Постанова № 62539175, 03.11.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1670/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Поліської К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії № 9 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - Чернігівська обласна організація професійної спілки атестованих працівників ОВС України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі- відповідач, ГУНП в Чернігівській області), Атестаційної комісії № 9 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - Атестаційна комісія), третя особа - Чернігівська обласна організація професійної спілки атестованих працівників ОВС України (далі-третя особа, Профспілка) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 163 о/с від 30.08.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України ''Про Національну поліцію'' 31.08.2016;

- поновлення ОСОБА_1 з 01.09.2016 на посаді старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 по день винесення судового рішення;

- в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць допустити негайне виконання постанови суду;

- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подати звіт про виконання постанови суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону Укаїни ''Про Національну поліцію''. Однак, на думку позивача, такі підстави відсутні, тому і наслідки атестації, а саме наказ про звільнення вважає протиправним.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили адміністративний позов задовольнити.

Представник Атестаційної комісії у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник ГУНП в Чернігівській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Стверджує, що атестування позивача проведено у спосіб, передбачений Законом України ''Про Національну поліцію'' та наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015. Оскільки оскаржуваний наказ виданий за результатими атестування, тому він є правомірним. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника Атестаційної комісії.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника ГУНП в Чернігівській області, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с відповідно до п.п. 9,12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, присвоївши спеціальне звання ''майор поліції''.

В подальшому, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки поліцейських на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, ГУНП в Чернігівській області проведено атестування позивача, за результатами якого Атестаційною комісією прийнято рішення, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.86).

30.08.2016 ГУНП в Чернігівській області видано наказ 30.08.2016 № 163 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 31.08.2016. Підставою слугував висновок Атестаційної комісії від 17.08.2016, оформлений протоколом № 15.00025127.0060093 (а.с.95).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України № 580-VIII від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VIII.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону № 580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону № 580-VIII слідує, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Поряд із Законом № 580-VIII правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.

Відповідно до частини першої статті 12 даного Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

При цьому суд зазначає, що положення статті 12 Закону № 4312-VІ є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечить положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини із атестування поліцейських.

Як вже встановлено судом, позивач призначений на службу в поліцію наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015, а звільнений наказом від 30.08.2016, тобто відпрацював на посаді менше року, що суперечить приписам Закону № 4312-VI.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 № К/800/28604/16.

Суд зазначає, що наведені у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обовязків, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону №580.

Наказ ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170 "Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області " не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною другою статті 57 Закону № 580.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Таке атестування позивача було проведено на підставі частини першої статті 57 Закону № 580, відповідно до якої тестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Попри це, таку підставу для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580.

Таким чином, ГУНП в Чернігівській області не доведено, що позивач підлягав атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вище посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутність правових підстав для проведення атестування призводить до визнання атестації незаконною та відсутності її правових наслідків.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" у рішенні ЄСПЛ від 27.09.2010 зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів даної справи неможливо встановити, які обставини в сукупності призвели до прийняття оскаржуваного наказу.

Крім того, для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14.09.2006 №137-V Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Працюючі жінки у разі материнства мають право на особливий захист. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження. (пункти 8, 24, 30 ч. І вказаної Хартії).

Відповідно до статті 20 ч.ІІ Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі Сторони зобов'язуються визнавати це право і вживати відповідних заходів для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:

a) працевлаштування, захист від звільнення та професійна реінтеграція;

b) професійна орієнтація, підготовка, перепідготовка та перекваліфікація;

c) умови працевлаштування і праці, включаючи винагороду;

d) професійний ріст, включаючи просування по службі.

Статтею 24 ч. ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав, визначених Законом, для проведення атестації позивача, заборону проведення такої для осіб, які відпрацювали на посаді менше одного року, суд дійшов висновку, що прийнятий наказ ГУНП в Чернігівській області про звільнення позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо передбачених чинним законодавством підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає про таке.

Із положень статті 235 КЗпП України випливає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 № 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 02.09.2016 № 974/124/24/01-16 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 184,43 грн.(а.с.39).

Кількість календарних днів вимушеного прогулу станом на день прийняття судового рішення становить 64 (з 01.09.2016 по 03.11.2016), у зв'язку з чим розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 11803,52 грн. (184,43 грн. х 64дн.)

Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення позивача на попередній посаді, з мотивів, наведених у позові та як наслідок стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

В силу положень пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та в частині стягнення із ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Що стосується клопотання позивача про встановлення відповідачу строку для надання звіту про виконання судового рішення, що власне по своїй суті не є позовною вимогою, слід зазначити, що згідно частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подати звіт про виконання постанови суду після набрання законної сили.

Правові підстави для застосування судом вимог статті 94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочнства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 163 о/с від 30.08.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 31.08.2016.

Поновити ОСОБА_1 з 01.09.2016 на посаді старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 по 03.11.2016 в розмірі 11803,52 грн.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць допустити негайне виконання постанови суду.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подати звіт про виконання постанови суду після набрання законної сили.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко