Ухвала суду № 62539727, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2946/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2095/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання права власності на рухоме майно та звільнення цього майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

17.05.2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з вищенаведеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 25.09.2015 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Юрчуком М.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №346/175/15-ц, виданого 21.07.2015 року Коломийським міськрайонним судом, про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь відповідача ОСОБА_2 9 820 662 грн., описано та накладено арешт на належне йому майно, а саме: компресор (холодильну установку); холодильну установку типу FAL056/7; компресорну установку марки «Oil Star»; стелаж; ящик для зберігання солі; вагу білого кольору; 2 конвектори білого кольору марки «Lampart»; 6 настінних ламп; стіл; диван коричневого кольору; батареї чавунні білого кольору. Загальна вартість цього майна 67 874 грн. В акті опису й арешту майна від 25.09.2015 року вказано, що майно належить ОСОБА_6, що не відповідає дійсності. Відповідно до договору оренди від 01.08.2013 року він орендує у відповідача ОСОБА_6 приміщення ковбасного цеху, що знаходиться по АДРЕСА_1 Коломийського району Івано-Франківської області. На виконання вказаного договору оренди між ним та ОСОБА_6 05.08.2013 року був складений акт прийому - передачі майна в оренду, в якому відображено номенклатуру майна, що передається в оренду, його дефектну характеристику, кількість одиниць і оціночну вартість. Спірного майна в цьому акті не зазначено. Вказане майно та обладнання встановлене ним після укладення договору оренди з метою здійснення підприємницької діяльності. Це майно відображене у відомості форми 1.1-мс, яка відповідно до Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2011 року №720, є однією з форм обліку необоротних активів, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Його право власності на спірне майно підтверджується також актом від 11.01.2016 року, відповідно до якого він та відповідач ОСОБА_6 погодили, що ним встановлено в орендованих приміщеннях виробниче обладнання і необоротні активи (за списком), які належать йому на праві власності. Таким чином накладенням державним виконавцем арешту на його майно порушує його право власності, яке підлягає захисту. З цих підстав позивач просив визнати право власності на майно, описане і арештоване згідно акту опису й арешту майна від 25.09.2015 року в рамках ВП №48257665 та звільнити це майно з-під арешту.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_5 право власності на компресорну установку марки «Frascold (Оіl Star)», яка зазначена в акті опису й арешту майна, складеному 25.09.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Юрчуком М.М. у ВП №48257665, при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 21.07.2015 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області в справі №346/175/15-ц, та знято арешт з даного майна. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції взяв до уваги копію видаткової накладної №15 від 18.12.2014 року, відповідно до якої позивач придбав у ПП «ПРАКТИК-М» за ціною з ПДВ 114 000 грн. спірну холодильну установку марки «Frascold (Оіl Star)». Однак копія видаткової накладної не є первинним документом, який підтверджує право власності. Незважаючи на клопотання про пред'явлення оригіналу цієї видаткової накладної, такий позивачем так і не був пред'явлений та в судовому засіданні не досліджувався. Суд не звернув увагу, що в графах «постачальник» і «отримувач» представленої позивачем копії видаткової накладної містяться лише підписи та немає розшифровки прізвищ з ініціалами, а згідно рішення Вищого адміністративного суду України від 11.03.2010 року К-11579/07 документ може бути не признаний в якості первинного, якщо за підписом не слідує розшифровка прізвища з ініціалами.

Крім того, суд не взяв до уваги його доводи та доводи його представника про те, що в статуті ПП «ПРАКТИК-М» не вказаний такий вид діяльності, як торгівля промисловим обладнанням, до якого відноситься спірна холодильна установка, що ставить під сумнів купівлю ОСОБА_5 цієї установки у ПП «ПРАКТИК-М».

Також апелянт стверджує, що суд не взяв до уваги ту обставину, що 25.09.2015 року державним виконавцем в присутності позивача ОСОБА_5 була складена постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_6 Спірне описане майно було передане на відповідальне зберігання ОСОБА_5 і при цьому в акті опису й арешту майна позивач не вказував, що це майно належить на праві приватної власності йому, а не ОСОБА_6 І лише 11.01.2016 року, з метою привласнення спірного майна, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, які об'єднані спільним умислом, склали фіктивний акт про встановлення обладнання в ковбасному цеху.

Крім того апелянт зауважує, що в оскаржуваному рішенні суд зіслався на відомість 1.1-мс, яка є однією з форм обліку необоротних активів, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Однак під час розгляду справи дана форма не досліджувалася, а тому посилання в рішенні на даний документ є безпідставним та необґрунтованим.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник третьої особи відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судовому засіданні вважав апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 у засідання апеляційного суду не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, його представника та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2013 року між позивачем ОСОБА_5 і відповідачем ОСОБА_6 укладено договір оренди, відповідно до якого позивач прийняв в оренду приміщення ковбасного цеху, що знаходиться по АДРЕСА_1 Коломийського району Івано-Франківської області. Відповідно до п. 4 вказаного договору оренди позивач зобов'язався за свій рахунок провести капітальний ремонт орендованого приміщення і встановити обладнання для виробництва ковбаси, в тому числі холодильні камери (а.с. 7).

