Постанова № 62537577, 31.10.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 803/1413/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити ді

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0044931304 та зобов'язання подати висновок про відшкодування з Державного бюджету України 271 258,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в травні 2016 року, про що складено акт від 12.08.2016 №3729/13-04/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн.

22.08.2016 Луцька ОДПІ на підставі акту перевірки від 12.08.2016 №3729/13-04/НОМЕР_1 прийняла податкове повідомлення-рішення №0044931304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 271 258,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 135 629,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2016 №0044931304 з тих підстав, що відповідач неправильно трактує норми податкового законодавства, пов'язані з придбанням товару для облаштування території автостоянки, яка використовується для відстою та зберігання належного позивачу автопарку, що в свою чергу безпосередньо використовується у господарській діяльності фізичної особи-підприємця. Крім того, вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн., оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється лише за фізичною або юридичною особою, відтак державна реєстрація придбаних транспортних засобів проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання. Вважає, що реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не може позбавити таку особу, як суб'єкта господарювання, права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У зв'язку з наведеним позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22.08.2016 № 00449311304 та зобов'язати Луцьку ОДПІ подати ГУ ДКСУ у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 271 258,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні та в поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 19.10.2016 року (а.с.63-64) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення ним податкового кредиту з ПДВ за травень 2016 року на суму 63 208,70 грн. внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по операціях з придбання будівельних матеріалів. Однак, фізичною особою-підприємцем не доведено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, а саме, підприємцем в ході проведення перевірки не надано актів виконаних робіт (послуг) довідок про виконання будівельних робіт або інших документів, що підтверджують використання вищевказаного товару, а також у підприємця відсутні кваліфіковані працівники по встановленню вищевказаних ТМЦ.

Крім того, в ході проведення перевірки СПД ОСОБА_3 на підтвердження придбання сідельного тягача марки RENAULT Magnum DXI 480 на суму ПДВ 160 977,57 грн. та напівпричепу рефрижератора трьохосного марки "SCHMITZ" модель SKO24 на суму ПДВ 47 071,63 грн. було надано копії ВМД та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, з яких вбачається, що транспортні засоби зареєстровані на ОСОБА_3 як на фізичну особу.

Оскільки, відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі Порядок №1388) транспортні засоби реєструються виключно за фізичними та юридичними особами, технічний паспорт на вищевказаний автомобіль та причіп виписані на фізичну особу.

Зазначила, що використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях сідельного тягача на напівпричепа та включення до податкового кредиту фізичної особи-підприємця сум податку на додану вартість можливе лише по транспортним засобам, зареєстрованим на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу).

Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, є правомірними, а тому просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в травні 2016 року, про що складено акт від 12.08.2016 №3729/13-04/НОМЕР_1 (а.с.6-19).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн.

23.06.2016 Луцька ОДПІ на підставі акту перевірки від 12.08.2016 №3729/13-04/НОМЕР_1 прийняла податкове повідомлення-рішення № 00449311304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 271 258,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 135 629,00 грн. (а.с.5).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

З акту перевірки від 12.08.2016 вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 було неправомірно відображено суму ПДВ 63 208,70 грн., яка сформована за наслідками операцій з придбання товароматеріальних цінностей призначених для облаштування території в с. Рованці Луцького району Волинської області для обслуговування магазину, оскільки не підтверджено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, так як, ФОП ОСОБА_3 не здійснює торгівельної діяльності із реалізації товарів через торгові точки (магазини), зокрема за вищевказаною адресою. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є вантажні перевезення.

Крім того, висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн. базуються на тому, що у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 208 049,00 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (сідельного тягача марки RENAULT Magnum DXI 480 на суму ПДВ 160 977,57 грн. та напівпричепу рефрижератора трьохосного марки "SCHMITZ" модель SKO24 на суму ПДВ 47 071,63 грн.), що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб'єкта господарювання.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що платник податків не має права на нарахування податкового кредиту по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із акту перевірки, позивач у травні 2016 року придбала у ПП "Торгбудсервіс", ТзОВ «Волиньсталь», ТО «АУ БРУК», ТОВ «Фасад Експо», ТзОВ «Епіцентр» будівельні матеріали в асортименті (цемент, металопрофіль, бруківку, піддони, плитку пінополістирольну, фарбу ґрунтувальну та інші) (а.с.15). Для підтвердження операцій з придбання вищевказаного товару перевіряючим було надано копію договору постачання №13/03 від 13.03.2016 року, рахунки фактури та податкові накладні, якими підтверджено віднесення до податкового кредиту у травні 2016 року ПДВ в сумі 63 208,70 грн.

Факт придбання вказаних товарів та реальність цих господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що вказані товари (бруківка, цемент та піддони) на загальну суму ПДВ 63 208,70 грн. не призначені для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Так, в пунктах 2.7, 2.10 акту перевірки від 14.06.2016 зазначається, що фактичний вид діяльності позивача - надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у підприємницькій діяльності позивач використовує 26 транспортних засобів, має стоянку для паркування транспортних засобів площею 2975,4 кв.м. (а.с.7-11).

Як вбачається із додаткових пояснень позивача від 25.07.2016, саме для потреб автотранспорту у березні 2016 року позивач вирішила зробити реконструкцію приміщення магазину, побудувати гаражі з побутовими приміщеннями та замінити вкрай зіпсоване асфальтне покриття на добротну бруківку, у зв'язку з чим у травні 2016 року і придбала товари (бруківка, цемент та піддони) (а.с.36-37).

14.04.2016 позивач подала до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району Волинської області (а.с.46-47) та розпочала будівельні роботи, які були в подальшому виконані ФОП ОСОБА_4 згідно із договором №2 від 02.06.2016 (а.с.48-50), оплачені платіжним дорученням №4943 від 10.06.2016 (а.с.52), та підтверджуються локальним кошторисом на будівельні роботи (а.с.51-55), долученими до справи фотознімками (а.с.53-59).

Крім того, 08.08.2016 року позивачем подано до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району Волинської області (а.с.60-61).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку про те, що позивач має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання товару (бруківка, цемент та піддони), який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку. При цьому, на думку суду, цільове призначення земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання про нарахування податкового кредиту по вказаних операціях.

Крім того, судом встановлено, що у декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року до податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД:

- № 205070000/2016/019271 від 26.05.2016 року, за якою відправником імпортованого тягача сідельного б/в марки RENAULT (модель Magnum DXI 480), 2012 року випуску, шасі НОМЕР_5 є "Jakob Dietrich e.K. Internationale Spedition und Osteuropa Logistik", та сплачено позивачем ПДВ митним органам у сумі 160 977,57 грн.;

- № 205070000/2016/019308 від 26.05.2016 року, за якою відправником імпортованого напівпричепу рефрижератора трьохосного б/в марки "SCHMITZ" (модель SKO24) 2004 року випуску, шасі НОМЕР_6, є "Jakob Dietrich e.K. Internationale Spedition und Osteuropa Logistik", та сплачено позивачем ПДВ митним органам у сумі 47 071,63 грн.

Факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД № 205070000/2016/019271 від 26.05.2016 року та № 205070000/2016/019308 від 26.05.2016 року, тому відображення цих сум у складі податкового кредиту відповідного звітного періоду (травень 2016 року) є правомірним.

Як вбачається з акту перевірки від 12.08.2016 №3729/13-04/НОМЕР_1, контролюючим органом зроблено висновок про те, що використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях сідельного тягача та напівпричіпа рефрижератора можливе лише по транспортних засобах, зареєстрованих на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу, однак суд не погоджується з викладеним, з огляду на наступне.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із основних видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що 22.06.2016 року позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема, на вантажний сідловий тягач марки RENAULT модель Magnum DXI 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво НОМЕР_7; на спеціалізований напівпричіп рефрижератор марки "SCHMITZ" модель SKO24, реєстраційний номер НОМЕР_3 свідоцтво НОМЕР_8, згідно яких власником вказаних вище транспортних засобів є ОСОБА_3

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень слідує, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, на підтвердження чого надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких слідує, що позивачем здійснюється міжнародне перевезення товарів (а.с.68-69).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за травень 2016 року на суму ПДВ 271 258,00 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 року №0044931304 слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Пунктом 200.11 статті 200 цього ж Кодексу визначено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до підпункту "б" пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За приписами пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України зазначеного, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З пункту 3.1 акту перевірки від 12.08.2016 вбачається, що у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ з додатками за травень 2016 року позивач задекларувала суму бюджетного відшкодування ПДВ 363 320,00 грн. (а.с.11), при цьому, перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 92 062,00 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у цій же декларації на 271 258,00 грн. (а.с.17), у зв'язку із чим винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 № 0044931304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 271 258,00 грн.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 № 0044931304, а пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено обов'язок контролюючого органу щодо подання до органу казначейства відповідного висновку, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про зобов'язання Луцької ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Дана позиція суду узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 826/17403/14).

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 5 446,87 грн., сплачений платіжними дорученнями № 5384 від 16.09.2016 року та №5470 від 04.10.2016 року (а.с.2,29), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2016 року № 0044931304.

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з податку на додану вартість в розмірі 271 258 гривень 00 копійок.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 5 446 гривень 87 копійок (п'ять тисяч чотириста сорок шість гривень 87 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 листопада 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук