Рішення № 62540176, 31.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016

Справа №916/1641/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "МАЙСТЕР";

до відповідача-1: державної казначейської служби України;

до відповідача-2: Одеська митниця ДФС;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: головне управління державної казначейської служби України в Одеській області;

про: стягнення 27.076,59 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача-1: не з’явилися;

відповідача-2: не з’явилися;

третьої особи: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "МАЙСТЕР" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до держави, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Одеської митниці ДФС про стягнення 27.076,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням працівниками Одеської митниці державної фіскальної служби України службових обов’язків у вигляді прийняття незаконних рішень про коригування митної вартості товарів, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27.076,59 грн., які позивач просить стягнути з державного бюджету через державну казначейську службу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1641/16. Розгляд справи призначений на 12.07.2016.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 12.07.2016 провадження у справі № 91/1641/16 в частині вимог позивача до держави, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області припинено, залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 26.07.2016.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 26.07.2016 здійснено заміну неналежного відповідача - Одеську митницю ДФС на належного - Державну казначейську службу України, у зв’язку з чим справу № 916/1641/16 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справу № 916/1641/16 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2016 суддею Балац С.В. прийнято справу № 916/1641/16 до свого провадження. Розгляд призначено на 05.09.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 05.09.2016 відклав розгляд даної справи на 10.10.2016. вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі Одеську митницю ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; ідентифікаційний код 39441717), в якості відповідача-2.

Судове засідання, призначене на 10.10.2016 не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Балац С.В. на лікарняному.

Враховуючи вихід судді Балац С.В. з лікарняного ухвалою господарського суду від 13.10.2016 справу № 916/1641/16 призначено до розгляду на 31.10.2016.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім учасникам процесу на адреси їх місцезнаходження, яка відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, учасники процесу повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням відсутності всіх елементів цивільно-правової відповідальності. Крім того, зазначена сума позивачем сума збитків не є цивільним зобов’язанням, а тому підстав для нарахування на неї згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України індексу інфляції немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, подало до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області жодних прав та законних інтересів позивача не порушено. Крім того, сплата боргу з урахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, а не на виконання судового рішення.

В судовому засіданні 31.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

У складі державної фіскальної служби України перебуває Одеська митниця ДФС (правонаступник Південної митниці Міндоходів), яка є органом доходів і зборів згідно Положення про Одеську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 28.08.2014 № 81 (далі - Митниця).

Митницею відкоригована задекларована товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "МАЙСТЕР" (далі - позивач) митна вартість товарів, тому під час декларування позивачем сплачені митні платежі з урахуванням рішень про коригування митної вартості товарів.

Однак, вказані рішення про коригування митної вартості товарів в подальшому були скасовані в судовому порядку, а саме:

- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 815/4735/14 – визнано протиправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 01.08.2014 № 500060001/2014/610166/2;

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі № 815/3382/15 – визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 59.801,65 грн. та зобов’язано Південну митницю Міндоходів адати висновок про повернення позивачу надміру сплачених до бюджету митних платежів в сумі 59.801,65 грн.

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 815/237/14 – визнано протправним та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів від 23.12.2013 № 500060804/2013/000022/2 та визнано протиправними дії Південної митниці Міндоходів щодо видачі картки відмови скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2013 № 500060804/2013/00154;

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 у справі № 815/4626/14 – визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо повернення надміру сплаченого позивачем до бюджету мита в сумі 17.437,50 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник, на думку позивача, внаслідок неналежного виконанням працівниками Одеської митниці державної фіскальної служби України службових обов’язків у вигляді прийняття незаконних рішень про коригування митної вартості товарів, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27.076,59 грн., які позивач просить стягнути з державного бюджету через державну казначейську службу України.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Приписами частин 1, 3 статті 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ встановлено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Проте, позивачем не подано до суду жодних доказів, підтверджуючих завдання останньому збитків в результаті неправомірних дій Одеської митниці державної фіскальної служби України (як обов’язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27.076,59 грн. є безпідставною.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює правило, за яким прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, є підставою для сплати за вимогою кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Однак, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, а не на виконання судового рішення.

Згідно з п. 38, 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 № 45) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення з державного бюджету відповідної суми відшкодування, а не з рахунку органу державної казначейської служби України.

За таких обставин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, фактично є лише виконавцем судового рішення про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі про стягнення збитків обґрунтовані неналежним виконанням працівниками Одеської митниці державної фіскальної служби України службових обов’язків. При цьому, будь-яких доводів щодо дій або бездіяльності саме державної казначейської служби України, зокрема, до якої позивачем заявлено позов останнім до суду не подано, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності у нього порушених відповідачем-1 прав.

Підсумовуючи викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків у вигляді інфляційних втрат в розмірі 27.076,59 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не подано до суду жодних доказів, підтверджуючих завдання останньому збитків в результаті неправомірних дій Одеської митниці державної фіскальної служби України (як обов’язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) та враховуючи недоведеність позивачем наявності у нього порушених відповідачем-1 прав.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 листопада 2016 року

Суддя С.В. Балац