Рішення № 62540877, 31.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2016 р.Справа № 916/3870/15

За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської міської ради;

про стягнення 835 697,52 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 20/7-1616 від 10.10.2016р.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: ОСОБА_2 довіреність № 157 від 01.08.2016р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: 16.09.2015р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс, згідно якої просить суд стягнути з останнього збитки у сумі 835 697,52 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 535,46 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що ним по договору на право тимчасового користування землею № КД-145 від 23.12.1999р. за період з 2012 по 2014 роки було проведено оплату орендної плати за земельну ділянку площею 12 941 кв.м. у м. Одесі, по вул. Дача Ковалевського, 16.

При цьому зауважує, що відповідачем, фактично, здійснюється користування земельною ділянкою площею 0,3777 га, розташованою під нежитловими будівлями під літ. А та під літ. Б, загальною площею - 198,8 кв.м., за яку порт сплачує плату за землю у вигляді орендної плати.

Вказані витрати, на думку позивача, за своєю правовою природою є збитками, оскільки ДП "Одеський морський торговельний порт" несе витрати у формі плати за землю, якою, фактично, користується інший субєкт господарювання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. по справі №916/3870/15 у задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016р. апеляційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт" залишено без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. у справі № 916/3870/15 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарсько суду від 27.04.2016р. у справі № 916/3870/15 скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Одеської області у звязку з неповним зясуванням всіх обставин справи.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що перша та апеляційна інстанція не надали правової оцінки тому, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, який було укладено ТОВ "Євро-Сервіс" 05.07.2012р., був зареєстрований лише 01.07.2015р., тобто через три роки, а також не надали правової оцінки діям відповідача щодо вчинення заходів, спрямованих на своєчасну реєстрацію договору та отримання правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою.

Крім того, вказав на те, що господарські суди достеменно не встановили причини несплати відповідачем земельного податку з урахуванням п. д) ст. 156 Земельного кодексу України, яким передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, наголосивши на необхідності повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи під час її нового розгляду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 17.08.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №916/3870/15 розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. суддею Щавинською Ю.М. справу №916/3870/15 прийнято до свого провадження із призначенням до розгляду в засіданні суду 14.09.2016р.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Одеську міську раду.

У судовому засіданні 14.09.2016р. оголошено перерву до 26.09.2016р.

У судовому засіданні 26.09.2016р. представником позивача було подано клопотання (т.3 а.с.22) про витребування у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 всіх документів, які були підставою для здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.07.2012р., укладеного між Одеським приватним навчально-виховним комплексом "Дошкільний навчальний заклад спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів "ХАБАД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс".

Водночас, представником Одеської міської ради було надано суду письмові пояснення по справі (т.3 а.с.23-24), згідно яких третя особа вказує, що нею не приймалося жодного рішення щодо надання ОПНВК „ДНЗ-СЗШ І-ІІІ ступенів „Хабад чи ТОВ „Євро Сервіс дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16. При цьому вказує на відсутність жодної інформації щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:41:019:0015.

З урахуванням вказаного, зазначає, що ані у ОПНВК „ДНЗ-СЗШ І-ІІІ ступенів „Хабад, ані у ТОВ „Євро Сервіс не виникало право користування земельною ділянкою площею 0,3777 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, за вищевказаним кадастровим номером.

В засіданні суду 26.09.2016р. було оголошено перерву до 12.10.2016р.

Крім того, ухвалою суду від 26.09.2016р. вищевказане клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено частково; зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надіслати до суду документи, що слугували підставою для здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.07.2012р., зареєстрованого за №406, які підтверджують присвоєння земельній ділянці площею 0,3777 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. №16, кадастрового номеру 5110136900:41:019:0015, а також визначають її площу та межі.

Водночас, згідно ухвал суду від 26.09.2016р. у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було витребувано документи, що слугували підставою здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.12.2007р., зареєстрованого за реєстровим №3844; а у Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - відомості щодо системи оподаткування (загальна або спрощена), на якій перебуває ТОВ "Євро Сервіс" (ЄДРПОУ 26470890).

06.10.2016р. до канцелярії суду від приватного нотаріуса ОСОБА_4, а 7.10.2016р. від приватного нотаріуса ОСОБА_3 надійшли витребувані документи (т.3 а.с.100-177, т.4 а.с.1-3).

В засіданні суду 12.10.2016р. представником позивача було надано письмові пояснення по справі (т.4 а.с.10-12), згідно яких останнім було надано обґрунтований розрахунок збитків, завданих порту відповідачем внаслідок користування земельною ділянкою площею 0,3777 га (кадастровий номер 5110136900:41:019:0015) без правовстановлюючих документів, з урахуванням даних податкових декларацій з плати за землю портом за 2012-2014р.

Обґрунтовуючи розмір збитків, заявлених до стягнення, а саме 835 697,52 грн., позивач вказує, що розрахунок плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку на рік здійснено за формулою: 3 777 кв.м. (площа земельної ділянки) *409,74 (згідно до довідки витягу з технічної документації № 193/к від 01.03.2011р. про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) *1 (згідно до п.271.1.1 ст.271 Податкового кодексу України, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2012-2014р.) *0,01 (згідно п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку 1 % від нормативної грошової оцінки) *3 (згідно до п.288.5.1 ст.288 ПК України, трикратний розмір земельного податку) * 5 (згідно п.276.2 ст.276 ПК України, податок за земельні ділянки, використання яких не повязано з функціональним призначенням цих територій та обєктів, справляється у пятикратному розмірі податку).

Річні суми компенсації плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку на 2012р., 2013р., 2014р. таким чином складають: 232 138,20 грн. на рік, щомісячна сума компенсації плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку становить 19 344,85 грн. (232 138,20 грн.:12).

Крім того, з огляду на те, що сума компенсації плати за землю обкладається ПДВ згідно з п. 185.1 ст. 185 розділу V ПК України, загальна сума позовних вимог до ТОВ „Євро Сервіс в частині компенсації плати за землю у вигляді орендної плати (з урахуванням ПДВ) складає:

232 138,20 грн. + 232 138,20 грн. + 232 138,20 грн.=696 414,60 грн.

(696 414,60 грн.*20 %: 100%) + 696 414,60 грн. =835 697,52 грн.

В свою чергу представником відповідача було надано відзив на позов (т.4 а.с.13-14), згідно якого останній, посилаючись на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. у справі № 916/4024/15, вказує про встановлення судом відсутності у ТОВ "Євро Сервіс" права користування вищевказаною земельною ділянкою, з огляду на що останній робить висновок про відсутність необхідності сплати за землю.

З урахуванням вказаних обставин, відповідач у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.10.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на пятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 19.10.2016р.

Ухвалою суду від 19.10.2016р., з огляду на незявлення в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 28.10.2016р.

27.10.2016р. до канцелярії суду від Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси надійшов лист (т.5 а.с.15), згідно з яким ТОВ „Євро Сервіс з 2012р. по теперішній час знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3 групи за ставкою 5 %. Податкові декларації вказаної особи за період з 01.01.2013р. по теперішній час подано до ДПІ своєчасно, без порушень.

В засіданні суду 28.10.2016р. представник позивача надав суду клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи (т.5 а.с.16-17), проведення якої просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На зясування вказаної експертизи позивач просить суд поставити наступні питання:

- Чи входить земельна ділянка площею 0,3777 га (кадастровий номер 5110136900:41:019:0015), яка знаходиться у користуванні ТОВ „Євро - Сервіс на підставі договору купівлі продажу від 05.07.2012р., до меж земельної ділянки площею 14 572,00 кв.м., яка належить на праві тимчасового користування ДП „Одеський морський торговельний порт на підставі договору № КД -145 від 23.12.1999р. та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 357 від 27.04.1999р.

Представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав усні пояснення у справі, згідно яких зазначив, що між портом та Одеською міською радою було укладено договір оренди, згідно якого позивача звільнено від сплати податку за користування земельною ділянкою у разі її використання за цільовим призначенням.

Між тим зазначив, що земельну ділянку немає можливості використовувати за цільовим призначенням, так як табір, який знаходиться на вказаній земельній ділянці, не функціонує та знаходиться на стадії консервації.

Представник позивача вказує, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходиться обєкт нерухомості, який належить відповідачу, проте останній не уклав з портом договір користування земельної ділянки та не сплачує за це відповідний податок, у звязку із чим портом розраховано суму збитків, заявлену до стягнення, оскільки порт сплачує податок за користування земельної ділянкою, якою фактично користується відповідач.

Представник відповідача в свою чергу, посилаючись на постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/4024/15, заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи підтримав позицію представника позивача, просив суд задовольнити позов.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання позивача щодо призначення у справі судової експертизи, відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що, по-перше, відсутність технічної документації на земельну ділянку площею 14 572,00 кв.м. унеможливлює проведення експертизи щодо її меж, по-друге, обставини, які підлягають встановленню під час експертизи, визнаються всіма сторонами, у звязку з чим відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують додаткового доведення.

В судовому засіданні 28.10.2016р. оголошено перерву до 31.10.2016р.

В засіданні суду 31.10.2016р. зявився представник позивача та представник третьої особи повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередніх судових засіданнях.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 28.10.2016р. (т.5 а.с.28).

При цьому суд вказує, що явка представників сторін в засідання суду 31.10.2016р. не визнавалась судом обовязковою.

Дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, а також заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, передбачені законом або договором, самостійно визначивши предмет та підставу позову.

При цьому суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, а можливість суду застосовувати інші законодавчі та нормативно-правові акти, ніж ті, на які посилається позивач в обґрунтування позову, обмежується випадками, коли це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи заявлений позов, посилається на те, що ДП "Одеський морський торговельний порт" на підставі укладеного з Одеською міською радою договору на право тимчасового користування землею №КД-145 (т.1а.с.13-17), користується земельною ділянкою загальною площею 14 572 кв. м. по вул. Дача Ковалевського, 16, за яку порт сплачує плату у вигляді орендної плати.

Разом з тим, посилаючись на норми Цивільного, Податкового, а також Господарського кодексу, зокрема на ст. 228 ГК України, якою закріплено обовязок державного підприємства вживати заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших субєктів господарювання, позивач просить суд стягнути збитки у розмірі 835 697,52 грн.

При цьому зазначає, що вказані збитки є позадоговірними і обґрунтовує наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вини.

Зокрема, вказує, що протиправна поведінка полягає у тому, що відповідач, користуючись земельною ділянкою площею 0,3777 га, розташованою під нежитловими будівлями під літ. А та під літ. Б, загальною площею - 198,8 кв. м., по вул. Дача Ковалевського, 16, м. Одеса, які були отримані відповідачем у власність згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2012р. № 406, укладеного з Одеським приватним навчально-виховним комплексом „ДНЗСЗШ І-ІІІ ступенів „Хабад (т.1 а.с.66-67), відмовляється добровільно компенсувати позивачу пропорційну частину плати. З огляду на вказане, сума, яка сплачена за земельну ділянку площею 0,3777 га є збитками.

Причинний звязок, за думкою позивача, полягає в тому, що за умови добросовісного виконання відповідачем положень земельного та податкового законодавства, а саме за умови проведення добровільної сплати, позивачем не були б понесені вказані витрати. При цьому, позивач зазначає, що вина відповідача, згідно до ст. 218 ГК України, презюмується.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.*

Згідно з приміткою до постанови КМУ *неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки, і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як встановлено судом, нежитлові будівлі під літ. А та під літ. Б, загальною площею - 198,8 кв. м., по вул. Дача Ковалевського, 16, м. Одеса, були отримані відповідачем у власність згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2012р. № 406, укладеного з Одеським приватним навчально-виховним комплексом „ДНЗСЗШ І-ІІІ ступенів „Хабад (т.1а.с.66-67), який у свою чергу, отримав вказане майно у власність на підставі укладеного з Одеською міською радою договору купівлі-продажу нерухомого майна №363 від 05.12.2007р. (т.3 а.с.102-105).

Згідно з договором купівлі-продажу від 05.07.2012р. № 406, вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3777 га, кадастровий номер 51100136900:41:019:0015.

Посилання Одеської міської ради на відсутність жодної інформації щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:41:019:0015 не знайшли свого підтвердження, оскільки данні Публічної кадастрової карти (т.5 а.с.35) містять відомості щодо земельної ділянки за відповідним кадастровим номером. Про присвоєння кадастрового номера також свідчить надіслана приватним нотаріусом ОСОБА_3 копія індексно-кадастрового плану (т.3 а.с.3).

Крім того, як вбачається з акту приймання-передачі №390 (т.3 а.с.2), Одеською міською радою Одеському приватному навчально-виховному комплексу „ДНЗСЗШ І-ІІІ ступенів „Хабад було передано вищевказані будівлі, що розташовані на земельній ділянці, площу якої не визначено, що належить територіальній громаді. При цьому, при підготовці документів для укладення договору №363 від 5.12.2007р. також зясовувалася можливість передачі в оренду земельної ділянки в оренду (т.4 а.с.57).

Згідно до ст. 120 Земельного Кодексу в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України у відповідній редакції, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено господарським судом при розгляді справи № 916/4024/15 (т.4 а.с.16-25), матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про набуття Одеським приватним навчально-виховним комплексом Дошкільний навчальний заклад спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів ХАБАД, як попереднім власником придбаних ТОВ „ЄВРО СЕРВІС нежилих будівель номер 16 по вулиці Дача Ковалевського в місті Одесі загальною площею 198,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці 0,3777 га, кадастровий номер 51100136900:41:019:0015, права користування даною земельною ділянкою. Відтак, ТОВ „ЄВРО СЕРВІС необґрунтовано посилається на ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України, як на правову підставу заявленого позову, оскільки даними положеннями передбачено перехід відповідного права на земельну ділянку до нового власника обєкту нерухомості, розташованого на цій ділянці, саме в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З врахуванням вищевказаних висновків, у позові ТОВ відмовлено.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем в порушення норм земельного законодавства ані у 2012 році під час укладення договору, ані після реєстрації права власності на будівлі, не було оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку, визначену у договорі.

При цьому, судом на виконання вказівок постанови касаційної інстанції, які в силу ст.111-12 ГПК України є обовязковими під час нового розгляду справи, було встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" не є платником земельного податку, оскільки з 2012р. по теперішній час знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3 групи за ставкою 5 %. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру платників єдиного податку від 19.10.2016р. (т.5 а.с.20), а також наданими ДПІ у Приморському районі відомостями (т.5 а.с.15).

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає, що, оскільки жодні договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні, при вирішенні спору про стягнення збитків застосуванню, крім вищевикладених норм ЗК, підлягають також загальні положення статті 22 та глави 82 ЦК України.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд вказує, що оскільки компенсація орендної плати, сплаченої орендарем, законодавством прямо не передбачена, будь-які договірні відносини між сторонами справи відсутні, а вимоги про визнання договору компенсації (т.1 а.с.74-76) укладеним позивачем не заявлялися, твердження позивача про наявність факту протиправної поведінки слід визнати недоведеними.

Крім того, суд зазначає, що належне оформлення відповідачем земельної ділянки у власність або користування жодним чином не породило б обовязок ТОВ сплачувати будь-які кошти саме на користь позивача, таким чином посилання позивача на наявність причинно-наслідкового звязку також не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд також вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 54 ГПК України, до позовної заяви про стягнення коштів в обовязковому порядку надається обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Як вже було зазначено судом, позивачем було надано такий розрахунок, згідно з яким річну суму збитків розраховано за формулою: 3 777 кв.м. (площа земельної ділянки) *409,74 (згідно до довідки-витягу з технічної документації № 193/к від 01.03.2011р. про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) *1 (згідно до п.271.1.1 ст.271 Податкового кодексу України, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2012-2014р.)*0,01 (згідно п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку 1 % від нормативної грошової оцінки) *3 (згідно до п.288.5.1 ст.288 ПК України, трикратний розмір земельного податку)*5 (згідно п.276.2 ст.276 ПК України, податок за земельні ділянки, використання яких не повязано з функціональним призначенням цих територій та обєктів, справляється у пятикратному розмірі податку).

Оцінюючи наданий розрахунок як такий, що підтверджує наявність та суму збитків як складову цивільного правопорушення, крім вищезазначених доводів суду щодо відсутності правопорушення та причинно-наслідкового звязку, суд також звертає увагу на наступне.

Плата за землю відповідно до Податкового кодексу України здійснюється або у вигляді земельного податку, платниками якого є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, або у вигляді орендної плати (розділ 13 ПК України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, здійснюючи вказаний розрахунок, він посилається як на норми та тарифи, які стосуються податку на землю, так і на норми, що стосуються орендної плати.

Більш того, розраховуючи зазначені збитки, позивач спочатку здійснює помноження ставки податку на коефіцієнт 3, як мінімальний розмір орендної плати, а після цього здійснює помноження на коефіцієнт 5, посилаючись на п. 276.2 ст.276 ПК України, який визначає особливості встановлення ставок земельного податку, що за своєю правовою природою є взаємовиключним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає також недоведеним факт наявності збитків та їх розмір.

Не можуть бути також прийняті судом посилання позивача на норми ст. 228 ГК України. Так, згідно з цією статтею, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Таким чином, вказана норма підлягає застосуванню, якщо державне підприємство само здійснювало відшкодування збитків.

Разом з тим, сплачуючи орендну плату, позивач в порядку ст.286.2 ПК України самостійно обчислював суму, що підлягала сплаті, на підставі договору на право тимчасового користування землею від 23.12.1999 року №КД-145, укладеного між позивачем та Одеською міською радою. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, як встановлено судом в засіданні суду, достеменно знаючи, що на земельній ділянці, яка відведена в користування, знаходяться обєкти нерухомості, які належать Одеській міській раді, і які в подальшому були відчужені Дошкільному навчальному закладу спеціалізованій загальноосвітній школі I-III ступенів "ХАБАД", позивач не звертався до Одеської міської ради про внесення змін до зазначеного договору на право тимчасового користування землею (оренди), зокрема, шляхом вилучення з тимчасового користування зазначеної земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 835 697,52 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у звязку з чим підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 07 листопада 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська