Рішення № 62541055, 03.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р.Справа № 922/3057/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків про стягнення коштів Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції. Фіксація судового засідання здійснюється на архівний диск DVDX-00272.за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 20.09.16, повноваження представника перевірені секретарем судового засідання господарського суду Житомирської області);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№01-16юр/4351 від 06.06.16).

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" м. Житомир звернулось до господарського суду Харківської області із позовної заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків в якій просить суд стягнути з останнього 374490,62грн. основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 14605,13грн., 3% річних в сумі 6538,23грн., пені в сумі 73158,67грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7031,90грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №К7912 від 17.06.2015 року в частині оплати виконаних підрядних робіт та додаткової угоди №1 від 28.12.2015 року до вищевказаного договору.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2016 року порушено провадження у справі№922/3057/16, розгляд справи призначено на 27.09.2016 року.

23.09.2016 року від Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" м. Житомир , через канцелярію суду (вх.№31491 від 23.09.2016 року) надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2016 року відмовлено в задоволенні вищеозначеного клопотання позивача.

Представник відповідача в судовому засідання 27.09.2016 року заперечував проти заявлених позовних вимог позивача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№31681 від 26.09.2016 року), зокрема, в якому вказував на те, що за умовами п. 4.3 договору (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2015 № 1) позивач та відповідач дійшли згоди, що оплата виконаних робіт та затрат здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, станом на 26.09.2016 позивач не направляв відповідачу для підписання довідку про виконані роботи та затрати, тобто такий документ на сьогоднішній день сторонами не підписувався. Після виконання позивачем умов п. 4.3 договору та підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, відповідач проведе остаточний розрахунок за договором. У зв'язку із вищевикладеним відповідач вважає, що термін виконання зобов'язання за п.4.3. договору не настав .

Ухвалою господарського суду від 27.09.2016 року, з огляду на зміст ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, суд за власною ініціативою здійснив проведення судового засідання у режимі відеоконференції.; забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі № 922/3057/16 доручено господарському суду Житомирської області . Розгляд справи відкладено до 06.10.2016 року .

Ухвалою господарського суду від 06.10.2016 року, розгляд справи відкладено до 20.10.2016 року .

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2016 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№33958 від 17.10.2016 року) надав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог , в яких, зокрема, вказував на те, що загалом між ДП «Житомирська механізована колона» ПАТ «Київсільелектро» та Акціонерною компанією «Харківобленерго» в 2015році було укладено 24договори підряду, по шести з них остаточний розрахунок було проведено в червні-липні 2016р. Зміст умов укладених договорів (в т.ч. Договір підряду К 7912), крім пунктів які регулюють предмет договору та вартість робіт, у всіх договорів є ідентичним., проте, по вказаним 6 (шести) договорам остаточний розрахунок було проведено без жодних додаткових довідок. у зв8язку із чим позивач вважає безпідставними заперечення відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2016 року заперечував проти заявлених позовних вимог, через канцелярію господарського суду (вх.№34616 від 20.10.2016 року) звернувся до суду з клопотанням в якому, зокрема, вказував на те, що відповідачем вживались усі заходи для виконання своїх зобов'язань за договором підряду №К7912 від 17.06.2016 року, також просив суд зменшити штрафні санкції на 90%.

В судовому засіданні 01.11.2016 року оголошено перерву до 03.11.2016 року.

Представник позивача приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. №31681 від 26.09.2016 р.) позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо кінцевого розрахунку за договором, оскільки сторонами не було підписано довідку про виконані роботи та затрати, як це передбачено у п. 4.3. договору, також просить суд зменшити пеню на 90% , на підтвердження важкого фінансового стану відповідача надав наступні документи:

- копія балансу (звіт про фінансовий стан) АК "Харківобленерго" на 30.09.2016 року ,

- копія звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) АК "Харківобленерго" на 9 місяців 2016 року на 2-ох аркушах.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду № К7912 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 280 (інв. № 00838396/01), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) ціна цього договору становить1633298,59 грн., крім того ПДВ 20 % -326659,72 грн. Загальна вартість договору 3 338 968,15 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 75 %, що складає 1585467,69 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідний матеріальних цінностей.

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

25.05.2015 р. відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 1585467,69 грн. за договором підряду № К7912 від 17.06.2015 р., про що свідчить виписка з особового рахунку за 25.05.2015 року .

Відповідно до п. 6.1.2. п.6.1. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

30.12.2015 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-2в), Акт №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-3), згідно яких вартість виконаних будівельних робіт, з урахуванням сплаченого авансу, становить 1959958,31грн. (а.с. 22-38).

Позивач вважає, що підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 30.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) є належним доказом виникнення у відповідача згідно умов п. 4.3. договору зобов'язань з остаточної оплати робіт.

Відповідач, в свою чергу, стверджує, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 30.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.

Проаналізувавши вищенаведені доводи відповідача, суд вважає їх необгрунтованими, виходячи з такого.

Відповідач під час розгляду справи факт виконання позивачем робіт жодним чином не спростовує, але посилається на відсутність у нього обовязку на даний момент кінцевого розрахунку за договором, оскільки вважає, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що п. 4.2 договору замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи та затрати на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати форми КБ-3 з додаванням відповідних підтверджуючих документів, підписаних уповноваженими представниками сторін. Даний пункт перебуває у системному звязку з п. 4.3 договору та фактично підтверджує, що в договорі, як підставу для оплати виконаних будівельних робіт є підписана сторонами довідка про виконані роботи та затрати форми КБ-3.

Відсутність потреби підписувати будь-яку іншу довідку обґрунтовується також тим, що 30.12.2015 сторони договору підписали акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості змонтованого устаткування, в яких зафіксовано, які саме роботи були виконані, яке устаткування було встановлено на обєкті будівництва, їх обєми та вартість. Зазначені документи повністю відповідають умовам договору, тому потреба в підписанні будь-яких інших первинних документах, в тому числі довідок, відсутня.

Також, в пунктах 3.3., 3.4., 5.6. укладеного сторонами договору, які визначають ціну договору та порядок виконання робіт, серед іншого, містяться посилання на ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Національні стандарти України (ДСТУ) з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", введено в дію 1 січня 2014 року. Додатками ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зокрема Т-Ц, було передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт.

На підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року № 16 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року № 554 та від 1 березня 2013 року № 77" втратив чинність наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені:

примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт";

примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати";

примірна форма № 1 "Звіт про виконання робіт за контрактом на об`єкті будівництва за період (місяць/рік)";

примірна форма № 2 "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об`єкті будівництва";

примірна форма № 3 "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт".

Вказаний наказ Мінрегіонстрою та ЖКГ від 20.01.2014 р. № 16 набув чинності з дня прийняття.

Отже, з набранням чинності з 01.01.14 р. Національними стандартами України з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт по обєктах будівництва, здійснюється із застосуванням примірних форм первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), що наведені у додатках Т та У ДСТУ Б Д.1.1-1-2013.

З огляду на викладене, підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. від 30.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) приймається судом як належний доказ, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і те, що відповідач заборгованість не спростував та не оплатив, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 596 650,52 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 73158,67 грн., інфляційних втрат в розмірі 14605,13 грн. та 3% річних в розмірі 6538,23грн., суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 7.3. договору за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

Перевіривши нарахування позивачем 73158,67 грн., інфляційних втрат в розмірі 14605,13 грн. та 3% річних в розмірі 6538,23грн. суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 90%, мотивуючи його тим, що з вересня 2015 по лютий 2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), щомісяця приймались постанови щодо встановлення алгоритму перерахування коштів та визначення суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів на поточні рахунки та з поточних рахунків Відповідача. Внаслідок зазначених дій НКРЕКП суттєво погіршилось фінансове становище Відповідача, що стало перешкодою для виконання останнім своїх зобов'язань, у т.ч. зобов'язань перед бюджетом по сплаті обов'язкових платежів та призвело до порушення термінів виплати заробітної плати працівникам.

Також причинами важкого фінансового стану Відповідача стали систематичні неплатежі у 2015-2016 рр. за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м. Харкова, а саме: КП «Харківводоканал», КП «Міськелектротранссервіс», КП «Харківські теплові мережі». Наприклад, заборгованість КП «Харківводоканал» за спожиту електроенергію станом на 01.10.2016 становить 1 092 127472,9 грн. У порівнянні з 01.09.2016 збільшилась на 30 932 883,4 грн.

АК «Харківобленерго» купує електричну енергію в ДП «Енергоринок» для постачання її споживачам усього Харківського регіону. Щоденно компанія здійснює оплату ДП «Енергоринок» за весь обсяг поставленої споживачам електроенергії, у тому'числі і переліченим вище боржникам. Тобто розрахунки за електроенергію, спожиту зазначеними підприємствами-боржниками, компанія вимушена здійснювати за рахунок власних коштів, що мають бути спрямовані на розрахунки за договорами та виплату заробітної плати працівникам компанії.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені і враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з Державного бюджету України, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 50%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 36579,34 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) на 90% задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-Б, код ЄДРПОУ 00132405) основну заборгованість в розмірі 374490,62грн. основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 14605,13грн., 3% річних в сумі 6538,23грн., пені в сумі 36579,34 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7031,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3