010; договору іпотеки № 15-94/02-4768/08 від 18.08.2008; договорів про внесення змін до договору іпотеки від 25.09.2008, від 11.02.2009, від 15.02.2010, від 04.03.2010; договору застави майна №15-94/02-4769/08 від 18.08.2008 разом з додатком №1 до договору; договорів про внесення змін до договору застави від 25.09.2008, 28.11.2008, 26.12.2008, 30.01.2009,26.01.2010, 04.03.2010; договору про відступлення права вимоги №39/15 від 29.04.2010; договору про відступлення права вимоги №39/17-4 від 29.04.2010; договору відступлення права вимоги №39/17-2 від 29.04.2010; повідомлення про відступлення права вимоги №17-01/01 від 06.05.2010 разом з доказами отримання останнього відповідачем-1; витягу з реєстру обтяжень рухомого майна по договору № 15-94/02-4769/08; ухвали про порушення справи про банкрутство №27/189б; заяви про визнання позивача кредитором в межах справи про банкрутство відповідача-1; ухвали суду від 29.03.2012; постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2015 №27/189б-908/3581/14; ухвали суду від 08.02.2016; оригінал звіту про незалежну оцінку вартості обєкта оцінювання нерухомого майна; копії платіжних доручень; виписок з банківського рахунку відповідача-1.

Як зазначав позивач, даний спір виник у звязку з невиконанням відповідачем-1 грошового зобовязання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, яке виникло на підставі кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-483/07 (далі кредитний договір).

Відповідно до змісту кредитного договору №15-93/02-483/07, останній підписаний між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - Банк) та ОСОБА_8 підприємством «Донвугілляпостачання», відповідно до умов якого Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 15000000,00 грн. ОСОБА_7 остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту не пізніше 15 лютого 2010 року, або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату процентів (п. 1.2 договору). Відсотки за користування кредитом нараховуються банком і сплачуються позичальником виходячи із встановленої ставки 18% річних (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору фінансовий кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору документів позичальника безпосередньо з рахунку №20634350793524, відкритого в філії «Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області» на рахунки контрагентів позичальника та/або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника та/або іншими шляхами незабороненими чинним законодавством, відповідно до цільового призначення кредиту.

В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди до кредитного договору №15-93/02-483/07 від 03.07.2007, від 20.08.2007,від 12.01.2008, від 18.02.2008, від 18.08.2008, від 25.09.2008, від 28.11.2008, від 26.12.2008, від 30.01.2009, від 26.01.2010.

Додатковими договорами були змінені: ліміт кредиту, а саме до 30000000,00 грн., строк повернення не пізніше 01 квітня 2010 року або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату процентів, відсоткова ставка -16%.

29.04.2010 між Банком та Товариством з обмежено відповідальністю Ізі Лайф підписаний договір про відступлення права вимоги № 39/15, згідно якого Банк передає Товариству всі без винятку права та обовязки по кредитному договору № 15-93/02-483/07 від 19.02.2007.

На підтвердження видачі кредиту, позивач надав копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи. Слід зазначити, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності внутрішнього розпорядження банку про зарахування коштів з рахунку банку на рахунок відповідача -1, з якого здійснювались списання коштів на користь контрагентів відповідача-1. Проте, як зазначено господарським судом згідно пояснень позивача, його вимоги до відповідача -1 по кредитному договору №15/93-02-483/07 включені до реєстр вимог кредиторів, який затверджений ухвалою суду від 29.03.2012 № 27/189б в межах справи про банкрутство відповідача-1.

Позивач до матеріалів справи надав копії: ухвали господарського суду Донецької області від 19.12.2011 №27/189б про порушення провадження по справі про банкрутство ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання»; заяви від 03.03.2012 про визнання кредитором; ухвали господарського суду Донецької області від 29.03.2012 №27/189Б про затвердження реєстру кредиторів; постанову Вищого господарського суду України від 01.12.2015 по справі №27/189б-908/3581/14; постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 №27/189б-908/3581/14, якою ухвала господарського суду Донецької області від 23.03.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання» та про ліквідацію ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання» залишена без змін; постанову Вищого господарського суду України від 06.09.2016 №27/189б-908/3581/14 про залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016№27/189б-908/3581/14.

Відповідачем -2 до матеріалів справи наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 06.04.2016 до реєстру 04.04.2016 внесений запис 1266117001414014852 про припинення ОСОБА_8 підприємства Донвугілляпостачання за судовим рішенням у звязку з визнанням банкрутом від 23.03.2016 №27/189б-908/3581/14.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі у разі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно припинив провадження по справі №905/671/16 в частині вимог до ОСОБА_8 підприємства Донвугілляпостачання у звязку з припиненням юридичної особи та відсутності правонаступників.

На підтвердження правомірності вимог позивача до відповідача -2, позивач надав до матеріалів справи копію договору іпотеки №15-94/02-4768/08 від 18.08.2008 року. Даний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за №11240.

Договір іпотеки №15-94/02-4768/08 підписаний між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» (далі- іпотекодавець, відповідач-2), як майновим поручителем за: ТОВ «Стульнєвський гранітний карєр» (боржник -1); ПП «Донвугілляпостачання» (боржник-2); ТОВ «Грант» (боржник-3); ТОВ «Петрол» (боржник-4); ТОВ «Донвуглезабезпечення» (боржник -5).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з наступних кредитних договорів:

1.1.1кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 №15-93/02-4734/07, а також усіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, (кредитний договір -1), укладеного між іпотекодержателем та боржником-1;

1.1.2кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 19.02.2007 №15-93/02-493/07, а також усіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, (кредитний договір -1), укладеного між іпотекодержателем та боржником-2;

1.1.3кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 14.03.2008 №15-93/16-891/08, а також усіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, (кредитний договір -1), укладеного між іпотекодержателем та боржником-3;

1.1.4кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 №15-93/16-889/08, а також усіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, (кредитний договір -1), укладеного між іпотекодержателем та боржником-4;

1.1.5кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 №15-93/16-893/08, а також усіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього, (кредитний договір -1), укладеного між іпотекодержателем та боржником-5.

Згідно п. 1.2 договору предметом іпотеки є:

1)нерухоме майно (збагачувальна фабрика), що належить іпотекодавцю на праві приватної власності (далі - Предмет іпотеки 1), яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, СМТ Цукурине, вул. Шахтна, буд.40, загальною площею 4855,1 кв. м. (реєстраційний номер 177865), що складається з наступних будівель та споруд:

№ п/пЛітера № за планом земельної ділян киНазва будівель та споруд, рік вводуМатеріали стін будівель та спорудПлоща, кв.мБалансова вартість на дату укладення цього договору, грн.Заствана вартість, грн. 1А-1Головний корпусЦегла764,4234,395508072,002А'-ІБункера, галереїЦегла453,7775,00393541,003М-1Механічні майстерніЦегла92,8223,00668694,004Л-1Склад ГШОШлакоблок843,42383,006077324,005С-1Склад ГШОШлакоблок 82,2376,00592313,006Б-1Склад ГШОШлакоблок234,4512,001689027,0073-1Склад ГШОШлакоблок39,2104,00282465,008М'-ІБудівля млинаШлакоблок38,5167,00277422,009Ж-1ГаражШлакоблок72,6104,00523137,0010В-1ВісоваШлакоблок15,4305,00110969,0011Н-1Будівля насосної станціїШлакоблок46,683,00335788,0012П-1ПилорамаШлакоблок193,8105,001396473,0013Я-1Яма привозного вугілляз/б панелі161,3908,001162286,0014П'-ІПородний бункерШлакоблок54,7527,00394155,0015О-1Шламовий відстійникз/бетон380,0282,00273183,0016О'-ІШламовий відстійникз/бетон165,0815,001786634,0017Г-1Технічна баня,котельнаЦегла 1217,1621,008070110,00 Всього: 4855,18524,3935006593,00

2) земельна ділянка (кадастровий номер 1423385400:06:000:0545), загальною площею 3,4581 га, розташована за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, буд. 40, яка має наступне цільове призначення: експлуатація будівель та споруд збагачувальної фабрики ( предмет іпотеки-2).

Позивачем до матеріалів справи також надавались копії договорів про внесення змін до договору іпотеки від 25.09.2008, від 11.02.2009, від 15.02.2010, від 04.03.2010, які також як і основний договір, нотаріально посвідчені. Вказані договори вносять зміни щодо процентної ставки, щодо розміру ліміту кредиту, щодо строків повернення кредиту, щодо порядку нарахування процентів.

29.04.2010 між Банком та Товариством з обмежено відповідальністю Ізі Лайф підписаний договір про відступлення права вимоги № 39/17-2, згідно якого Банк передає Товариству всі без винятку права та обовязки за договором іпотеки №15-94/02-4768/08 від 18.08.2008. Вказаний договір нотаріально посвідчений про що внесений відповідний запис за № 921.

Дослідивши зміст договору іпотеки №15-94/02-4768/08, судовою колегією встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» виступило майновим поручителем ОСОБА_8 підприємства «Донвугілляпостачання» перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), що випливають, зокрема з кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 19.02.2007 №15-93/02-493/07.

Проте, підставою даного позову стало невиконання ОСОБА_8 підприємством Донвугілляпостачання кредитного договору №15-93/02-483/07.

Як зазначено судом першої інстанції в судовому засідання представник позивача та третьої особи, надавали пояснення про те, що в тексті договору іпотеки №15-94/02-4768/08 міститься описка, оскільки всі інші реквізити, як то дата укладення, боржник, сума кредиту, строк повернення, процентна ставка відповідають умовам кредитного договору №15-93/02-

483/07.

Вказані пояснення представника правомірно не прийняті господарським судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження виникнення у позивача права вимоги до відповідача-2 у звязку з невиконанням відповідачем-1 кредитного договору №15-93/02-483/07, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 6 вказаного Закону визначено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Слід зазначити, що позивачем докази реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою не надано. Як зазначено господарським судом в судовому засіданні 26.04.2016 та в ухвалі суду від 26.04.2016 (в описовій частині) такі вимоги до позивача ставились, але відповідні документи суду першої інстанції надані не були, як не надані і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Крім того, виходячи зі змісту статті 209 згаданого Кодексу, правочин у випадках, встановлених законом чи домовленістю сторін, підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Статтями 54, 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін. Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.

Оскільки договір іпотеки підлягав нотаріальному посвідченню, то під час нотаріального посвідчення відповідного договору іпотеки нотаріус, згідно зі ст. 54 Закону України «Про нотаріат», зобов'язаний перевірити зміст договору на відповідність чинному законодавству, перевірити угоди на підставі яких виникло основне зобовязання, яке забезпечується порукою.

Таким чином, нотаріус не мав права посвідчувати угоду в разі виявлення ним будь-яких порушень не лише за змістом договору, а й за поданими документами.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незаконності дій нотаріуса, якій посвідчував договір іпотеки, то відповідно у колегії суддів відсутні докази підстави вважати, що в договорі іпотеки містяться недостовірні відомості, описки, тощо.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Позивачем доказів на підтвердження внесення змін до п. 1.1.2 договору іпотеки в частині номеру кредитного договору не надано.

Статтями 651, 653, 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарським судом правомірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до п. 1.1.2 іпотечного договору №15-94/02-4768/08 щодо номеру кредитного договору, по якому забезпечуються вимоги ОСОБА_8 підприємства Донвугілляпостачання перед Банком за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про внесення змін до договору іпотеки, договір іпотеки нотаріально посвідчений, то у суду відсутні підстави здійснити тлумачення змісту договору щодо номеру кредитного договору, на підставі якого виникла іпотека, згідно пояснень позивача.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблений правомірний висновок, що договір іпотеки №15-94/02-4768/08 не містить інформацію про забезпечення вимог Банку по кредитному договору №15-93/02-483/07.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

Згідно з п.5 ч. 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Як зазначено в п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; - позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ч. 1 ст. 32, ч.ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді скарги судовою колегією встановлено, що до позовної заяви позивачем не додано ані оригіналу, ані належним чином завіреної копії договору іпотеки, який би забезпечив вимоги позивача (Банку) до відповідача 1 по кредитному договору №15-93/02-483/07. Окрім того, позивачем не надано витяг з реєстру обтяжень нерухомого майна, який був витребуваний господарським судом в судовому засіданні від 26.04.2016, про що зазначено в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи в описовій частині. Доданий до матеріалів позовної заяви договір іпотеки №15-94/02-4768/08 забезпечує вимоги позивача (Банку) до відповідача-1 по кредитному договору №15-93/02-493/07.

Разом з тим колегією суддів прийняті до уваги пояснення представника позивача та третьої особи (третьою особою пояснення були надані про розгляді спору у суді першої інстанції) про те, що кредитний договір №15-93/02-493-07 між Банком та відповідачем-1 не укладався і в договорі іпотеки міститься описка. Проте, враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності у суду в даному випадку підстав для трактування умов договору зі слів однієї із сторін, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову і ним надана можливість позивачу при наявності додаткових документів повторно звернутись до господарського суду з вимогою майнового характеру.

Окрім того, як свідчать матеріали справи від позивача неодноразово витребовувались належні докази видачі кредиту відповідачу -1, а саме в судовому засіданні господарського суду від 19.04.2016 та в ухвалі суду від 14.09.2016, на виконання вимоги якої позивач надав до суду копії платіжних доручень, завірені тільки банківською установою про перерахування коштів з рахунку відповідача-1 на рахунок контрагентів. Проте, вказані документи, за висновком суду першої інстанції, є недостатніми для беззаперечного підтвердження факту видачі кредиту по договору, оскільки не підтверджуються належними доказами зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача-1 саме з рахунку банку згідно з умовами кредитного договору

З огляду на викладене, враховуючи суперечність наявних у справі доказів, не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог до другого відповідача у справі, що перешкоджає всебічному і обєктивному дослідженню правомірності позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» та прийняттю законного та обґрунтованого рішення в межах встановлених процесуальних строків, колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правомірного висновку про залишення позову без розгляду в частині вимог до відповідача-2.

Судова колегія враховує і те, що така форма закінчення судового розгляду справи як залишення позову без розгляду, на відміну від прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не позбавляє позивача після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду звернутися до господарського суду з позовом із тим же предметом та з тих же підстав за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 20.09.2016 року №905/671/16.

На підставі викладеного, керуючись статями 33, 34, 86, 99, 102 - 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.09.2016 року у справі № 905/671/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя О.Л.Агапов

Судді: А.М. Мясищев

ОСОБА_2

Надруковано 6 прим:

1-позивачу,

2-відповідаам,

1-у справу,

1-ДАГС,

1-ГСДО