25.10.2013 року ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_6 з письмовою заявою про надання дозволу на капітальний ремонт та часткове поліпшення споруд забійного та ковбасного цехів і встановлення ковбасного та холодильного обладнання (а.с. 10).

01.11.2013 року відповідач ОСОБА_6 надав позивачу письмовий дозвіл на проведення вищевказаного капітального ремонту (а.с. 11).

Також судом встановлено, що 21.07.2015 року Коломийським міськрайонним судом на виконання рішення вказаного суду в справі №346/175/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики видано виконавчий лист про стягнення з останнього на користь ОСОБА_2 9 820 662 грн. (а.с. 41).

28.07.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48257665 по виконанню вказаного виконавчого листа (а.с. 42 зв.).

05.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №48257665, якою накладено арешт на майно ОСОБА_6 у межах суми 9 820 662 грн. (а.с. 43).

25.09.2015 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Юрчуком М.М. у ВП №48257665 складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на спірне майно (а.с. 5-6).

Листом №04.1-19/1761 від 06.05.2016 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області повідомив відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про те, що ринкова вартість арештованого рухомого майна, а саме: компресора (холодильної установки), холодильної установки типу FAL056/7 та компресорної установки марки «Oil Star» згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 становить 65 094 грн.; стелажа, ящика для зберігання солі, ваги білого кольору, 2 конвекторів білого кольору марки «Lampart», 6 настінних ламп, конвектора білого кольору, ваги коричневого кольору, стола, дивана коричневого кольору, батарей чавунних білого кольору згідно акту опису й арешту майна від 25.09.2015 року становить 2 780 грн. (а.с. 12).

Відповідно до протоколу №165299 проведення електронних торгів 10.05.-12.05.2016 року проведено електронні торги з реалізації ковбасного цеху та інших нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 Коломийського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер лота: 141979. Переможцем цих торгів визнано учасника 3 за найвищою ціновою пропозицією - ОСОБА_2 (а.с. 69).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що належність позивачу спірної холодильної установки марки «Frascold (Оіl Star)» підтверджується видатковою накладною №15 від 18.12.2014 року, згідно якої ОСОБА_5 придбав вказану установку у ПП «ПРАКТИК-М» за ціною з ПДВ 114 000 грн., а тому позов в наведеній частині підлягає задоволенню. Щодо іншого спірного майна, то позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували належність йому цього майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 4 постанови від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Судом встановлено, що холодильна установка марки «Frascold (Оіl Star)» належить на праві власності ОСОБА_5 Даний факт підтверджується належно завіреною копією видаткової накладної №15 від 18.12.2014 року, згідно якої ФОП ОСОБА_5 придбав вказану установку у ПП «ПРАКТИК-М» за ціною з ПДВ 114 000 грн. (а.с. 77).

Також, згідно показів допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_9, останній весною 2015 року брав участь як підсобний робітник у монтажі холодильної установки в приміщенні ковбасного цеху. Його роботу замовляв та оплачував її виконання позивач ОСОБА_5

Таким чином, оскільки накладенням арешту на холодильну установку марки «Frascold (Оіl Star)» порушується право власника - ОСОБА_5 володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши за ОСОБА_5 право власності на зазначену холодильну установку та звільнив її з-під арешту.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували належність йому іншого спірного майна.

Доводи апелянта щодо неналежності доказу копії видаткової накладної №15 від 18 грудня 2014 р. зводяться до переоцінки доказів, що не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку. Такі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції. Вказаному доказу судом надана оцінка в сукупності зі встановленими обставинами справи і з такою оцінкою погоджується колегія суддів.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги їх доводів про те, що в статуті ПП «ПРАКТИК-М» не вказаний такий вид діяльності, як торгівля промисловим обладнанням, до якого відноситься спірна холодильна установка, що ставить під сумнів купівлю ОСОБА_5 цієї установки у ПП «ПРАКТИК-М», оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами. Матеріали справи не містять статуту ПП «ПРАКТИК-М». Твердження апелянта в судовому засіданні, про те, що вид діяльності ПП «ПРАКТИК-М» це торгівля комп'ютерним обладнанням також нічим не підтверджені, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид економічної діяльності юридичної особи ПП «ПРАКТИК-М» - інші види оптової торгівлі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що посилання в рішенні на відомість 1.1-мс є безпідставним та необґрунтованим, так як під час розгляду справи дана форма не досліджувалася, адже як вбачається з оскаржуваного рішення суд дав критичну оцінку посиланням позивача на цю відомість як доказу про належність іншого майна позивачу, яке він просив виключити з акту опису та арешту майна, а не як належного доказу, що підтверджує власність позивача на холодильну установку.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.